Read Біблія, Куліш Буття 18 Bible Online

Буття 18 - Біблія, Куліш bible

Буття 18

¹І з’явився йому Господь біля діброви Мамре, коли він сидів при вході в намет, під час денної спеки.

²Він звів очі свої і глянув, і ось три Мужі стоять навпроти нього. Побачивши, він побіг назустріч Їм від входу в намет і поклонився до землі,

³і сказав: «Владико! Якщо я знайшов милість в очах Твоїх, не пройди мимо раба Твого!

⁴І принесуть трохи води, й омиють ноги Ваші, і відпочинете під цим деревом,

⁵а я принесу хліба, і Ви підкріпите серця Ваші. Потім підете, тому що Ви йдете мимо раба Вашого». Вони сказали: «Зроби так, як говориш».

⁶І поспішив Авраам в намет до Сарри, і сказав: «Скоріше заміси три міри кращого борошна і зроби прісні хліби».

⁷І побіг Авраам до стада, і взяв теля ніжне та гарне, і дав слузі, і той поспішив приготувати його.

⁸І взяв масла, і молока, і теля приготоване, і поставив перед Ними, а сам стояв біля Них під деревом. І Вони їли.

⁹І сказали йому: «Де Сарра, дружина твоя?» Він відповів: «Тут, у наметі».

¹⁰І сказав один з Них: «Я знову буду в тебе у цей же час у наступному році, і буде син у Сарри, дружини твоєї». А Сарра слухала при вході в намет, позаду Нього.

¹¹Авраам же та Сарра були старі й у літах похилих, і звичайне у жінок у Сарри припинилося.

¹²Сарра сама в собі розсміялася, сказавши: «Чи мені, коли я постаріла, мати цю втіху? І пан мій старий».

¹³І сказав Господь Авраамові: «Чому це розсміялася Сарра, сказавши: ”Невже я дійсно можу народити, коли я постаріла”?

¹⁴Чи є щось важке для Господа? У призначений час буду Я у тебе в наступному році, і буде у Сарри син».

¹⁵Сарра ж не зізналася, а сказала: «Я не сміялася». Тому що вона злякалася. Але Він сказав: «Ні, ти розсміялася».

¹⁶І встали ті Мужі, і звідти вирушили до Содома, Авраам же пішов з Ними, провести Їх.

¹⁷І сказав Господь: «Чи утаю Я від Авраама, що хочу вчинити?

¹⁸Від Авраама справді постане народ великий та сильний, і благословляться в ньому всі народи землі,

¹⁹тому що Я вибрав його для того, щоб він заповів синам своїм та дому своєму після себе ходити дорогою Господньою, творячи правду та суд. І здійснить Господь над Авраамом, що сказав про нього».

²⁰І сказав Господь: «Крик содомський та гоморрський, великий він, і гріх їхній, дуже тяжкий він,

²¹зійду і подивлюся, чи дійсно вони чинять в міру волання проти них, що доходить до Мене, чи ні; дізнаюся».

²²І повернули Мужі звідти, і пішли до Содома, Авраам же продовжував стояти перед лицем Господа.

²³І підійшов Авраам, і сказав: «Невже Ти погубиш праведного з неправедним?

²⁴Може, є в цьому місті п’ятдесят праведників? Невже Ти погубиш і не пощадиш місця цього ради п’ятдесятьох праведників у ньому?

²⁵Не може бути, щоб Ти вчинив так, щоб Ти погубив праведного з неправедним, щоб те саме було з праведником, що з неправедним; не може бути від Тебе! Суддя всієї землі чи вчинить неправосудно?»

²⁶Господь сказав: «Якщо Я знайду в місті Содомі п’ятдесят праведників, то Я заради них пощаджу всю цю місцевість».

²⁷Авраам сказав у відповідь: «Ось я насмілився говорити Владиці — я, порох і попіл:

²⁸можливо, до п’ятдесяти праведників не вистачить п’яти, невже через недостачу п’яти Ти винищиш усе місто?» Він сказав: «Не винищу, якщо знайду там сорок п’ять».

²⁹Авраам продовжував говорити з Ним і сказав: «Можливо, знайдеться там сорок?» Він сказав: «Не зроблю того і заради сорока».

³⁰І сказав Авраам: «Нехай не прогнівається Владика, що я буду говорити: може, знайдеться там тридцять?» Він сказав: «Не зроблю, якщо знайдеться там тридцять».

³¹Авраам сказав: «Ось я зважився говорити Владиці: можливо, знайдеться там двадцять?» Він сказав: «Не знищу ради двадцяти».

³²Авраам сказав: «Нехай не прогнівається Владика, що я скажу ще один раз: можливо, знайдеться там десять?» Він сказав: «Не винищу заради десяти».

³³І пішов Господь, припинивши говорити з Авраамом. Авраам же повернувся до свого місця.