Read Біблія, Куліш Буття 31 Bible Online

Буття 31 - Біблія, Куліш bible

Буття 31

¹І почув Яків слова синів Лаванових, які говорили: «Яків заволодів усім, що було у батька нашого, і з маєтку батька нашого склав усе багатство це».

²І побачив Яків обличчя Лавана, і ось воно не таке до нього, як було вчора і позавчора.

³І сказав Господь Якову: «Повернися в землю батьків твоїх і на батьківщину твою, і Я буду з тобою».

⁴І послав Яків, і покликав Рахіль та Лію в поле, до отари дрібної худоби своєї,

⁵і сказав їм: «Я бачу обличчя батька вашого, що воно до мене не таке, яким було вчора і позавчора, але Бог батька мого був зі мною.

⁶Ви самі знаєте, що я всіма силами служив батькові вашому,

⁷а батько ваш обманював мене і разів десять міняв нагороду мою, але Бог не попустив йому зробити мені зло.

⁸Коли сказав він, що худоба з цятками буде тобі в нагороду, то худоба вся народжувалася з цятками. А коли він сказав: ”Строкаті будуть тобі в нагороду”, то вся худоба народжувала строкатих.

⁹І відібрав Бог худобу у батька вашого, і дав мені.

¹⁰Одного разу в такий час, коли худоба зачинає, я глянув і побачив уві сні, і ось козли, що піднялися на худобу, строкаті, з цятками й плямами.

¹¹Ангел Божий сказав мені уві сні: ”Якове!” Я сказав: ”Ось я”.

¹²Він сказав: ”Зведи очі твої і подивися: усі козли, що піднялися на худобу, строкаті, з цятками і з плямами, бо Я бачу все, що Лаван робить з тобою.

¹³Я Бог, Який явився тобі у Бет-Елі, де ти помазав оливою пам’ятник і де ти дав Мені обітницю. Тепер встань, вийди з землі цієї і повернися в землю народження твого”».

¹⁴Рахіль і Лія сказали йому у відповідь: «Чи є ще нам частка і спадщина в домі батька нашого?

¹⁵Чи не за чужих він нас вважає? Бо він продав нас і з’їв навіть срібло наше.

¹⁶Тому все багатство, що Бог відібрав у батька нашого, є наше і дітей наших. Отже, роби все, що Бог сказав тобі».

¹⁷І встав Яків, і посадив дітей своїх і дружин своїх на верблюдів,

¹⁸і взяв із собою всю худобу свою і все багатство своє, яке надбав, худобу власну його, яку він придбав у Падан-Арамі, щоб іти до Ісаака, батька свого, в землю ханаанську.

¹⁹І коли Лаван пішов стригти худобу свою, то Рахіль викрала ідолів, що були у батька її.

²⁰Яків же обманув Лавана арамея, тому що не сповістив його, що відходить.

²¹І пішов з усім, що у нього було. І, вставши, перейшов ріку, і попрямував до гори Ґілеад.

²²На третій день сказали Лаванові, що Яків пішов.

²³Тоді він взяв із собою родичів своїх, і гнався за ним сім днів, і наздогнав його на горі Ґілеад.

²⁴І прийшов Бог до Лавана арамея вночі уві сні і сказав йому: «Бережися, не говори Якову ні доброго, ні злого».

²⁵І наздогнав Лаван Якова. Яків поставив намет свій на горі, Лаван же з родичами своїми поставив на горі Ґілеад.

²⁶І сказав Лаван Якову: «Що ти зробив? Для чого ти обманув мене і повів дочок моїх, як полонених зброєю?

²⁷Навіщо ти втік таємно, і сховався від мене, і не сказав мені? Я відпустив би тебе з веселощами та з піснями, з тимпаном та з гуслями.

²⁸Ти не дозволив мені навіть поцілувати онуків моїх та дочок моїх. Нерозважливо ти зробив.

²⁹Є в руці моїй сила вчинити вам зло. Але Бог батька вашого вчора говорив до мене і сказав: ”Бережися, не говори Якову ні доброго, ні злого”.

³⁰Але нехай би ти пішов, тому що ти дуже затужив за домом батька твого,— навіщо ти украв богів моїх?»

³¹Яків відповів Лаванові і сказав: «Я боявся, тому що я думав, не відняв би ти в мене дочок своїх.

³²У кого знайдеш богів твоїх, той не буде живим. При родичах наших дізнавайся, що є твого у мене, і візьми собі». Яків не знав, що Рахіль украла їх.

³³І ходив Лаван у намет Якова, і в намет Лії, і в намет двох рабинь, але не знайшов. І, вийшовши з намету Лії, ввійшов у намет Рахілі.

³⁴Рахіль же взяла ідолів, і поклала їх під верблюже сідло, і сіла на них. І обшукав Лаван увесь намет, але не знайшов.

³⁵Вона ж сказала батькові своєму: «Нехай не прогнівається пан мій, що я не можу встати перед тобою, тому що в мене звичайне жіноче». І він шукав, але не знайшов ідолів.

³⁶Яків розсердився і вступив у суперечку з Лаваном. І почав Яків говорити, і сказав Лаванові: «Яка провина моя, який гріх мій, що ти переслідуєш мене?

³⁷Ти оглянув у мене всі речі, що знайшов ти з усіх речей дому твого? Покажи тут перед родичами моїми і перед родичами твоїми, нехай вони розсудять між нами обома.

³⁸Ось двадцять років я був у тебе. Вівці твої і кози твої не скидали, баранів отари твоєї я не їв.

³⁹Роздертого звіром я не приносив до тебе, це був мій збиток; ти з мене стягував, чи вдень що пропадало, чи вночі пропадало.

⁴⁰Я знемагав удень від спеки, а вночі від холоду, і сон мій тікав від очей моїх.

⁴¹Такі мої двадцять років у домі твоєму. Я служив тобі чотирнадцять років за двох дочок твоїх і шість років за худобу твою, а ти десять разів міняв нагороду мою.

⁴²Якби не був зі мною Бог батька мого, Бог Авраама і страх Ісаака, ти тепер відпустив би мене ні з чим. Бог побачив недолю мою і працю рук моїх і заступився за мене вчора».

⁴³І відповів Лаван, і сказав Якову: «Дочки — мої дочки, діти — мої діти, худоба — моя худоба, і все, що ти бачиш,— це моє. Чи можу я що зробити тепер з дочками моїми і з дітьми їхніми, які народжені ними?

⁴⁴Тепер укладімо союз — я і ти, і це буде свідченням між мною і тобою».

⁴⁵І взяв Яків камінь, і поставив його пам’ятником.

⁴⁶І сказав Яків родичам своїм: «Наберіть каміння». Вони взяли каміння, і зробили пагорб, і їли там на пагорбі.

⁴⁷І назвав його Лаван: Еґар-Сагадута, а Яків назвав його Ґал-Ед.

⁴⁸І сказав Лаван: «Сьогодні цей пагорб між мною і тобою свідок». Тому і дано йому назву: Ґал-Ед,

⁴⁹також: Міцпа, від того, що Лаван сказав: «Нехай наглядає Господь за мною і за тобою, коли ми розійдемося один з одним.

⁵⁰Якщо ти будеш чинити лихе з дочками моїми або якщо візьмеш дружин, крім дочок моїх, то, хоч немає людини між нами, але дивись, Бог свідок між мною і між тобою».

⁵¹І сказав Лаван Якову: «Ось пагорб цей, і ось пам’ятник, який я поставив між мною і тобою.

⁵²Цей пагорб — свідок, і цей пам’ятник — свідок, що ні я не перейду до тебе за цей пагорб, ні ти не перейдеш до мене за цей пагорб і за цей пам’ятник для зла.

⁵³Бог Авраамів і Бог Нахорів нехай судить між нами, Бог батька їхнього». Яків поклявся страхом батька свого Ісаака.

⁵⁴І заколов Яків жертву на горі, і покликав родичів своїх їсти хліб, і вони їли хліб, і ночували на горі.

⁵⁵І встав Лаван рано-вранці, і поцілував онуків своїх і дочок своїх, і благословив їх. І пішов, і повернувся Лаван у своє місце.