Read Біблія, Куліш Буття 42 Bible Online

Буття 42 - Біблія, Куліш bible

Буття 42

¹І довідався Яків, що в Єгипті є хліб, і сказав Яків синам своїм: «Що ви дивитеся?»

²І сказав: «Ось я чув, що є хліб у Єгипті. Підіть туди і купіть нам звідти хліба, щоб нам жити і не вмерти».

³Десять братів Йосипових пішли купити хліба в Єгипті,

⁴а Веніаміна, брата Йосипового, не послав Яків з братами його, тому що сказав: «Не трапилося б з ним лиха».

⁵І прийшли сини Ізраїлеві купувати хліб разом з іншими, що прийшли, бо в землі ханаанській був голод.

⁶Йосип же був начальником у землі тій, він продавав хліб усьому народові землі. Брати Йосипа прийшли і поклонилися йому лицем до землі.

⁷І побачив Йосип братів своїх, і впізнав їх, але вдав, що начебто не знає їх, і говорив з ними суворо, і сказав їм: «Звідки ви прийшли?» Вони сказали: «Із землі ханаанської купити їжу».

⁸Йосип упізнав братів своїх, але вони не впізнали його.

⁹І згадав Йосип сни, що снилися йому про них. І сказав їм: «Ви підглядачі, ви прийшли розвідати слабкі місця цієї землі».

¹⁰Вони сказали йому: «Ні, пане наш, раби твої прийшли купити їжі.

¹¹Ми всі діти одного чоловіка, ми люди чесні. Раби твої не були підглядачами».

¹²Він сказав їм: «Ні, ви прийшли вивідати слабкі місця землі цієї».

¹³Вони сказали: «Нас, рабів твоїх, дванадцять братів, ми сини одного чоловіка в землі ханаанській. І ось менший тепер з батьком нашим, а одного не стало».

¹⁴І сказав їм Йосип: «Це саме я і говорив вам, сказавши: ”Ви підглядачі”.

¹⁵Ось як ви будете випробувані: клянуся життям фараона, ви не вийдете звідси, якщо не прийде сюди менший брат ваш!

¹⁶Пошліть одного з вас, і нехай він приведе брата вашого, а ви будете затримані. І відкриється, чи правда у вас. І якщо ні, то клянусь життям фараона, що ви підглядачі!»

¹⁷І віддав їх під варту на три дні.

¹⁸І сказав їм Йосип на третій день: «Ось що зробіть — і залишитеся живими, тому що я боюся Бога.

¹⁹Якщо ви люди чесні, то один брат із вас нехай залишиться в домі, де ви ув’язнені, а ви підіть, відвезіть хліб, заради голоду сімей ваших.

²⁰Брата ж вашого меншого приведіть до мене, щоб виправдалися слова ваші і щоб не померти вам». Так вони і зробили.

²¹І говорили вони один одному: «Справді ми караємося за гріх проти брата нашого; ми бачили страждання душі його, коли він благав нас, але не послухали. Тому і прийшло на нас це горе».

²²Рувим відповів їм і сказав: «Чи не говорив я вам: ”Не грішіть проти хлопця?” Але ви не послухалися. Ось кров його стягується з нас».

²³А того не знали вони, що Йосип розуміє, бо між ними був перекладач.

²⁴І відійшов від них, і заплакав. І повернувся до них, і говорив з ними, і, взявши з-поміж них Симеона, зв’язав його перед очима їхніми.

²⁵І наказав Йосип наповнити мішки їхні хлібом, а срібло їхнє повернути кожному в мішок його, і дати їм запасів на дорогу. Так і зроблено з ними.

²⁶Вони поклали хліб свій на ослів своїх, і пішли звідти.

²⁷І відкрив один із них мішок свій, щоб дати корму ослові своєму на ночівлі, і побачив срібло своє в отворі мішка його,

²⁸і сказав своїм братам: «Срібло моє повернуто. Ось воно в мішку моєму». І завмерло серце їхнє, і вони з тремтінням говорили один одному: «Що це Бог зробив з нами?»

²⁹І прийшли до Якова, батька свого, у землю ханаанську, і розповіли йому все, що трапилося з ними, говорячи:

³⁰«Начальник тієї землі говорив з нами суворо і прийняв нас за підглядачів землі тієї.

³¹І сказали ми йому: ”Ми люди чесні, ми не були підглядачами.

³²Нас дванадцять братів, синів у батька нашого. Одного не стало, а менший тепер з батьком нашим у землі ханаанській”.

³³І сказав нам начальник тієї землі: ”Ось як дізнаюсь я, чи чесні ви люди: залиште у мене одного брата з вас, а ви візьміть хліб заради голоду сімей ваших і підіть,

³⁴і приведіть до мене найменшого брата вашого, і буду знати я, що ви не підглядачі, але люди чесні. Віддам вам брата вашого, і ви можете промишляти у цій землі”».

³⁵Коли ж вони випорожнювали мішки свої, ось у кожного вузлик срібла його в мішку його. І побачили вони вузлики срібла свого, вони і батько їхній, і злякалися.

³⁶І сказав їм Яків, батько їхній: «Ви позбавили мене дітей: Йосипа нема, і Симеона нема, і Веніаміна взяти хочете. Усе це на мене!»

³⁷І сказав Рувим батькові своєму, говорячи: «Убий двох моїх синів, якщо я не приведу його до тебе! Віддай його на мої руки, я поверну його тобі».

³⁸Він сказав: «Не піде син мій з вами, тому що брат його помер і він один залишився. Якщо трапиться з ним нещастя на шляху, яким ви підете, то зведете ви сивину мою з печаллю в могилу».