Read Біблія, Куліш Буття 43 Bible Online

Буття 43 - Біблія, Куліш bible

Буття 43

¹Голод посилився на землі.

²І коли вони з’їли хліб, який привезли з Єгипту, тоді батько їхній сказав їм: «Підіть знову, купіть нам трохи їжі».

³І сказав йому Юда, говорячи: «Той чоловік рішуче заявив нам, сказавши: ”Не з’являйтеся перед лицем моїм, якщо брата вашого не буде з вами”.

⁴Якщо пошлеш з нами брата нашого, то підемо і купимо тобі їжі,

⁵а якщо не пошлеш, то не підемо, тому що той чоловік сказав нам: ”Не з’являйтеся перед лицем моїм, якщо брата вашого не буде з вами”».

⁶Ізраїль сказав: «Для чого ви зробили мені таке зло, сказавши тому чоловікові, що у вас є ще брат?»

⁷Вони сказали: «Розпитував той чоловік про нас і про рід наш, говорячи: ”Чи живий ще батько ваш? Чи є у вас брат?” Ми і розповіли йому, як він питав нас. Чи могли ми знати, що він скаже: ”Приведіть брата вашого?”»

⁸Юда ж сказав Ізраїлю, батькові своєму: «Відпусти хлопця зі мною, і ми встанемо, і підемо, і живі будемо, і не помремо і ми, і ти, і діти наші.

⁹Я відповідаю за нього, з моїх рук вимагатимеш його. Якщо я не приведу його до тебе і не поставлю його перед лицем твоїм, то залишусь я винним перед тобою в усі дні життя.

¹⁰Якби ми не барилися, то вже сходили б двічі».

¹¹Ізраїль, батько їхній, сказав їм: «Якщо так, то ось що зробіть: візьміть із собою плодів землі цієї і віднесіть у дарунок тому чоловікові трохи бальзаму і трохи меду, стираксу і ладану, фісташок і мигдалевих горіхів.

¹²Візьміть і інше срібло в руки ваші, а срібло, назад покладене в отвори мішків ваших, поверніть руками вашими: можливо, це недогляд.

¹³І брата вашого візьміть, і, вставши, підіть знову до чоловіка того.

¹⁴Бог же Всемогутній нехай дасть вам знайти милість у чоловіка того, щоб він відпустив вам і іншого брата вашого, і Веніаміна, а мені якщо вже бути бездітним, то нехай буду бездітним».

¹⁵І взяли ті люди дарунки ці, і срібла вдвічі взяли в руки свої, і Веніаміна, і встали, пішли в Єгипет, і стали перед лицем Йосипа.

¹⁶Йосип, побачивши між ними Веніаміна, сказав начальнику дому свого: «Введи цих людей у дім, і заріж щось з худоби, і приготуй, тому що зі мною будуть їсти ці люди опівдні».

¹⁷І зробив чоловік той, як сказав Йосип, і ввів чоловік той людей цих у дім Йосипів.

¹⁸І злякалися люди ці, що ввели їх у дім Йосипів, і сказали: «Це за срібло, повернуте раніше у мішки наші, ввели нас, щоб причепитися до нас, і напасти на нас, і взяти нас у рабство, і ослів наших».

¹⁹І підійшли вони до начальника дому Йосипового, і стали говорити йому біля дверей дому,

²⁰і сказали: «Послухай, пане наш, ми приходили вже раніше купувати їжу,

²¹і трапилося, що, коли прийшли ми на ночівлю і відкрили мішки наші,— ось срібло кожного в отворі мішка його, срібло наше за вагою його, і ми повертаємо його своїми руками.

²²А для купівлі їжі ми принесли інше срібло в руках наших. Ми не знаємо, хто поклав срібло наше в мішки наші».

²³Він сказав: «Мир вам! Не бійтеся! Бог ваш і Бог батька вашого дав вам скарб у мішки ваші. Срібло ваше дійшло до мене». І привів до них Симеона.

²⁴І ввів той чоловік людей цих у дім Йосипів, і дав води, і вони обмили ноги свої, і дав корму ослам їхнім.

²⁵І вони приготували дарунки до приходу Йосипа опівдні, тому що чули, що там будуть їсти хліб.

²⁶І прийшов Йосип додому, і вони принесли йому в дім дарунки, які були в руках їхніх, і поклонилися йому до землі.

²⁷Він запитав їх про здоров’я і сказав: «Чи здоровий батько ваш старий, про якого ви говорили? Чи живий ще він?»

²⁸Вони сказали: «Здоровий раб твій, батько наш, ще живий». І схилилися вони, і поклонилися.

²⁹І підняв очі свої, і побачив Веніаміна, брата свого, сина матері своєї, і сказав: «Це брат ваш менший, про якого ви говорили мені?» І сказав: «Нехай буде милість Божа з тобою, сину мій!»

³⁰І поспіхом вийшов Йосип, тому що закипіла любов до брата його, і він готовий був заплакати. І вийшов він у внутрішню кімнату, і плакав там.

³¹І, вмивши лице своє, ввійшов, і, стримуючись, сказав: «Подавайте страву».

³²І подали йому окремо, і їм окремо, і єгиптянам, які обідали з ним, окремо, бо єгиптяни не можуть їсти з євреями, тому що це мерзота для єгиптян.

³³І сіли вони перед ним, первенець за первородством його, і молодший за молодістю його, і дивувалися ці люди один перед одним.

³⁴І посилалися їм страви від нього, а частка Веніаміна була вп’ятеро більшою за частки кожного з них. І пили, і доволі пили вони з ним.