Read Біблія, Куліш Буття 8 Bible Online

Буття 8 - Біблія, Куліш bible

Буття 8

¹І згадав Бог про Ноя, і про всіх звірів, і про всю худобу, що були з ним у ковчезі. І навів Бог вітер на землю, і води зупинилися.

²І закрилися джерела безодні та вікна небесні, і припинився дощ з неба.

³Вода ж поступово поверталася з землі, і стала спадати вода після закінчення ста п’ятдесяти днів.

⁴І зупинився ковчег сьомого місяця, сімнадцятого дня місяця, на горах Араратських.

⁵Вода постійно спадала до десятого місяця. Першого дня десятого місяця завиднілися верхівки гір.

⁶Після сорока днів Ной відчинив зроблене ним вікно ковчега

⁷і випустив ворона, який, вилетівши, відлітав і прилітав, доки не осушилася земля від води.

⁸Потім випустив від себе голуба, щоб побачити, чи зійшла вода з поверхні землі,

⁹але голуб не знайшов місця спокою для ніг своїх і повернувся до нього в ковчег, тому що вода була ще на поверхні всієї землі. І він простягнув руку свою, і взяв його, і прийняв до себе в ковчег.

¹⁰І почекав ще сім днів інших і знову випустив голуба з ковчега.

¹¹Голуб повернувся до нього у вечірній час, і ось свіжий оливковий листок у дзьобі в нього, і Ной дізнався, що вода зійшла з землі.

¹²Він почекав ще сім днів інших і випустив голуба. І він уже не повернувся до нього.

¹³Шістсот першого року до першого дня першого місяця зійшла вода з землі. І розкрив Ной покрівлю ковчега й подивився — і ось обсохла поверхня землі.

¹⁴Й другого місяця, до двадцять сьомого дня місяця, земля висохла.

¹⁵І сказав Бог Ноєві:

¹⁶«Вийди з ковчега ти, і дружина твоя, і сини твої, і дружини синів твоїх з тобою.

¹⁷Виведи з собою всіх тварин, що з тобою, від усякого тіла, з птахів, і худоби, і всіх плазунів, що плазують по землі. Нехай розійдуться вони по землі й нехай плодяться та розмножуються на землі».

¹⁸І вийшов Ной, і сини його, і дружина його, і дружини синів його з ним.

¹⁹Усі звірі, й усі плазуни, й усі птахи — все, що рухається по землі, за родами своїми, вийшло з ковчега.

²⁰І влаштував Ной жертовник Господу, і взяв з усякої худоби чистої та з усіх птахів чистих, і приніс у всепалення на жертовнику.

²¹І відчув Господь приємні пахощі, і сказав Господь у серці Своєму: «Не буду більше проклинати землю через людину, тому що помисли серця людського — зло від юності її. І не буду більше знищувати усе живе, як Я зробив.

²²Надалі в усі дні землі сівба і жнива, холод і спека, літо і зима, день і ніч не припиняться».