Read Біблія, Куліш 2-а Самуїлова 14 Bible Online

2-а Самуїлова 14 - Біблія, Куліш bible

2-а Самуїлова 14

¹І помітив Йоав, син Церуї, що серце царя навернулося до Авесалома.

²І послав Йоав у Текою, і взяв звідти розумну жінку і сказав їй: «Прикинься, що ти плачеш, і одягни одяг смутку, і не намащуйся оливою, і будь як жінка, що багато днів плакала за померлим;

³і піди до царя і скажи йому так і так». І вклав Йоав в уста її, що сказати.

⁴І ввійшла жінка текоянка до царя й упала лицем своїм на землю, і поклонилася і сказала: «Допоможи, царю!»

⁵І сказав їй цар: «Що тобі?» І сказала вона: «Я вдова, чоловік мій помер.

⁶У раби твоєї було два сини і вони посварилися в полі, і не було кому розборонити їх, і вдарив один другого й вбив його.

⁷І повстали всі родичі на рабу твою, і говорять: ”Віддай того, хто вбив свого брата, і ми вб’ємо його за душу брата його, якого він убив, і знищимо його, хоч він і спадкоємець”. І так вони погасять останню іскру мою, щоб не залишити чоловікові моєму імені і потомства на поверхні землі».

⁸І сказав цар жінці: «Йди спокійно додому, я дам наказ про тебе».

⁹Але жінка текоянка сказала царю: «На мені, пане мій царю, нехай буде провина і на домі батька мого, цар же і престол його невинний».

¹⁰І сказав цар: «Того, хто буде проти тебе, приведи до мене, і він більше не торкнеться тебе».

¹¹Вона сказала: «Згадай, царю, Господа, Бога твого, щоб не примножили смерті месники за кров і не погубили сина мого». І сказав цар: «Живий Господь! Не впаде і волосина сина твого на землю».

¹²І сказала жінка: «Дозволь рабі твоїй сказати слово панові моєму царю».

¹³Він сказав: «Говори». І сказала жінка: «Навіщо ти таке задумав проти народу Божого? Цар, сказавши це слово, звинуватив себе самого, тому що не повертає вигнанця свого.

¹⁴Ми неодмінно помремо, як та вода, вилита на землю, яку не можна зібрати; а Бог не бажає погубити душу і помишляє, як би не відкинути від Себе і відкинутого.

¹⁵І тепер я прийшла сказати цареві, пану моєму, ці слова, тому що народ налякав мене; і раба твоя сказала: поговорю я з царем, може він зробить за словом раби своєї.

¹⁶Справді цар вислухає і визволить рабу свою від руки людей, які хочуть знищити мене разом із сином моїм із Божої спадщини.

¹⁷І сказала раба твоя: нехай буде слово пана мого царя в утіху мені, тому що пан мій цар, як ангел Божий, розуміє добре і зле. І Господь, Бог твій, буде з тобою».

¹⁸І відповів цар і сказав жінці: «Не приховай від мене справи, про яку я запитаю тебе». І сказала жінка: «Говори, пане мій царю».

¹⁹І сказав цар: «Чи не рука Йоава у всьому цьому з тобою?» І відповіла жінка і сказала: «Нехай живе душа твоя, пане мій царю; ні праворуч, ні ліворуч не можна ухилитися від того, що сказав пан мій цар; справді, раб твій Йоав наказав мені, і він вклав в уста раби твоєї усі ці слова;

²⁰щоб змінити вигляд тієї справи, раб твій Йоав навчив мене; але пан мій мудрий, як мудрий ангел Божий, щоб знати все, що на землі».

²¹І сказав цар Йоаву: «Ось я зробив за словом твоїм; піди ж, поверни юнака Авесалома».

²²Тоді Йоав упав лицем на землю, поклонився, благословив царя і сказав: «Тепер знає раб твій, що знайшов милість перед очима твоїми, пане мій царю, тому що цар зробив за словом раба свого».

²³І встав Йоав, і пішов у Ґешур, і привів Авесалома в Єрусалим.

²⁴І сказав цар: «Нехай він повернеться у свій дім, а лиця мого не бачить». І пішов Авесалом у свій дім, а лиця царя не бачив.

²⁵Не було в усьому Ізраїлі чоловіка настільки вродливого, як Авесалом, і уславленого, як він; від підошви ніг до верху голови його не було в нього недоліку.

²⁶Коли він стриг голову свою,— а він стриг її щороку, тому що вона обтяжувала його,— то волосся з голови його важило двісті шекелів за царською вагою.

²⁷І народилися в Авесалома три сина й одна дочка, на ім’я Тамара; вона була дуже вродливою жінкою.

²⁸І жив Авесалом в Єрусалимі два роки, а лиця царя не бачив.

²⁹І послав Авесалом за Йоавом, щоб послати його до царя, але той не захотів прийти до нього. Послав і вдруге, але той не захотів прийти.

³⁰І сказав Авесалом слугам своїм: «Дивіться, ось ділянка поля Йоава поряд з моєю, у нього там ячмінь; підіть, підпаліть його вогнем». І слуги Авесалома спалили ту ділянку поля вогнем.

³¹І встав Йоав, і прийшов до Авесалома в дім, і сказав йому: «Навіщо слуги твої спалили мою ділянку вогнем?»

³²І сказав Авесалом Йоаву: «Ось я посилав за тобою, говорячи: ”Прийди сюди, і я пошлю тебе до царя сказати: навіщо я прийшов з Ґешура? Краще було б мені залишатися там. Я хочу побачити лице царя. Якщо ж я винен, то вбий мене”».

³³Йоав пішов до царя і переказав йому це. І покликав цар Авесалома; він прийшов до царя, й упав лицем своїм на землю перед царем; і поцілував цар Авесалома.