Read Біблія, Куліш 2-а Самуїлова 19 Bible Online

2-а Самуїлова 19 - Біблія, Куліш bible

2-а Самуїлова 19

¹І сказали Йоаву: «Ось цар плаче і тужить за Авесаломом».

²І обернулася перемога того дня на плач для всього народу, бо народ почув у той день, що цар у скорботі за свого сина.

³І входив тоді народ у місто крадькома, як крадуться люди, які соромляться, що втікають під час битви.

⁴А цар закрив лице своє і голосно плакав: «Сину мій, Авесаломе! Авесаломе, сину мій, сину мій!»

⁵І прийшов Йоав до царя в дім, і сказав: «Ти сьогодні засоромив лице всіх слуг твоїх, які нині врятували життя твоє, життя синів і дочок твоїх, життя дружин і життя наложниць твоїх;

⁶ти любиш тих, хто ненавидить тебе і ненавидиш тих, хто любить тебе, бо ти показав сьогодні, що ніщо для тебе вожді та слуги; тепер я знаю, що якби Авесалом залишився живий, а ми всі померли, то тобі було б приємніше.

⁷Отже, встань, вийди і поговори до серця рабів твоїх, бо клянуся Господом, що, якщо ти не вийдеш, у цю ніч не залишиться в тебе жодного чоловіка, і це буде для тебе гірше за всі біди, які приходили на тебе від юності твоєї донині».

⁸Цар встав і сів біля воріт, а весь народ сповістили, що цар сидить біля воріт. І прийшов весь народ перед лице царя, ізраїльтяни ж повтікали до наметів своїх.

⁹І весь народ у всіх колінах Ізраїлевих сперечався і говорив: «Цар визволив нас від рук ворогів наших і звільнив нас від рук филистимлян, а тепер сам утік із землі цієї від Авесалома.

¹⁰Але Авесалом, якого ми помазали на царя над нами, помер на війні. Чому ж тепер ви вагаєтеся повернути царя?»

¹¹І послав цар Давид сказати священникам Садоку та Евіатару: «Скажіть старійшинам Юдиним: ”Чому ви хочете бути останніми, щоб повернути царя в дім його, тоді як слова всього Ізраїля дійшли до царя в дім його?

¹²Ви брати мої, кість моя і тіло моє. Чому ви хочете бути останніми в поверненні царя в дім його?”»

¹³І Амасі скажіть: «Чи ж ти не кість моя і тіло моє? Нехай те і те зробить зі мною Бог і ще більше зробить, якщо ти не будеш воєначальником при мені замість Йоава назавжди!»

¹⁴І прихилив він серце всіх юдеїв, як одного чоловіка. І послали вони до царя сказати: «Повернися ти і всі слуги твої».

¹⁵І повернувся цар, і прийшов до Йордану, а юдеї прийшли в Ґілґал, щоб зустріти царя і переправити царя через Йордан.

¹⁶І поспішив Шім’ї, син Ґери, веніамінець з Бахурима, і пішов з юдеями назустріч царю Давиду,

¹⁷і тисяча чоловік з веніамінців з ним, і Ціва, слуга дому Саулового, з п’ятнадцятьма синами своїми і двадцятьма рабами своїми. І перейшли вони Йордан перед лицем царя.

¹⁸Коли переправили судно, щоб перевезти дім царя і послужити йому, тоді Шім’ї, син Ґери, впав перед царем, як тільки він перейшов Йордан,

¹⁹і сказав царю: «Не порахуй мені, пане мій, за злочин, і не згадуй того, чим згрішив раб твій у той день, коли пан мій цар виходив з Єрусалима, і не тримай того, царю, в серці своєму.

²⁰Бо знає раб твій, що згрішив, і ось нині я прийшов перший з усього дому Йосипового, щоб вийти назустріч панові моєму царю».

²¹І відповів Авішай, син Церуї, і сказав: «Невже Шім’ї не помре за те, що лихословив помазаника Господнього?»

²²І сказав Давид: «Що мені і вам, сини Церуї, що ви нині стаєте, як мої намовники? Чи нині вбивати когось в Ізраїлі? Чи не бачу, що нині я цар над Ізраїлем?»

²³І сказав цар Шім’ї: «Ти не помреш». І поклявся йому цар.

²⁴І Мефівошет, син Йонатана, сина Саулового, вийшов назустріч царю. Він не омивав ніг своїх, не піклувався про бороду свою і не прав одягу свого з того дня, як вийшов цар, до дня, коли він повернувся з миром.

²⁵Коли він вийшов з Єрусалима назустріч царю, цар сказав йому: «Чому ти не пішов зі мною, Мефівошете?»

²⁶Той відповів: «Пане мій царю! Слуга мій обманув мене. Бо я, раб твій, говорив: ”Осідлаю собі осла, сяду на нього і поїду з царем”, бо раб твій кульгавий.

²⁷А він обмовив раба твого перед паном моїм царем. Але пан мій цар, як ангел Божий. роби, що добре в очах твоїх;

²⁸Бо весь дім батька мого повинен був умерти перед паном моїм царем, але ти посадив раба твого між тими, хто їсть за столом твоїм. Яке ж я маю право скаржитися перед царем?»

²⁹І сказав йому цар: «До чого ти говориш усе це? Я сказав, щоб ти і Ціва розділили між собою поля».

³⁰Але Мефівошет відповів цареві: «Нехай він візьме навіть усе, бо пан мій цар з миром повернувся в дім свій».

³¹І Барзіллай ґілеадець прийшов з Роґеліма і перейшов із царем Йордан, щоб провести його за Йордан.

³²Барзіллай же був дуже старий, років вісімдесяти. Він годував царя під час його перебування в Маханаїмі, тому що був людиною багатою.

³³І сказав цар Барзіллаю: «Йди зі мною, і я буду годувати тебе в Єрусалимі».

³⁴Але Барзіллай відповів царю: «Чи довго мені залишилося жити, щоб іти з царем в Єрусалим?

³⁵Мені тепер вісімдесят років. Чи відрізню добре від злого? Чи відчує раб твій смак того, що буде їсти, і того, що буде пити? І чи зможу ще слухати голос співаків та співачок? Навіщо ж рабу твоєму бути тягарем панові моєму царю?

³⁶Ще трохи пройде раб твій з царем за Йордан. За що ж царю нагороджувати мене такою милістю?

³⁷Дозволь рабу твоєму повернутися, щоб померти у своєму місті, біля гробниці батька мого та матері моєї. Але ось раб твій син мій Кімгам нехай піде з паном моїм, царем, і роби з ним, що добре в очах твоїх».

³⁸І сказав цар: «Нехай іде зі мною Кімгам, і я зроблю для нього, що добре в очах твоїх, і все, чого б ти не побажав від мене, я зроблю для тебе».

³⁹І перейшов весь народ Йордан, і цар також перейшов. І поцілував цар Барзіллая і благословив його, і він повернувся в своє місце.

⁴⁰І вирушив цар у Ґілґал, рушив з ним і Кімгам; весь народ юдейський проводжав царя, і половина народу ізраїльського.

⁴¹І ось усі ізраїльтяни прийшли до царя і сказали царю: «Навіщо брати наші, люди Юдині, викрали тебе і провели царя і дім його, і всіх людей Давида з ним через Йордан?»

⁴²І відповіли всі люди Юдині ізраїльтянам: «Тому, що цар близький нам. І чого сердитися вам на це? Хіба ми що-небудь з’їли в царя або одержали від нього подарунки?»

⁴³І відповіли ізраїльтяни людям Юдиним і сказали: «Нас десять частин у царя, а також і в Давида ми кращі, ніж ви. Навіщо ж ви принизили нас? Чи не нам належало перше слово, щоб повернути нашого царя?» Але слово людей Юдиних було сильнішим, ніж слово ізраїльтян.