Read Біблія, Куліш 1-а царiв 1 Bible Online

1-а царiв 1 - Біблія, Куліш bible

1-а царiв 1

¹Цар Давид постарів, увійшов у похилі літа. І покривали його одягом, але він не міг зігрітися.

²І сказали йому слуги його: «Нехай пошукають для пана нашого царя молоду дівчину, щоб вона була з царем, доглядала за ним і лежала з ним,— і буде тепло панові нашому, царю».

³І шукали вродливу дівчину по всіх краях Ізраїльських, і знайшли Авішаґ шунаммітянку, і привели її до царя.

⁴Дівчина була дуже вродлива, і доглядала вона за царем, і прислуговувала йому, але цар не пізнав її.

⁵Адонія, син Хаґґіти, загордившись, говорив: «Я буду царем». І завів собі колісниці і вершників і п’ятдесят чоловік скороходів.

⁶Батько ж ніколи не перешкоджав йому запитанням: «Для чого ти це робиш?» Він же був дуже вродливий і народився у нього після Авесалома.

⁷І радився він з Йоавом, сином Церуї, та зі священником Евіатаром, і вони допомагали Адонії.

⁸Але священник Садок і Беная, син Єгояди, і пророк Натан, і Шім’ї, і Реї, і хоробрі Давидові не були на боці Адонії.

⁹І зарізав Адонія овець, волів та бичків біля каменя Зохелет, що біля джерела Роґел, і запросив усіх братів своїх, синів царя, з усіма юдеями, які служили у царя.

¹⁰А пророка Натана, Бенаю, хоробрих і Соломона, брата свого, не запросив.

¹¹Тоді Натан сказав Вірсавії, матері Соломона, говорячи: «Чи ти чула, що Адонія, син Хаґґіти, став царем, а цар наш Давид не знає про це?

¹²І тепер я раджу тобі: рятуй життя твоє і життя сина твого Соломона.

¹³Йди, ввійди до царя Давида і скажи йому: ”Чи не клявся ти, пане мій царю, рабі твоїй, говорячи: «Син твій Соломон буде царем після мене і він сяде на престолі моєму»? Чому ж зацарював Адонія?”

¹⁴І ось коли ти ще будеш говорити там із царем, ввійду і я за тобою і доповню слова твої».

¹⁵Вірсавія ввійшла до царя в спальню; цар був дуже старий, і Авішаґ шунаммітянка при-слуговувала царю.

¹⁶І нахилилася Вірсавія, і поклонилася царю, і сказав цар: «Що тобі?»

¹⁷Вона сказала йому: «Пане мій царю! Ти клявся рабі твоїй Господом, Богом твоїм: ”Син твій Соломон буде царювати після мене і він сяде на престолі моєму”.

¹⁸А ось тепер Адонія став царем, і ти, пане мій царю, не знаєш про це.

¹⁹І зарізав він багато волів, бичків та овець, і запросив усіх синів царських, і священника Евіатара, і воєначальника Йоава, а Соломона, раба твого, не запросив.

²⁰Але ти, пане мій,— цар, і очі всіх ізраїльтян спрямовані на тебе, щоб ти сказав їм, хто сяде на престолі пана мого царя після нього.

²¹Інакше, коли пан мій цар спочине з батьками своїми, то я і мій син Соломон будемо винними».

²²Коли вона ще говорила з царем, прийшов і пророк Натан.

²³І сказали царю, говорячи: «Ось пророк Натан». І увійшов він до царя і поклонився царю лицем до землі.

²⁴І сказав Натан: «Пане мій царю! Чи ти сказав: ”Адонія буде царювати після мене і він сяде на престолі моєму”?

²⁵Тому що він нині зійшов і зарізав багато волів, бичків та овець, і запросив усіх царських синів, воєначальників і священника Евіатара, і ось вони їдять та п’ють у нього, і говорять: ”Нехай живе цар Адонія!”

²⁶А мене, раба твого, і священника Садока, і Бенаю, сина Єгояди, і Соломона, раба твого, не запросив.

²⁷Чи не сталося це з волі пана мого царя, і чому ти не відкрив рабові твоєму, хто сяде на престолі пана мого царя після нього?»

²⁸І відповів цар Давид і сказав: «Покличте до мене Вірсавію». І увійшла вона, і стала перед царем.

²⁹І клявся цар, і сказав: «Живий Господь, Який спасав душу мою від усякого лиха!

³⁰Як я клявся тобі Господом Богом Ізраїлевим, говорячи, що Соломон, син твій, буде царювати після мене, і він сяде на престолі моєму замість мене, так я і зроблю це сьогодні».

³¹І нахилилася Вірсавія лицем до землі, і поклонилася царю, і сказала: «Нехай живе пан мій, цар Давид, навіки!»

³²І сказав цар Давид: «Покличте до мене священника Садока, пророка Натана і Бенаю, сина Єгояди». І увійшли вони до царя.

³³І сказав їм цар: «Візьміть із собою слуг пана вашого і посадіть Соломона, сина мого, на мула мого, і привезіть його до Ґіхону,

³⁴і нехай помаже його там священник Садок і пророк Натан на царя над Ізраїлем, і засурміть трубою і проголосіть: ”Нехай живе цар Соломон!”

³⁵Потім проведіть його назад, і він прийде, і сяде на престолі моєму, він буде царювати замість мене, бо йому я заповідав бути вождем Ізраїля та Юди».

³⁶І відповів Беная, син Єгояди, царю, і сказав: «Амінь! Так нехай скаже і Господь, Бог пана мого царя!

³⁷Як був Господь Бог з паном моїм царем, так нехай буде Він і з Соломоном, і нехай звеличить престол його більше за престол пана мого, царя Давида!»

³⁸І пішли священник Садок і пророк Натан, і Беная, син Єгояди, і керетяни, і пелетяни, і посадили Соломона на мула царя Давида, і повезли його до Ґіхону.

³⁹І взяв священник Садок зі скинії ріг з миром, і помазав Соломона. І засурмили трубою, і весь народ вигукував: «Нехай живе цар Соломон!»

⁴⁰І весь народ пішов за ним, і грав народ на сопілках, і дуже радів, так що земля розсідалася від криків його.

⁴¹І почув це Адонія і всі запрошені ним, як тільки закінчили їсти. І Йоав, почувши звук труби, сказав: «Що це за шум і крик у місті?»

⁴²Ще він говорив, як прийшов Йоанатан, син священника Евіатара. І сказав Адонія: «Увійди, ти чесний чоловік і несеш добру звістку».

⁴³І відповів Йонатан і сказав Адонії: «Так, наш пан, цар Давид, поставив Соломона царем;

⁴⁴і послав цар з ним священника Садока і пророка Натана, і Бенаю, сина Єгояди, і керетян, і пелетян, і вони посадили його на мула царського;

⁴⁵і помазали його священник Садок та пророк Натан на царя в Ґіхоні, і звідти вирушили з радістю, і прийшло в рух місто. Ось від чого шум, який ви чуєте.

⁴⁶І Соломон уже сів на царському престолі.

⁴⁷І слуги царя приходили поздоровити пана нашого, царя Давида, говорячи: ”Бог твій нехай прославить ім’я Соломона більше за твоє ім’я і нехай звеличить престол його більше за твій престол”. І поклонився цар на ложі своєму,

⁴⁸і сказав цар так: ”Благословенний Господь, Бог Ізраїлів, Який сьогодні дав того, хто сидить на престолі моєму, і очі мої бачать це!”»

⁴⁹Тоді злякалися і встали всі запрошені, які були в Адонії, і пішли кожен своєю дорогою.

⁵⁰Адонія ж боявся Соломона, і встав, і пішов, і схопився за роги жертовника.

⁵¹І донесли Соломону, говорячи: «Ось Адонія боїться царя Соломона і тримається за роги жертовника, говорячи: ”Нехай поклянеться мені тепер цар Соломон, що він не умертвить раба свого мечем”».

⁵²І сказав Соломон: «Якщо він буде чоловіком чесним, то жодна волосина його не впаде на землю. Якщо ж знайдеться в ньому щось зле, то помре».

⁵³І послав цар Соломон, і привели його від жертовника. І він прийшов, і поклонився царю Соломону, і сказав йому Соломон: «Іди в дім свій».