Read Біблія, Куліш 2-а царiв 18 Bible Online

2-а царiв 18 - Біблія, Куліш bible

2-а царiв 18

¹Третього року Осії, сина Ели, царя ізраїльського, став царем Єзекія, син Ахаза, царя юдейського.

²Двадцяти п’яти років був він, коли став царем, і двадцять дев’ять років царював у Єрусалимі. Ім’я матері його Аві, дочка Захарії.

³І робив він те, що до вподоби Господу, все так, як робив Давид, батько його.

⁴Він знищив висоти, розбив статуї, вирубав діброву і знищив мідного змія, якого зробив Мойсей, тому що аж до цих днів сини Ізраїлеві кадили йому і називали його Нехуштан.

⁵На Господа, Бога Ізраїлевого, уповав він, і такого, як він, не було між усіма царями юдейськими і після нього, і перед ним.

⁶І міцно тримався він Господа, і не відступав від Нього, і дотримувався заповідей Його, які заповів Господь Мойсеєві.

⁷І був Господь з ним, і куди б він не ходив, у всьому він чинив розсудливо. І відійшов він від царя ассирійського, і не став служити йому.

⁸Він поразив филистимлян до Гази і в її межах, від вартової вежі до укріпленого міста.

⁹Четвертого року царя Єзекії, тобто в сьомий рік Осії, сина Ели, царя ізраїльського, пішов Салманасар, цар ассирійський, на Самарію і обложив її,

¹⁰і взяв її через три роки; у шостий рік Єзекії, тобто в дев’ятий рік Осії, царя ізраїльського, була взята Самарія.

¹¹І переселив цар ассирійський ізраїльтян в Ассирію, і оселив їх у Халаху й у Хаворі, біля ріки Ґозан, і в містах мідійських,

¹²за те, що вони не слухали голосу Господа, Бога свого, і переступили завіт Його, все, що заповів Мойсей, раб Господній, вони не слухали і не виконували.

¹³Чотирнадцятого року царя Єзекії Санхерів, цар ассирійський, пішов проти всіх укріплених міст Юди і взяв їх.

¹⁴І послав Єзекія, цар юдейський, до царя ассирійського в Лахіш сказати: «Винен я. Відійди від мене, а що накладеш на мене, я внесу». І наклав цар ассирійський на Єзекію, царя юдейського, триста талантів срібла і тридцять талантів золота.

¹⁵І віддав Єзекія все срібло, яке знайшлося в домі Господньому і в скарбницях дому царського.

¹⁶У той час зняв Єзекія золото з дверей дому Господнього і з дверних стовпів, які позолотив Єзекія, цар юдейський, і віддав його цареві ассирійському.

¹⁷І послав цар ассирійський тартана, рав-саріса і рабсака з Лахіша до царя Єзекії з великим військом у Єрусалим. І пішли, і прийшли до Єрусалима, і стали біля водопроводу верхнього ставу, що на дорозі поля білильного.

¹⁸І кликали вони царя. І вийшов до них Еліаким, син Хілкії, начальник палацу, і писар Шевна, і Йоах, син Асафів, діловод.

¹⁹І сказав їм рабсак: «Скажіть Єзекії: ”Так говорить цар великий, цар ассирійський: що це за надія, на яку ти надієшся?

²⁰Ти говорив тільки пусті слова, а для війни потрібні порада і сила. Нині ж на кого ти надієшся, що відокремився від мене?

²¹Ось ти покладаєшся на Єгипет, на цю тростину надламану, яка, якщо хто обіпреться на неї, увійде йому в руку і проколе її. Такий фараон, цар єгипетський, для всіх, хто покладається на нього.

²²А якщо ви скажете мені: «На Господа, Бога нашого, ми уповаємо», то чи на того, якого висоти і жертовники знищив Єзекія, і сказав Юді та Єрусалиму: «Тільки перед цим жертовником поклоняйтеся в Єрусалимі»?”

²³Отже, вступи в союз з паном моїм царем ассирійським: я дам тобі дві тисячі коней, чи можеш дістати собі вершників для них?

²⁴Як ти подолаєш хоч одного начальника з найменших слуг пана мого? Ти уповаєш на Єгипет заради колісниць та коней?

²⁵Хіба ж я без волі Господньої пішов на це місце, щоб зруйнувати його? Господь сказав мені: ”Піди на цю землю і знищи її”».

²⁶І сказав Еліаким, син Хілкії, і Шевна, і Йоах рабсаку: «Говори рабам твоїм арамейською, тому що ми розуміємо, а не говори з нами юдейською, щоб не розумів народ, що на стіні».

²⁷І сказав їм рабсак: «Хіба тільки до пана твого і до тебе послав мене пан мій сказати ці слова? Ні, також і до людей, які сидять на стіні, щоб їсти кал свій і пити сечу свою з вами».

²⁸І встав рабсак, і виголосив гучним голосом юдейською, і говорив, і сказав: «Слухайте слово царя великого, царя ассирійського!

²⁹Так говорить цар: ”Нехай не зваблює вас Єзекія, тому що він не може врятувати вас від руки моєї,

³⁰і нехай не обнадіює вас Єзекія Господом, говорячи: «Врятує нас Господь і це місто не буде віддане в руки царя ассирійського»”.

³¹Не слухайте Єзекії. Тому що так говорить цар ассирійський: «Примиріться зі мною і вийдіть до мене, і нехай кожен їсть плоди виноградної лози своєї та смоковниці своєї, і нехай кожен п’є воду зі свого колодязя,

³²поки я не прийду і не візьму вас у землю таку саму, як і ваша земля, у землю хліба і вина, у землю пшениці і виноградників, у землю оливкових дерев і меду, і будете жити, і не помрете. Не слухайте ж Єзекії, який зваблює вас, говорячи: «Господь врятує нас».

³³Чи врятували боги народів, кожен свою землю, від руки царя ассирійського?

³⁴Де боги Хамата й Арпада? Де боги Сефарваїма, Гени та Івви? Чи врятували вони Самарію від руки моєї?

³⁵Хто з усіх богів земель цих урятував землю свою від руки моєї? Так невже Господь врятує Єрусалим від руки моєї?”»

³⁶І мовчав народ, і не відповідали йому ні слова, тому що був наказ царя: «Не відповідайте йому».

³⁷І прийшов Еліаким, син Хілкії, начальник палацу, і писар Шевна і Йоах, син Асафів, діловод, до Єзекії в роздертому одязі, і переказали йому слова рабсакові.