Read Біблія, Куліш 2-а царiв 4 Bible Online

2-а царiв 4 - Біблія, Куліш bible

2-а царiв 4

¹Одна з дружин пророчих синів, голосячи, говорила Єлисеєві: «Раб твій, мій чоловік, помер, а ти знаєш, що раб твій боявся Господа. Тепер прийшов позикодавець взяти обох дітей моїх собі за рабів».

²І сказав їй Єлисей: «Що мені зробити для тебе? Скажи мені, що є у тебе в домі?» Вона сказала: «Немає в домі раби твоєї нічого, крім посудини з олією».

³І сказав він: «Піди, попроси собі посудин на стороні, у всіх сусідів твоїх, посудин порожніх. Набери чимало,

⁴і піди, замкни двері за собою та за синами твоїми, і наливай в усі ці посудини, повні відставляй».

⁵І пішла від нього, і замкнула двері за собою та за синами своїми. Вони подавали їй, а вона наливала.

⁶Коли були наповнені посудини, вона сказала синові своєму: «Подай мені ще посудину». Він сказав їй: «Немає більше посудин». І зупинилася олія.

⁷І прийшла вона, і розповіла чоловікові Божому. Він сказав: «Піди, продай олію і заплати борги свої. А що залишиться, тим будеш жити із синами твоїми.

⁸Одного дня прийшов Єлисей у Шунам. Там одна багата жінка дуже просила його до себе їсти хліб. І коли б він не проходив, завжди заходив туди їсти хліб.

⁹І сказала вона чоловікові своєму: «Я знаю, що чоловік Божий, який завжди проходить мимо нас, святий.

¹⁰Зробімо невелику верхню кімнату і поставмо йому там ліжко, стіл, стілець і світильник. І коли він буде приходити до нас, нехай заходить туди.

¹¹Одного дня він прийшов туди, і зайшов у кімнату, і ліг там,

¹²і сказав до свого слуги Ґехазі: «Поклич цю шунаммітянку». І покликав її, і вона стала перед ним.

¹³І сказав йому: «Скажи їй: ”Ось ти так піклуєшся про нас. Що зробити тобі за це? Чи не треба поговорити про тебе з царем або з воєначальником?”» Вона сказала: «Ні, я живу серед свого народу».

¹⁴І сказав він: «Що ж зробити їй?» І сказав Ґехазі: «Та вона не має сина, а чоловік її старий».

¹⁵І сказав він: «Поклич її». Він покликав її, і стала вона при вході.

¹⁶І сказав він: «Через рік, у цей самий час ти будеш тримати на руках сина». І сказала вона: «Ні, пане мій, чоловіче Божий, не обманюй раби твоєї».

¹⁷І зачала жінка, і народила сина на другий рік, у той самий час, як сказав їй Єлисей.

¹⁸І підріс хлопчик. Одного дня він пішов до батька свого, до женців.

¹⁹І сказав батькові своєму: «Голова моя! Голова моя болить!» І сказав той слузі своєму: «Віднеси його до матері його».

²⁰І поніс його, і приніс його до матері його. І він сидів на колінах у неї до полудня, і помер.

²¹І пішла вона, і поклала його на ліжко чоловіка Божого, і замкнула його, і вийшла.

²²І покликала чоловіка свого, і сказала: «Пришли мені одного зі слуг і одну з ослиць, я поїду до чоловіка Божого і повернуся».

²³Він сказав: «Навіщо тобі їхати до нього? Сьогодні не новомісяччя і не субота. Але вона сказала: «Добре».

²⁴І осідлала ослицю, і сказала до слуги свого: «Веди і йди, не зупиняйся, доки не скажу тобі.

²⁵І вирушила, і прибула до чоловіка Божого, до гори Кармел. І коли побачив чоловік Божий її здалеку, то сказав до слуги свого Ґехазі: «Це та шунаммітянка.

²⁶Побіжи їй назустріч і скажи: ”Чи здорова ти? Чи здоровий чоловік твій? Чи здорова дитина?”» Вона сказала: «Здорові».

²⁷Коли ж прийшла до чоловіка Божого на гору, схопилася за ноги його. І підійшов Ґехазі, щоб відвести її, але чоловік Божий сказав: «Залиш її, душа в неї засмучена, а Господь приховав це від мене і не сказав мені».

²⁸І сказала вона: «Чи просила я сина в пана мого? Чи не говорила я: ”Не обманюй мене”?»

²⁹І сказав він Ґехазі: «Підпережи стегна свої, і візьми палицю мою в руку свою, і піди. Якщо зустрінеш когось, не вітай його, і якщо хтось буде тебе вітати, не відповідай йому. І поклади палицю мою на лице дитини».

³⁰І сказала мати дитини: «Живий Господь і жива душа твоя! Не залишу тебе». І він встав, і пішов за нею.

³¹Ґехазі пішов попереду них і поклав палицю на лице дитини. Але не було ні голосу, ні відповіді. І вийшов назустріч йому, і доніс йому, і сказав: «Не пробуджується дитина.

³²І ввійшов Єлисей у дім, і ось померла дитина лежить на його ліжку.

³³І ввійшов, і замкнув двері за собою, і помолився Господу.

³⁴І піднявся, і ліг над дитям, і приклав свої уста до його уст, і свої очі до його очей, і свої долоні до його долонь, і простягся на ньому, і зігрілося тіло хлопчика.

³⁵І встав, і пройшов по кімнаті туди і сюди; потім знову піднявся і простягся на ньому. І чхнула дитина разів сім, і відкрила дитина очі свої.

³⁶І покликав він Ґехазі і сказав: «Поклич цю шунаммітянку». І той покликав її. Вона прийшла до нього, і він сказав: «Візьми сина твого».

³⁷І підійшла, і впала йому в ноги, і поклонилася до землі, і взяла сина свого, і пішла.

³⁸А Єлисей повернувся в Ґілґал. І був голод у тій землі, і сини пророків сиділи перед ним. І сказав він до слуги свого: «Постав великий казан і звари юшку для синів пророчих.

³⁹І вийшов один з них у поле збирати овочі, і знайшов дику витку рослину, і набрав з неї диких плодів повний одяг свій, і прийшов, і накришив їх у казан з юшкою, тому що вони не знали їх.

⁴⁰І налили їм їсти. Але як тільки вони почали їсти юшку, то закричали і говорили: «Смерть у казані, чоловіче Божий!» І не могли їсти.

⁴¹І сказав він: «Подайте борошна». І всипав його в казан і сказав Ґехазі: «Наливай людям, нехай їдять». І не стало в казані нічого шкідливого.

⁴²Прийшов один чоловік з Баал-Шаліша, і приніс чоловіку Божому хліб із перших плодів — двадцять ячмінних хлібців та свіжі зерна. І сказав Єлисей: «Віддай людям, нехай їдять».

⁴³І сказав слуга його: «Що тут я дам сотні людей?» І сказав він: «Віддай, нехай їдять, бо так говорить Господь: ”Наситяться, і залишиться”».

⁴⁴Він подав їм, і вони поїли, і ще залишилося, за словом Господнім.