Read Біблія, Куліш 2-а царiв 7 Bible Online

2-а царiв 7 - Біблія, Куліш bible

2-а царiв 7

¹І сказав Єлисей: «Вислухайте слово Господнє: ”Так говорить Господь: завтра в цей час біля воріт Самарії міра кращого борошна буде по шекелю і дві міри ячменю по шекелю”».

²І відповів сановник, на руку якого спирався цар, чоловікові Божому, і сказав: «Якби Господь відчинив і вікна на небі, то і тоді чи може це бути?» І сказав Єлисей: «Очима твоїми побачиш, але їсти цього не будеш».

³Чотири прокажених чоловіки знаходилися біля входу у ворота і говорили вони один одному: «Навіщо нам сидіти тут, очікуючи смерті?

⁴Якщо наважимось піти в місто, то в місті голод, і ми там помремо; якщо ж будемо сидіти тут, то також помремо. Ходімо краще в стан сирійський. Якщо залишать нас живими, будемо жити, а якщо умертвлять, помремо».

⁵І встали в сутінках, щоб іти в стан сирійський. І прийшли до краю стану сирійського, а там немає жодної людини.

⁶Господь зробив так, що стану сирійському почувся стукіт колісниць та іржання коней, шум війська великого. І сказали вони один одному: «Мабуть, цар ізраїльський найняв проти нас царів хіттейських та єгипетських, щоб піти на нас».

⁷І встали, і побігли в сутінках, і залишили намети свої, і коней своїх, і ослів своїх, весь стан, як він був, і втекли, рятуючи себе.

⁸І прийшли ті прокажені до краю стану, і ввійшли в один намет, і їли, і пили, і взяли звідти срібло, золото і одяг, і пішли, і сховали. Пішли ще в інший намет, і там узяли, і пішли, і сховали.

⁹І сказали один одному: «Не так ми робимо. День цей — день радісної звістки, якщо ми будемо мовчати і будемо чекати ранкового світла, то впаде на нас провина. Ходімо ж і повідомимо дім царський».

¹⁰І прийшли, і покликали воротарів міських, і розповіли їм, говорячи: «Ми ходили в стан сирійський, і ось немає там ні людини, ні голосу людського, а тільки коні прив’язані, і осли прив’язані, і намети, як вони були».

¹¹І покликали воротарів, і вони донесли про це до самого царського дому.

¹²І встав цар уночі, і сказав слугам своїм: «Скажу вам, що роблять з нами сирійці. Вони знають, що ми терпимо голод, і вийшли зі стану, щоб сховатися в полі, думаючи так: ”Коли вони вийдуть з міста, ми захопимо їх живими і ввійдемо в місто”».

¹³І відповів один зі слуг при ньому, і сказав: «Нехай візьмуть п’ять коней, що ще залишилися в місті на усе ополчення, і пошлемо, і побачимо».

¹⁴І взяли дві пари коней, запряжених у колісниці. І послав цар вслід сирійському війську, говорячи: «Підіть, подивіться».

¹⁵І їхали аж до Йордану, і ось вся дорога встелена одягом та речами, що покидали сирійці при поспішній утечі своїй. І повернулися послані, і донесли царю.

¹⁶І вийшов народ, і розграбували стан сирійський, і була міра кращого борошна по шекелю, і дві міри ячменю по шекелю, за словом Господнім.

¹⁷І цар поставив того сановника, на руку якого спирався, біля воріт. І розтоптав його народ у воротах, і він помер, як сказав чоловік Божий, який говорив, коли приходив до нього цар.

¹⁸Коли говорив чоловік Божий цареві так: «Дві міри ячменю по шекелю, і міра кращого борошна по шекелю будуть завтра в цей час біля воріт Самарії»,

¹⁹тоді відповів цей сановник чоловікові Божому і сказав: «Якби Господь відчинив і вікна на небі, то і тоді чи може це бути?» А Єлисей сказав: «Побачиш твоїми очима, але їсти цього не будеш».

²⁰Так і збулося з ним, і затоптав його народ у воротах, і він помер.