Read Біблія, Куліш Неемія 2 Bible Online

Неемія 2 - Біблія, Куліш bible

Неемія 2

¹У місяці нісані, двадцятого року царя Артаксеркса, стояло перед ним вино. І я взяв вино, і подав цареві, і, здавалося, не був сумним перед ним.

²Але цар сказав мені: «Чому обличчя в тебе сумне, адже ти не хворий. Це ніщо інше, як сум на серці?» Я дуже злякався

³і сказав цареві: «Нехай живе цар навіки! Як не бути сумним обличчю моєму, коли місто, де поховані батьки мої, у запустінні, і ворота його спалені вогнем!»

⁴І сказав мені цар: «Чого ж ти бажаєш?» Я помолився Богу Небесному

⁵і сказав цареві: «Якщо до вподоби царю, і якщо добрий раб твій перед лицем твоїм, то пошли мене в Юдею, в місто, де гробниці батьків моїх, щоб я відбудував його».

⁶І сказав мені цар та цариця, яка сиділа поруч з ним: «Скільки часу триватиме дорога твоя, і коли повернешся?» І це сподобалось цареві, і він послав мене, після того як я визначив час.

⁷І сказав я царю: «Якщо цареві до вподоби, то нехай дадуть мені листи до зарічних намісників, щоб вони давали мені пропуск, доки я не дійду до Юдеї,

⁸і лист до Асафа, охоронця царських лісів, щоб він дав мені дерев для воріт фортеці, яка при домі Божому, і для міської стіни, і для дому, в якому буду жити». І дав мені цар, тому що благодійна рука Бога мого була наді мною.

⁹І прийшов я до зарічних намісників, і віддав їм царські листи. А цар послав зі мною військових начальників з вершниками.

¹⁰Коли почув це хоронянин Санваллат і Товія, аммонський раб, то їм було дуже прикро, що прийшов чоловік піклуватися про добро Ізраїлевих синів.

¹¹І прийшов я в Єрусалим, і пробув там три дні.

¹²І встав я вночі і декілька чоловік зі мною, і нікому не сказав, що Бог мій поклав мені на серце зробити для Єрусалима; жодної тварини не було зі мною, крім тієї, на якій я їхав.

¹³І проїхав я вночі через ворота Долини перед джерелом Драконовим до воріт Гнойових, і оглянув я зруйновані стіни Єрусалима і його ворота, спалені вогнем.

¹⁴І під’їхав я до Джерельних воріт і до царської водойми, але там не було місця пройти тварині, яка була піді мною.

¹⁵І йшов я долиною вночі й оглядав стіну і, проїхавши знову воротами Долини, повернувся.

¹⁶А начальники не знали, куди я ходив і що я роблю: ні юдеям, ні священникам, ні вельможам, ні начальникам, ні іншим виконавцям робіт я до того нічого не сповістив.

¹⁷І сказав я їм: «Ви бачите, в якій біді ми знаходимось; Єрусалим спустошений і ворота його спалені вогнем. Тож давайте відбудуємо стіну Єрусалима, і більше не будемо в такому приниженні».

¹⁸І я розповів їм про добродійну руку Бога мого, а також слова царя, які він говорив мені. І сказали вони: «Будемо будувати!» І зміцнили руки свої на добру справу.

¹⁹Почувши це, хоронянин Санваллат, Товія, аммонський раб, і аравієць Ґешем глузували з нас і з презирством говорили: «Що це за справа, що ви робите? Чи не думаєте вже повстати проти царя?»

²⁰Я дав їм відповідь і сказав їм: «Бог Небесний, Він дасть нам успіх, і ми, раби Його, будемо будувати, а вам немає частки, і права, і пам’яті в Єрусалимі.