Read Біблія, Куліш Псалми 77 Bible Online

Псалми 77 - Біблія, Куліш bible

Псалми 77

¹Слухай, народе мій, повчання моє, нахили вухо своє до слів уст моїх!

²Я відкрию уста свої в притчі, розкажу загадки з віків давніх,

³що ми чули і знаємо, і що батьки наші розповідали нам,

⁴не утаїмо від дітей їхніх, будемо звіщати майбутнім поколінням славу Господню, силу Його та чудеса, які Він учинив.

⁵Бо Він установив свідчення Своє в Якові і поклав закон в Ізраїлі, про який наказав Він батькам нашим, щоб вони переказали дітям своїм,

⁶щоб знало покоління майбутнє, діти, які народяться, щоб і вони стали й синам своїм переказали,

⁷щоб на Бога покладали надію свою, не забували діл Божих, і виконували заповіді Його,

⁸і не були такими, як їхні батьки, родом непокірливим та бунтівничим, родом із серцем мінливим, невірним Богові духом своїм.

⁹Сини Єфрема, озброєні лучники, повернулися назад у день бою:

¹⁰вони не зберегли завіту Божого, відреклись ходити в законі Його,

¹¹вони забули діла і чудеса Його, які їм показав.

¹²Він вчинив чудеса перед очима батьків їхніх в Єгипті, на полі Цоан.

¹³Він розділив море, і перевів їх через нього, і поставив воду стіною.

¹⁴Удень він проводив їх хмарою, а вночі при сяйві вогню.

¹⁵Він розсік скелю в пустині і щедро напоїв їх, як з безодні.

¹⁶Звелів потокам зі скелі ринути і водам річками збігати.

¹⁷Та вони далі грішили проти Нього і бунтувалися проти Всевишнього в пустині.

¹⁸І спокушали Бога в серці своєму, просячи поживи для пожадливостей своїх.

¹⁹І говорили вони проти Бога, кажучи: «Чи Бог зможе в пустині стіл приготувати?»

²⁰Ось Він ударив у скелю, і вода хлинула з неї, і потекли потоки! «Чи може Він також дати нам хліба? Чи може Він дати м’яса народові Своєму?»

²¹Тому-то почув це Господь і розгнівався, і запалав вогонь проти Якова, і гнів знявся проти Ізраїля,

²²бо вони не повірили Богові, і не надіялися на спасіння Його.

²³А Він наказав хмарам згори, і відчинив двері неба,

²⁴і, немов дощ, посипалась манна для їхнього споживання, дав їм хліба небесного.

²⁵Хліб ангельський їла людина, Він послав їм їжі до ситості!

²⁶Послав Він з неба східний вітер, і Своєю силою привів південний вітер,

²⁷і дощем на них м’ясо пустив, немов порох, а птаство крилате, як морський пісок,

²⁸накидав його посеред табору, навкруги наметів їхніх.

²⁹І їли вони і дуже наситились, Він дав їм того, чого вони бажали.

³⁰Та ще не відвернулись вони від примхи своєї, ще мали їжу в роті,

³¹як проти них піднявся гнів Божий, і Він став нищити ситих їхніх, і повалив обранців Ізраїля.

³²В усьому цьому вони продовжували грішити і не вірили в чудеса Його.

³³Він докінчив дні їхні в марноті, і літа їхні — в страху.

³⁴Коли Він бив їх, тоді вони шукали Його, навертались і шукали Бога ревно.

³⁵І пригадували, що Бог — скеля їхня, що Бог Всевишній — Спаситель їхній.

³⁶І устами своїми підлещувались до Нього, і язиком своїм говорили неправду перед Ним.

³⁷Серце їхнє не було справедливе перед Ним, вони не були вірні завітові Його.

³⁸Проте Він, милосердний, прощав гріхи їхні, і не знищував їх, і часто Він відвертав гнів Свій, і не будив усю лютість Свою.

³⁹Бо Він пам’ятав, що вони тіло, вітер, який переходить і не повертається.

⁴⁰Скільки раз вони бунтувалися проти Нього в пустині і засмучували Його в ненаселеній землі.

⁴¹Знову вони випробовували Бога і зневажали Святого Ізраїлевого.

⁴²Не пам’ятали руки Його, дня, коли Він рятував їх від гнобителя,

⁴³коли Він вчинив знамення Свої в Єгипті, чудеса Свої на полі Цоан.

⁴⁴Він перетворив у кров ріки їхні та їхні потоки, щоб вони не могли пити.

⁴⁵Послав на них рої мух, щоб кусали їх, і жаб, щоб нищили їх.

⁴⁶Він віддав урожай їхній гусениці, і працю їхню — сарані.

⁴⁷Градом побив виноградники їхні, а смоковниці їхні — приморозками.

⁴⁸Віддав худобу їхню градові, а отари їхні — блискавкам.

⁴⁹Послав на них гнів Свій запальний, і лютість, й обурення, й утиск, наслання злих ангелів.

⁵⁰Зрівняв дорогу для гніву Свого, не зберіг душі їхньої від смерті, життя ж їхнє віддав моровиці.

⁵¹Побив усіх перворідних у Єгипті, первенців сили в наметах Хама.

⁵²Повів народ Свій, наче овець, провів їх через пустиню, як отару.

⁵³Вів їх безпечно, і вони не боялися, а ворогів їхніх море покрило.

⁵⁴Привів їх до границі святині Своєї, до тієї гори, що правиця Його набула.

⁵⁵Прогнав народи перед обличчям їхнім, по жеребу розділив їм спадщину і в наметах їхніх поселив племена Ізраїлеві.

⁵⁶Але вони спокушали та гнівили Бога Всевишнього і постанов Його не додержували,

⁵⁷відступали та зраджували, немов батьки їхні, відвернулись, як викривлений лук,

⁵⁸засмучували Його висотами своїми і бовванами своїми викликали ревність Його.

⁵⁹Бог почув — і розгнівався, і дуже обурився на Ізраїля,

⁶⁰і покинув оселю в Шіло, скинію, де Він перебував серед людей,

⁶¹і віддав у полон силу Свою, і славу Свою — в руки ворога.

⁶²І віддав під меч народ Свій, і розгнівався на спадщину Свою:

⁶³юнаків їхніх вогонь пожирав, а дівчатам їхнім не співали весільних пісень,

⁶⁴священники їхні від меча полягли, і не плакали вдови їхні.

⁶⁵Тоді Господь пробудився, немовби зі сну, як велетень, підкріплений вином,

⁶⁶і розгромив ворогів Своїх з тилу, вічну ганьбу їм дав!

⁶⁷І відкинув намет Йосипа, і не вибрав коліна Єфремового,

⁶⁸а вибрав коліно Юди, гору Сіон, яку Він полюбив.

⁶⁹І влаштував, як небо, святиню Свою, і як землю, затвердив її навіки.

⁷⁰І вибрав Давида, раба Свого, і взяв його від кошар овечих.

⁷¹Від дійних овець привів його пасти народ Свій, Якова, та Ізраїля — спадщину Свою.

⁷²І він пас їх у щирості серця свого, і руками мудрими водив їх.