Read Біблія, Куліш Приповiстi 6 Bible Online

Приповiстi 6 - Біблія, Куліш bible

Приповiстi 6

¹Сину мій, коли ти поручився за ближнього твого і дав руку твою за другого,

²ти попався в сітку словами уст твоїх, ти спіймався словами уст твоїх.

³Вчини так, сину мій, і рятуй себе, бо ти попався в руки ближнього твого: йди, впади до ніг і благай ближнього твого.

⁴Не давай сну очам твоїм і дрімання повікам твоїм.

⁵Рятуйся, як сарна з руки, як пташка з руки птахолова.

⁶Піди до мурашки, ледарю, розглянь дороги її і будь мудрим.

⁷Вона не має керівника, ні наглядача, ні зверхника,

⁸вона заготовляє влітку хліб свій, збирає в жнива харч свій.

⁹Доки будеш ти спати, ледарю? Коли ти встанеш від сну твого?

¹⁰Недовго поспиш, недовго подрімаєш, недовго полежиш, склавши руки,

¹¹і бідність твоя прийде, як мандрівник, і нужда, як розбійник.

¹²Людина нікчемна, чоловік злочинний ходить з лукавими устами,

¹³він моргає очима своїми, говорить ногами своїми, подає знаки пальцями своїми,

¹⁴підступність в серці його: він вигадує зло постійно, розсіває розбрат.

¹⁵Тому раптово прийде нещастя його, зненацька буде розбитий — і не буде зцілення.

¹⁶Цих шість ненавидить Господь, навіть сім — мерзота перед Ним:

¹⁷очі горді, язик брехливий і руки, що проливають кров невинну,

¹⁸серце, що кує лихі задуми, ноги, що біжать до зла швидко,

¹⁹фальшивий свідок, що роздмухує неправду, і той, що розсіває розбрат між братами.

²⁰Сину мій, зберігай заповіді батька твого і не відкидай повчання матері твоєї.

²¹Нав’яжи їх назавжди на серці твоїм, зав’яжи їх навколо шиї твоєї.

²²Коли ти підеш, вони будуть вказувати дорогу тобі, коли будеш спати, будуть берегти тебе, коли пробудишся, будуть розмовляти з тобою.

²³Бо заповідь — світильник, а наука — світло, повчальні докори — дорога життя,

²⁴щоб берегти тебе від злої жінки, від облесливого язика чужої.

²⁵Не пожадай вроди її в серці твоїм, і нехай вона не зваблює тебе повіками своїми,

²⁶бо через розпусну жінку убожіють до куска хліба, а заміжня жінка вловлює цінну душу.

²⁷Чи ж може чоловік набрати вогню в пазуху свою, щоб не згоріла одежа його?

²⁸Чи може хто ходити по розпаленому вугіллі, щоб не попекти ніг своїх?

²⁹Так буває з тим, хто ходить до жінки ближнього свого: хто доторкнеться до неї, не залишиться без покарання.

³⁰Не зневажають злодія, якщо він вкраде, щоб наситити себе, коли він голодний,

³¹але якщо він спіймається, то поверне всемеро, мусить віддати все, що має в домі своєму.

³²Хто ж чинить перелюб з жінкою, тому бракує розуму, він губить душу свою.

³³Побої та сором він знайде, і ганьба його не зітреться,

³⁴бо ревність — лютість чоловіка, і не помилує він в день помсти,

³⁵він ніякого викупу не прийме, не задовольниться, скільки б ти не збільшував дарів.