Read Біблія, Куліш Iсая 63 Bible Online

Iсая 63 - Біблія, Куліш bible

Iсая 63

¹Хто це йде від Едому, у червоних шатах від Боцри, настільки величний у Своєму одязі, Який виступає у повноті сили Своєї? «Я — Той, Хто проголошує правду, сильний, щоб спасати».

²Від чого ж одяг Твій червоний, і шати у Тебе, як у того, хто топтав у давильні?

³«Я один топтав давильню, і з народів нікого не було зі Мною; і Я топтав їх у гніві Моєму і давив їх у люті Моїй; кров їхня бризкала на шати Мої, і Я заплямував всю одежу Свою;

⁴бо день помсти — у серці Моєму, і рік Моїх відкуплених настав.

⁵Я дивився, і не було помічника; дивувався, що не було того, хто підтримує; але допомогла Мені правиця Моя, і лють Моя — вона підтримала Мене.

⁶І потоптав Я народи у гніві Моєму, і понищив їх у люті Моїй, і вилив на землю кров їхню».

⁷Пригадаю милості Господні і славу Господню за все, що Господь дарував нам, і велике добро Його до дому Ізраїлевого, яке Він вчинив йому у милосерді Своєму і за багатством щедрот Своїх.

⁸Він сказав: «Дійсно вони народ Мій, діти, які не скажуть неправди», і Він був для них Спасителем.

⁹У всякій скорботі їхній Він не залишав їх, і ангел обличчя Його спасав їх; з любові Своєї і милосердя Свого Він відкупив їх, узяв і носив їх в усі дні давні.

¹⁰Але вони були неслухняними і засмутили Його Святого Духа; тому Він став ворогом їхнім, Сам воював проти них.

¹¹Тоді народ Його згадав давні дні Мойсеєві: де Той, Який вивів їх з моря з пастирем овець Своїх? Де Той, Який вклав у його серце Святого Духа Свого,

¹²Який вів Мойсея за праву руку величною правицею Своєю, розділив перед ними води, щоб зробити Собі вічне Ім’я,

¹³Який вів їх через безодні, як коня по степу, і вони не спотикалися?

¹⁴Як стадо сходить у долину, Дух Господній вів їх до спокою. Так вів Ти народ Твій, щоб зробити Собі славне Ім’я.

¹⁵«Поглянь з небес і подивися з оселі святині Твоєї і слави Твоєї: де ревність Твоя та могутність Твоя? Добре серце Твоє і милості Твої до мене затрималися.

¹⁶Тільки Ти — Отець наш; бо Авраам не впізнає нас, і Ізраїль не визнає нас своїми; Ти, Господи, Отець наш, відвіку Ім’я Твоє: ”Наш Відкупитель”.

¹⁷Для чого, Господи, Ти дозволив нам збитися зі шляхів Твоїх, озлобитися серцю нашому, щоб не боятися Тебе? Повернися заради рабів Твоїх, заради колін спадщини Твоєї.

¹⁸Недовго володів ним святий народ Твій: вороги наші потоптали святиню Твою.

¹⁹Ми зробилися такими, над якими Ти ніби ніколи не володарював і над якими не кликалося Ім’я Твоє».