Read Біблія, Куліш Єремiя 14 Bible Online

Єремiя 14 - Біблія, Куліш bible

Єремiя 14

¹Слово Господа, яке було до Єремії під час засухи.

²Плаче Юдея, ворота її упали, почорніли на землі, і крик здіймається в Єрусалимі.

³Вельможі посилають своїх слуг по воду, вони приходять до колодязів і не знаходять води; повертаються з порожніми посудинами. Присоромлені і знічені, вони покривають свої голови.

⁴Оскільки потріскався ґрунт від того, що не було дощу на землі, то і землероби знічені й покривають свої голови.

⁵Навіть і лань народжує на полі дітей та залишає, тому що немає трави.

⁶І дикі осли стоять на підвищених місцях і ковтають повітря, мов шакали; очі їхні потьмяніли, бо немає трави.

⁷Хоча беззаконня наші свідчать проти нас, але Ти, Господи, вчини з нами заради Імені Твого; відступництво наше велике, згрішили ми перед Тобою.

⁸Надіє Ізраїля, Спасителю його під час скорботи! Чому Ти — ніби чужинець у цій землі, як перехожий, що зайшов переночувати?

⁹Чому Ти — як здивована людина, як силач, що не має сили врятувати? Однак же Ти, Господи, посеред нас, і ми названі Ім’ям Твоїм; не залишай нас.

¹⁰Так говорить Господь про цей народ: «За те, що вони люблять блукати, не стримують ніг своїх, за те Господь не прихильний до них, пригадує нині беззаконня їхні і карає гріхи їхні».

¹¹І сказав мені Господь: «Ти не молися за цей народ на благо йому.

¹²Якщо вони будуть поститися, Я не почую благання їхнього; і якщо піднесуть всепалення та дари, не прийму їх; але знищу їх мечем, голодом і моровицею».

¹³Тоді я сказав: «Господи Боже! Ось пророки говорять їм: ”Не побачите меча, і голоду не буде у вас, але непорушний мир дам вам на цьому місці”».

¹⁴І сказав мені Господь: «Пророки пророкують неправду Ім’ям Моїм; Я не посилав їх і не давав їм повеління, і не говорив їм; вони звіщають вам неправдиві видіння та марні чаклунства, і мрії свого серця».

¹⁵Тому так говорить Господь про пророків: «Вони пророкують Ім’ям Моїм, а Я не посилав їх; вони говорять: ”Меча та голоду не буде на цій землі” — мечем та голодом будуть знищені ці пророки,

¹⁶і народ, якому вони пророкують, буде розкиданий по вулицях Єрусалима від голоду та меча, і не буде кому ховати їх,— вони і дружини їхні, і сини їхні, і дочки їхні; і Я виллю на них зло їхнє.

¹⁷І скажи їм це слово: нехай ллються сльози з очей моїх день і ніч, і нехай не перестають; бо великою поразкою уражена дівчина, дочка народу мого, тяжким ударом».

¹⁸Виходжу я на поле,— і ось убиті мечем; входжу в місто,— і ось ті, що вмирають від голоду; навіть і пророк, і священник блукають по землі несвідомо.

¹⁹Хіба Ти зовсім відкинув Юду? Хіба душі Твоїй огидний Сіон? Для чого уразив нас так, що немає нам зцілення? Чекаємо миру, і нічого доброго немає; чекаємо часу зцілення, і ось — жахи.

²⁰Усвідомлюємо, Господи, наше беззаконня, вину наших батьків; бо ми згрішили перед Тобою.

²¹Не відкинь нас заради Імені Твого, не принижуй престолу слави Твоєї; згадай, не руйнуй завіту Твого з нами.

²²Чи є між марними язичницькими богами такі, що посилають дощ? Або чи може небо саме собою давати зливу? Чи не Ти це, Господи, Боже наш? На Тебе ми надіємося, бо все це Ти твориш.