Read Біблія, Куліш Єремiя 2 Bible Online

Єремiя 2 - Біблія, Куліш bible

Єремiя 2

¹І було до мене слово Господнє:

²«Йди і проголоси у вуха дочки Єрусалима: ”Так говорить Господь: Я згадую про дружбу юності твоєї, про любов твою, коли ти була нареченою, коли пішла за Мною у пустелю, у землю незасіяну.

³Ізраїль був святинею Господа, початком плодів Його; усі, хто поїдав його, були засуджені, біди приходили на них”»,— говорить Господь.

⁴Вислухайте слово Господнє, доме Якова і всі роди дому Ізраїлевого!

⁵Так говорить Господь: «Яку неправду знайшли у Мені батьки ваші, що віддалилися від Мене і пішли за марнотою, і стали марнотні,

⁶і не сказали: ”Де Господь, Який вивів нас із землі єгипетської, вів нас пустелею, землею порожньою і ненаселеною, землею сухою, землею тіні смертної, по якій ніхто не ходив і де не жила людина?”

⁷І Я ввів вас у родючу землю, щоб ви годувалися її плодами і добром її; а ви увійшли й осквернили землю Мою, і спадщину Мою зробили мерзотою.

⁸Священники не говорили: ”Де Господь?”, і вчителі Закону не знали Мене, і пастирі відпали від Мене, і пророки пророкували в ім’я Ваала і ходили за тими, які не допомагають.

⁹Тому Я ще буду судитися з вами,— говорить Господь,— і з синами синів ваших буду судитися.

¹⁰Бо підіть на острови киттимські і подивіться, і пошліть у Кедар і добре розвідайте, і розгляньте: чи було там щось подібне до цього?

¹¹Чи проміняв якийсь народ богів своїх, хоч вони і не боги? А народ Мій проміняв славу свою на те, що не допомагає.

¹²Здивуйтеся цим, небеса, і здригніться, і жахніться,— говорить Господь. —

¹³Бо два зла зробив народ Мій: Мене, джерело живої води, залишили, і висікли собі водозбори розбиті, які не можуть тримати води.

¹⁴Хіба Ізраїль раб? Хіба він народився у домі рабом? Чому він став здобиччю?

¹⁵Зарикали на нього молоді леви, подали голос свій і зробили його землю пустелею; міста його спалені, без жителів.

¹⁶І сини Мемфіса і Тахпанхеса об’їли тім’я твоє.

¹⁷Чи не заподіяв ти це собі тим, що залишив Господа, Бога твого, у той час, коли Він вів тебе у дорозі?

¹⁸І нині для чого тобі дорога у Єгипет, щоб пити воду з Нілу? І для чого тобі дорога в Ассирію, щоб пити воду з Ріки її?

¹⁹Безбожність твоя покарає тебе, і відступництво твоє викриє тебе; отже, пізнай і розміркуй, як погано і гірко те, що залишив ти Господа, Бога твого, і страху Мого немає у тобі,— говорить Господь Бог Саваот. —

²⁰Бо з давніх-давен Я розбив ярмо твоє, розірвав кайдани твої, і ти говорив: ”Не буду служити ідолам”, а між тим на кожному високому пагорбі і під кожним гіллястим деревом ти чинив розпусту.

²¹Я насадив тебе, як благородну лозу,— найчистіше насіння; як же ти перетворився у Мене на дикий паросток чужої лози?

²²Тому, хоч би ти умився милом і багато взяв на себе лугу, вина твоя відзначена переді Мною,— говорить Господь Бог. —

²³Як можеш ти сказати: ”Я не осквернив себе, я не ходив за Ваалом?” Подивися на поведінку твою у долині, пізнай, що робила ти, жвава верблюдице, яка блукає по шляхах своїх?

²⁴Звиклу до пустелі дику ослицю, яка у пристрасті душі своєї ковтає повітря, хто може утримати? Усі, хто шукає її, не стомляться: у її місяці вони знайдуть її.

²⁵Не дозволяй ногам твоїм стоптувати взуття, і горлу твоєму — знемагати від спраги. Але ти сказав: ”Не надійся, ні! Бо люблю чужих і буду ходити їхніми слідами”.

²⁶Як злодій, коли його впіймають, буває осоромлений, так осоромив себе дім Ізраїлів: вони, царі їхні, князі їхні, священники їхні і пророки їхні,—

²⁷говорячи дереву: ”Ти мій батько”, і каменю: ”Ти породив мене”; бо вони повернули до Мене спину, а не лице; а під час біди своєї будуть говорити: ”Встань і спаси нас!”

²⁸Де ж боги твої, яких ти зробив собі? Нехай вони встануть, якщо можуть спасти тебе у час біди твоєї, бо скільки в тебе міст, стільки і богів у тебе, Юдо.

²⁹Для чого вам змагатися зі Мною? Усі ви згрішили проти Мене,— говорить Господь. —

³⁰Даремно карав Я дітей ваших: вони не прийняли повчання; пророків ваших пожирав меч ваш, як лев, який винищує.

³¹О роде! Слухайте ви слово Господнє: чи був Я пустелею для Ізраїля? Чи був Я країною мороку? Навіщо ж народ Мій говорить: ”Ми самі собі господарі; ми вже не прийдемо до Тебе”?

³²Чи забуває дівчина прикрасу свою і наречена — вбрання своє? А народ Мій забув Мене,— вже безліч днів.

³³Як майстерно направляєш ти шляхи твої, щоб здобути любов! Для того навіть до злочинів ти пристосовувала шляхи твої.

³⁴Навіть на полах одягу твого знаходиться кров бідних, невинних людей, яких ти не застала на гарячому вчинку, і, незважаючи на все це,

³⁵говориш: ”Оскільки я невинна, то напевне гнів Його відвернеться від мене”. Ось Я буду судитися з тобою за те, що говориш: ”Я не згрішила”.

³⁶Навіщо ти так багато бродиш, змінюючи дорогу твою? Ти так само будеш посоромлена і Єгиптом, як була посоромлена Ассирією.

³⁷І від нього ти вийдеш, поклавши руки на голову, тому що відкинув Господь тих, на кого ти надіялась, і не будеш мати з ними успіху.