Read Біблія, Куліш Єремiя 34 Bible Online

Єремiя 34 - Біблія, Куліш bible

Єремiя 34

¹Слово, яке було до Єремії від Господа, коли Навуходоносор, цар вавилонський, і все військо його і всі царства землі, підвладні руці його, і всі народи воювали проти Єрусалима і проти усіх міст його:

²«Так говорить Господь, Бог Ізраїлів: йди і говори до Седекії, царя юдейського, і скажи йому: ”Так говорить Господь: ось Я віддаю це місто в руки царя вавилонського, і він спалить його вогнем;

³і ти не уникнеш руки його, але неодмінно будеш узятий і відданий в руки його, і очі твої побачать очі царя вавилонського, і уста його будуть говорити до уст твоїх, і підеш у Вавилон”.

⁴Але послухай слово Господнє, Седекіє, царю юдейський! Так говорить Господь про тебе: ”Ти не помреш від меча;

⁵ти помреш у мирі, і як для батьків твоїх, попередніх царів, які були перед тобою, спалювали пахощі при похованні, так спалять і для тебе й оплачуть тебе: «Ой володарю!», бо Я сказав це слово”»,— говорить Господь.

⁶Пророк Єремія переказав усі ці слова Седекії, цареві юдейському, в Єрусалимі.

⁷Тим часом військо царя вавилонського воювало проти Єрусалима і проти усіх міст юдейських, які ще залишалися, проти Лахіша й Азеки; бо з юдейських міст тільки ці залишалися укріпленими містами.

⁸Слово, яке було до Єремії від Господа після того, як цар Седекія уклав завіт з усім народом, який був у Єрусалимі, щоб оголосити свободу,

⁹щоб кожен відпустив на волю раба свого і рабиню свою, єврея та єврейку, щоб ніхто з них не тримав у рабстві юдея, брата свого.

¹⁰І послухалися усі князі та весь народ, які вступили у завіт, щоб кожен відпустив раба свого і кожен рабиню свою на волю, щоб не тримати більше їх рабами,— і послухалися, і відпустили.

¹¹Але після того, роздумавши, стали брати назад рабів та рабинь, яких відпустили на волю, і примусили їх бути рабами та рабинями.

¹²І було слово Господнє до Єремії від Господа:

¹³«Так говорить Господь, Бог Ізраїлів: Я уклав завіт з батьками вашими, коли вивів їх із землі єгипетської, з дому рабства, і сказав:

¹⁴”Наприкінці сьомого року відпускайте кожен брата свого, єврея, який продав себе тобі; нехай він працює на тебе шість років, а потім відпусти його від себе на волю”; але батьки ваші не послухали Мене і не прихилили вуха свого.

¹⁵Ви нині навернулися і зробили справедливо перед очима Моїми, оголосивши кожен волю ближньому своєму, й уклали переді Мною завіт у домі, який названий Ім’ям Моїм;

¹⁶але потім передумали і знеславили Ім’я Моє, і повернули до себе кожен раба свого і кожен рабиню свою, яких відпустили на волю, куди душі їхній завгодно, і примушуєте їх бути у вас рабами та рабинями.

¹⁷Тому так говорить Господь: ви не послухалися Мене у тому, щоб кожен оголосив волю братові своєму та ближньому своєму; за те ось Я,— говорить Господь,— проголошую вам свободу попасти під меч, моровицю й голод, і зроблю вас жахом в усіх царствах землі.

¹⁸І віддам тих, що переступили завіт Мій і не дотримувалися слів завіту, який вони уклали перед лицем Моїм, розрізавши теля надвоє і пройшовши між його розрізаними частинами,

¹⁹князів юдейських та князів єрусалимських, євнухів і священників та ввесь народ землі, який проходив між розрізаними частинами теляти,

²⁰віддам їх в руки ворогів їхніх і в руки тих, що шукають душі їхньої, і трупи їхні будуть поживою птахам небесним та звірам земним.

²¹І Седекію, царя юдейського, і князів його віддам в руки ворогів їхніх і в руки тих, що шукають душі їхньої, і в руки війська царя вавилонського, яке відступило від вас.

²²Ось Я дам повеління,— говорить Господь,— і поверну їх до цього міста, і вони нападуть на нього, і візьмуть його, і спалять його вогнем, і міста Юдеї зроблю безлюдною пустелею».