Read Біблія, Куліш Єремiя 4 Bible Online

Єремiя 4 - Біблія, Куліш bible

Єремiя 4

¹«Якщо хочеш навернутися, Ізраїлю,— говорить Господь,— навернися до Мене; і якщо відкинеш мерзоти твої від лиця Мого, то не будеш блукати.

²І будеш клястися: ”Живий Господь!” в істині, правді та суді». І народи будуть Ним благословлятися і Ним хвалитися.

³Бо так говорить Господь до мужів Юди та Єрусалима: «Розоріть собі нові ниви і не сійте між тернами.

⁴Обріжте себе для Господа, і зніміть крайню плоть із серця вашого, мужі Юди і жителі Єрусалима, щоб гнів Мій не відкрився, як вогонь, і не запалав невгасимо через вашу схильність до зла.

⁵Оголосіть в Юдеї і звістіть у Єрусалимі, і проголошуйте, і сурміть трубою по землі, кричіть голосно і говоріть: ”Збирайтеся, і підемо в укріплені міста”.

⁶Підніміть прапор до Сіона, біжіть, не зупиняйтеся, бо Я наведу з півночі біду і велике нещастя».

⁷Виходить лев зі своїх хащів, і з’являється винищувач народів: він виходить зі свого місця, щоб землю твою зробити пустелею; міста твої будуть розорені, залишаться без жителів.

⁸Тому підпережіться веретищем, плачте та ридайте, бо лють гніву Господнього не відвернеться від нас.

⁹«І буде того дня,— говорить Господь,— зомліє серце в царя і серце в князів; і жахнуться священники, і здивуються пророки».

¹⁰І сказав я: «О Господи Боже! Невже Ти тільки зваблював цей народ і Єрусалим, говорячи: ”Мир буде у вас”; а тим часом меч сягає душі?»

¹¹У той час буде сказано цьому народу і Єрусалиму: «Пекучий вітер несеться з пустельних висот на шлях дочки народу Мого, не для віяння і не для очищення.

¹²І прийде до Мене звідти вітер сильніший за цей, і Я звершу над ними суд».

¹³Ось піднімається він, мов хмари, і колісниці його, як вихор, коні його швидші за орлів. Горе нам! Бо ми будемо розорені.

¹⁴Змий недобре з твого серця, Єрусалиме, щоб тобі спастися: доки будуть гніздитися у тобі злі думки?

¹⁵Бо вже доноситься голос від Дана і звістка про загибель з гори Єфремової:

¹⁶«Оголосіть народам, сповістіть Єрусалимові, що йдуть з далекої країни ті, що беруть в облогу, і своїми криками наповнюють міста Юдеї».

¹⁷«Як вартові полів, вони обступають його навкруги, бо він збунтувався проти Мене,— говорить Господь. —

¹⁸Шляхи твої і вчинки твої завдали тобі цього; від твого зла тобі так гірко, що доходить до серця твого».

¹⁹Утробо моя! Утробо моя! Тужу в глибині серця мого, хвилюється у мені серце моє, не можу мовчати; бо ти чуєш, душе моя, звук труби, тривогу битви.

²⁰Біда за бідою: вся земля спустошується, несподівано розорені шатра мої, миттєво — намети мої.

²¹Чи довго я буду бачити прапора, слухати звук труби?

²²«Це від того, що народ Мій нерозумний, не знає Мене: нерозумні вони діти, і немає у них розуму; вони розумні на зло, але добра робити не вміють».

²³Дивлюся на землю, і ось вона розорена і порожня,— на небеса, і немає від них світла.

²⁴Дивлюся на гори, і ось вони тремтять, і всі пагорби хитаються.

²⁵Дивлюсь, і ось немає людини, і розлетілися всі птахи небесні.

²⁶Дивлюсь, і ось Кармел — пустеля, і всі міста його зруйновані перед лицем Господа, від люті гніву Його.

²⁷Бо так сказав Господь: «Вся земля буде спустошена, але повного знищення не зроблю.

²⁸Заплаче про це земля, і небеса затьмаряться угорі, тому що Я сказав, Я визначив, і не розкаюся у тому, і не відступлю від того.

²⁹Від шуму вершників і стрільців розбіжаться всі міста: вони підуть в густі ліси і вилізуть на скелі; всі міста будуть залишені, і не буде у них жодного жителя.

³⁰А ти, спустошена, що будеш робити? Хоч ти вдягаєшся в пурпур, хоч прикрашаєш себе золотими шатами, підмальовуєш очі твої фарбами, але марно прикрашаєш себе: зневажили тебе коханці, вони шукають душі твоєї.

³¹Бо Я чую голос, ніби жінки, що народжує, стогін ніби тієї, що народжує вперше, голос дочки Сіона; вона стогне, простягаючи руки свої: ”О, горе мені! Душа моя знемагає перед убивцями”.