Read Біблія, Куліш Єремiя 51 Bible Online

Єремiя 51 - Біблія, Куліш bible

Єремiя 51

¹Так говорить Господь: «Ось Я підніму на Вавилон і на тих, що живуть серед нього, Моїх супротивників.

²І пошлю на Вавилон віяльників, і розвіють його, і спустошать землю його, бо в день біди нападуть на нього з усіх боків.

³Нехай стрілець натягує лук проти того, хто натягує лук, і на того, хто величається панцирем своїм, і не щадіть юнаків його, знищіть усе військо його.

⁴Вбиті нехай впадуть на землі халдейській, і проколені — на дорогах її.

⁵Бо не овдовів Ізраїль та Юда від Бога свого, Господа Саваота, хоча земля їхня повна гріхами перед Святим Ізраїлевим.

⁶Втікайте з-посеред Вавилона і рятуйте кожен душу свою, щоб не загинути у його беззаконні, бо це час помсти у Господа, Він віддає йому належне.

⁷Вавилон був золотою чашею в руці Господа, яка п’янила всю землю; народи пили з неї вино і безумствували.

⁸Раптово упав Вавилон і розбився. Ридайте за ним, візьміть бальзам для його рани: можливо, він зцілиться».

⁹Лікували ми Вавилон, але не зцілився. Залиште його, і підемо кожен у землю свою, тому що вирок про нього досягнув до небес і піднявся до хмар.

¹⁰Господь вивів на світло правду нашу — підемо і звістимо на Сіоні діло Господа, Бога нашого.

¹¹Гостріть стріли, наповнюйте сагайдаки! Господь збудив дух царів мідійських, тому що у Нього є намір проти Вавилона, щоб знищити його, бо це є помста Господа, помста за храм Його.

¹²Проти стін Вавилона підніміть знамено, посильте нагляд, розставте вартових, приготуйте засідки, бо, як Господь задумав, так і зробить, що говорив проти жителів Вавилона.

¹³О ти, що живеш біля великих вод, багатий скарбами! Прийшов кінець твій,— міра жадібності твоїй.

¹⁴Господь Саваот поклявся Самим Собою: «Істинно говорю, що наповню тебе людьми, як сараною, і здіймуть проти тебе крик».

¹⁵Він створив землю силою Своєю, міцно поставив всесвіт мудрістю Своєю і розумом Своїм розпростер небеса.

¹⁶За голосом Його шумлять води на небесах, і Він підносить хмари від країв землі, творить блискавки серед дощу і виводить вітер зі сховищ Своїх.

¹⁷Безумствує усяка людина у своєму знанні, посоромлює себе всякий плавильник кумиром своїм, бо ідол його є неправда, і немає в ньому духа.

¹⁸Це повна порожнеча, робота омани; під час їхнього відвідання вони зникнуть.

¹⁹Не така, як їхня, доля Якова, бо Бог його — Творець усього, й Ізраїль — жезл Його спадщини, Ім’я Його — Господь Саваот.

²⁰«Ти у Мене — молот, військова зброя; тобою Я поражав народи і тобою розоряв царства;

²¹тобою поражав коня та його вершника і тобою поражав колісницю та її візника;

²²тобою поражав чоловіка і дружину, тобою поражав старого та молодого, тобою поражав і юнака, і дівчину;

²³і тобою поражав пастуха і стадо його, тобою поражав і землероба, і робочу худобу його, тобою поражав і намісників, і начальників.

²⁴І відплачу Вавилону і всім жителям Халдеї за все те зло, яке вони робили на Сіоні на очах ваших,— говорить Господь. —

²⁵Ось Я на тебе, горо згубна, що руйнуєш усю землю,— говорить Господь,— і простягну на тебе руку Мою, і скину тебе зі скель, і зроблю тебе горою обгорілою.

²⁶І не візьмуть з тебе наріжних каменів і каменю для основи, але вічно будеш запустінням,— говорить Господь. —

²⁷Підніміть знамено на землі, сурміть трубою серед народів, озбройте проти нього народи, скличте на нього царства Арарату, Мінні й Ашкеназу, поставте вождя проти нього, наведіть коней, як страшну сарану.

²⁸Озбройте проти нього народи, царів Мідії, намісників її, і всіх начальників її, і всю землю, підвладну їй».

²⁹Трясеться земля і тремтить, бо над Вавилоном виконуються наміри Господа зробити вавилонську землю пустелею без жителів.

³⁰Перестали боротися силачі вавилонські, сидять в укріпленнях своїх, виснажилася сила їхня, зробилися, як жінки, житла їхні спалені, засуви їхні розбиті.

³¹Гонець біжить назустріч гінцеві, і вісник назустріч вісникові, щоб сповістити царя вавилонського, що місто його взяте з усіх кінців,

³²і броди захоплені, й огорожі спалені вогнем, і воїни уражені страхом.

³³Бо так говорить Господь Саваот, Бог Ізраїлів: «Дочка Вавилона, мов тік, під час молотьби на ньому, ще трохи, і настане час жнив її».

³⁴«Пожирав мене і гриз мене Навуходоносор, цар вавилонський, зробив мене порожньою посудиною, поглинав мене, як дракон, наповнював утробу свою солодощами моїми, виганяв мене.

³⁵Образа моя і тіло моє — на Вавилоні,— скаже мешканка Сіона, і кров моя — на жителях Халдеї»,— скаже Єрусалим.

³⁶Тому так говорить Господь: «Ось Я вступлюся за справу твою, і помщуся за тебе, й осушу море його, і висушу канали його.

³⁷І Вавилон буде купою руїн, житлом шакалів, жахом і посміховищем, без жителів.

³⁸Як леви, зарикають всі вони, і заревуть, як левенята.

³⁹І, як вони розгарячаться, зроблю їм бенкет і напою їх, щоб вони повеселилися і заснули сном вічним, і не прокинулися,— говорить Господь. —

⁴⁰Поведу їх, як ягнят на заріз, як баранів з козлами.

⁴¹Як взятий Шешах і завойована слава всієї землі! Як зробився Вавилон жахом між народами!

⁴²Кинулося на Вавилон море, він покрився безліччю хвиль його.

⁴³Міста його стали порожніми, землею сухою, степом, землею, де не живе жодна людина і де не проходить син людський.

⁴⁴І відвідаю Бела у Вавилоні, і вивергну з уст його проковтнуте ним, і народи не будуть уже стікатися до нього, навіть і стіни вавилонські упадуть.

⁴⁵Виходь з-посеред нього, народе Мій, і рятуйте кожен душу свою від полум’яного гніву Господа.

⁴⁶Нехай не слабшає серце ваше, і не бійтеся вістки, яку буде чути на землі, вістка прийде в один рік і потім у другий рік, і на землі буде насильство, володар повстане на володаря.

⁴⁷Тому ось приходять дні, коли Я відвідаю ідолів Вавилона, і вся його земля буде посоромлена, і всі його вбиті впадуть серед нього.

⁴⁸І будуть торжествувати над Вавилоном небо, земля і все, що на них, бо від півночі прийдуть до нього спустошувачі,— говорить Господь. —

⁴⁹Як Вавилон повалював убитих ізраїльтян, так у Вавилоні будуть повалені вбиті всієї країни».

⁵⁰Хто врятувався від меча, йдіть, не зупиняйтеся, згадайте здалека про Господа, і нехай Єрусалим буде на вашому серці.

⁵¹Нам було соромно, коли ми чули наругу: сором покривав обличчя наші, коли чужинці прийшли у святиню дому Господнього.

⁵²«За те ось приходять дні,— говорить Господь,— коли Я відвідаю ідолів його, і по всій землі його будуть стогнати поранені.

⁵³Хоч би Вавилон піднісся до небес, і хоч би він на висоті зміцнив твердиню свою, але від Мене прийдуть до нього спустошувачі»,— говорить Господь.

⁵⁴Пронесеться гучний крик від Вавилона і велике руйнування — від землі халдейської,

⁵⁵бо Господь спустошить Вавилон і покладе кінець гордовитому голосу в ньому. Зашумлять хвилі їхні, як великі води, пролунає гучний голос їхній.

⁵⁶Бо прийде на нього, на Вавилон, спустошувач, і будуть взяті ратоборці його, будуть знищені луки їхні, бо Господь — Бог відплати, неодмінно відплатить.

⁵⁷«І напою князів його та мудреців його, намісників його, і начальників його, і воїнів його, і заснуть сном вічним, і не прокинуться»,— говорить Цар, Господь Саваот Ім’я Його.

⁵⁸Так говорить Господь Саваот: «Товсті стіни Вавилона до основи будуть зруйновані, і високі ворота його будуть спалені вогнем. Отже, дарма трудилися народи, і племена мучили себе для вогню».

⁵⁹Слово, яке пророк Єремія заповів Сераї, синові Нерії, синові Махсеї, коли він вирушав у Вавилон із Седекією, царем юдейським, у четвертий рік його царювання. Серая був головним управителем.

⁶⁰Єремія вписав в одну книгу всі біди, які повинні прийти на Вавилон, усі ці слова, написані про Вавилон.

⁶¹І сказав Єремія Сераї: «Коли ти прийдеш у Вавилон, то дивися, прочитай усі ці слова

⁶²і скажи: ”Господи! Ти провіщав про це місце, що знищиш його так, що не залишиться у ньому ні людини, ні худоби, але воно буде вічною пустелею”.

⁶³І коли закінчиш читання цієї книги, прив’яжи до неї камінь, і кинь її на середину Євфрату,

⁶⁴і скажи: ”Так зануриться Вавилон і не встане від тієї біди, яку Я наведу на нього, і вони зовсім знеможуть”». До цього часу слова Єремії.