Read Біблія, Куліш Єремiя 8 Bible Online

Єремiя 8 - Біблія, Куліш bible

Єремiя 8

¹У той час,— говорить Господь,— викинуть кістки царів Юди, і кістки князів його, і кістки священників, і кістки пророків, і кістки жителів Єрусалима із могил їхніх;

²і розкидають їх перед сонцем та місяцем і перед усім військом небесним, яких вони любили і яким служили, і слідом яких ходили, яких шукали і яким поклонялися; не приберуть їх і не поховають: вони будуть гноєм на землі.

³І будуть віддавати перевагу смерті перед життям усі, які залишаться від цього злого племені в усіх місцях, куди Я вижену їх,— говорить Господь Саваот. —

⁴І скажи їм: ”Так говорить Господь: хіба, упавши, не встають і, збившись із дороги, не повертаються?

⁵Для чого народ цей, Єрусалим, знаходиться у впертому відступництві? Вони міцно тримаються омани і не хочуть навернутися.

⁶Я спостерігав і слухав: вони не говорять правди, ніхто не кається за своє безчестя, ніхто не говорить: «Що я зробив?»; кожен повертається на свій шлях, як кінь, який кидається у бій.

⁷І лелека під небом знає визначені часи свої, і горлиця, і ластівка, і журавель пильнують час, коли їм прилетіти; а народ Мій не знає закону Господнього.

⁸Як ви говорите: «Ми мудрі, і закон Господній у нас»? А ось неправдива тростина книжників і його перетворює на неправду.

⁹Осоромилися мудреці, знітилися і заплутались у сіті: ось вони відкинули слово Господнє; у чому ж їхня мудрість?

¹⁰За те дружин їхніх віддам іншим, поля їхні — іншим володарям; тому що всі вони, від малого до великого, віддалися користолюбству, від пророка до священника — усі діють неправдиво.

¹¹І легковажно лікують рану дочки народу Мого, говорячи: «Мир, мир!», а миру немає.

¹²Чи соромляться вони, роблячи мерзоти? Ні, вони зовсім не соромляться і не червоніють. За те упадуть вони між тими, що впали; під час відвідування їх будуть повалені,— говорить Господь. —

¹³До кінця обберу їх,— говорить Господь,— не залишиться жодної виноградини на лозі, ні смокви на смоковниці, і лист обпаде, і що Я дав їм, відійде від них”».

¹⁴«Чого ми сидимо? Збирайтеся, підемо в укріплені міста, і там загинемо; бо Господь, Бог наш, призначив нас на загибель і дає нам пити отруйну воду за те, що ми грішили перед Господом.

¹⁵Чекаємо миру, а нічого доброго нема, часу зцілення — і ось жахи.

¹⁶Від Дана чути фиркання коней його, від голосного іржання жеребців його тремтить уся земля; і прийдуть, і знищать землю і все, що на ній, місто і тих, що живуть у ньому».

¹⁷«Бо ось Я пошлю на вас зміїв, василісків, проти яких немає замовляння, і вони будуть уражати вас»,— говорить Господь.

¹⁸Коли я утішуся у моєму горі! Серце моє знемогло у мені.

¹⁹«Ось чую волання дочки народу Мого з далекої країни: хіба немає Господа на Сіоні? Хіба немає Царя його на ньому? — Навіщо вони спонукали Мене на гнів своїми ідолами, чужоземними, нікчемними?»

²⁰Минули жнива, скінчилося літо, а ми не спасенні.

²¹Через нещастя дочки народу мого я страждаю, ходжу похмурий, жах обійняв мене.

²²Хіба немає бальзаму в Ґілеаді? Хіба немає там лікаря? Чому ж немає зцілення дочки народу мого?