Read Біблія, Куліш Плач Єремiї 1 Bible Online

Плач Єремiї 1 - Біблія, Куліш bible

Плач Єремiї 1

¹Як самотньо сидить місто, колись багатолюдне! Воно стало, як вдова: могутнє між народами, княгиня над областями платить данину.

²Гірко плаче воно уночі, і сльози його на щоках його. Немає в нього утішника з усіх, що любили його, усі друзі його зрадили його, стали ворогами його.

³Юда переселився з причини біди і тяжкого рабства, оселився серед язичників, і не знайшов спокою: всі, що переслідували його, наздогнали його у тісних місцях.

⁴Дороги Сіона ремствують, тому що немає паломників на свято, всі ворота його опустіли, священники його зітхають, дівчата його сумні, гірко і йому самому.

⁵Вороги його стали на чолі, неприятелі його розкошують, тому що Господь наслав на нього горе за безліч беззаконь його: діти його пішли у полон попереду ворога.

⁶І відійшла від дочки Сіона вся пишність її. Князі її — як олені, що не знаходять пасовища: знесилені вони пішли попереду переслідувача.

⁷Згадав Єрусалим у дні бідування свого і страждань своїх про всі коштовності свої, які були в нього у минулі дні, тоді як народ його впав від руки ворога, і ніхто не допомагає йому, вороги дивляться на нього і глузують з його субот.

⁸Тяжко згрішив Єрусалим, за те і зробився огидним: всі, хто прославляв його, дивляться на нього з презирством, тому що побачили наготу його. І сам він зітхає і відвертається назад.

⁹На полі у нього була нечистота, але він не думав про майбутнє своє, і тому надзвичайно принизився, і немає в нього утішника. «Зглянься, Господи, на біду мою, бо ворог звеличився!»

¹⁰Ворог простяг руку свою на все, найдорогоцінніше для нього, він бачить, як язичники входять у святиню його, про яку Ти заповів, щоб вони не входили у зібрання Твоє.

¹¹Весь народ його зітхає, шукаючи хліба, віддає коштовності свої за їжу, щоб підкріпити душу. «Зглянься, Господи, і подивися, як я принижений!»

¹²Нехай не буде цього з вами, всі, хто проходить цим шляхом! Погляньте і подивіться, чи є хвороба, як моя хвороба, яка осягла мене, яку наслав на мене Господь у день великого гніву Свого?

¹³З висоти послав Він вогонь у кістки мої, і він оволодів ними. Розкинув сіті для ніг моїх, перекинув мене, зробив мене бідним і сумуючим кожного дня.

¹⁴Ярмо беззаконь моїх зв’язане в руці Його, вони сплетені і піднялися на шию мою. Він послабив сили мої, Господь віддав мене в руки, з яких не можу піднятися.

¹⁵Усіх сильних моїх Господь повалив серед мене, скликав проти мене зібрання, щоб знищити юнаків моїх, як у давильні, Господь потоптав дівчину, дочку Юди.

¹⁶Про це плачу я, око моє, око моє виливає води, бо далеко від мене утішник, який оживив би душу мою; діти мої розорені, тому що ворог переміг.

¹⁷Сіон простягає руки свої, але утішника йому нема. Господь дав повеління про Якова ворогам його оточити його, Єрусалим зробився мерзотою серед них.

¹⁸Праведний Господь, бо я був непокірним слову Його. Послухайте, всі народи, і подивіться на біль мій: дівчата мої та юнаки мої пішли в полон.

¹⁹Кличу друзів моїх, але вони обманули мене, священники мої і старці мої гинуть у місті, шукаючи собі їжі, щоб підкріпити душу свою.

²⁰Зглянься, Господи, бо мені тісно, хвилюється нутро моє, серце моє перевернулося в мені за те, що я вперто противився Тобі. Ззовні зробив бездітним мене меч, а в домі — смерть.

²¹Почули, що я стогну, а утішника в мене немає, почули всі вороги мої про біду мою і зраділи, що Ти зробив це. О, якби Ти повелів настати дню, прореченому Тобою, і вони стали б подібними до мене!

²²Нехай прийде перед лице Твоє вся злоба їхня; і вчини з ними так само, як Ти вчинив зі мною за всі гріхи мої, бо тяжкі стогони мої, і серце моє знемагає.