Read Біблія, Куліш Плач Єремiї 2 Bible Online

Плач Єремiї 2 - Біблія, Куліш bible

Плач Єремiї 2

¹Як потьмарив Господь у гніві Своєму дочку Сіона! З небес повалив на землю красу Ізраїля і не згадав про підніжжя ніг Своїх у день гніву Свого.

²Погубив Господь всі оселі Якова, не пощадив, зруйнував у люті Своїй укріплення дочки Юдиної, повалив на землю, відкинув царство і князів його, як нечистих:

³у запалі гніву зломив усі роги Ізраїлеві, відвернув правицю Свою від ворога і запалав у Якові, як палючий вогонь, що пожирає все навколо;

⁴натягнув лук Свій, як неприятель, спрямував правицю Свою, як ворог, і вбив усе, жадане для очей, на скинію дочки Сіона вилив лють Свою, як вогонь.

⁵Господь став, як ворог, знищив Ізраїля, зруйнував усі палаци його, зруйнував укріплення його і розповсюдив у дочки Юдиної нарікання та плач.

⁶І зняв огорожу Свою, як в саду, розорив Своє місце зібрань, змусив Господь забути свята і суботи на Сіоні, і в обуренні гніву Свого відкинув царя та священника.

⁷Відкинув Господь жертовник Свій, відвернув серце Своє від святині Своєї, віддав у руки ворогів стіни палаців його — у домі Господньому вони шуміли, як у святковий день.

⁸Господь визначив зруйнувати стіну дочки Сіона, простягнув шнура, не відхилив руки Своєї від руйнування, знищив зовнішні укріплення, і стіни разом зруйновані.

⁹Ворота її вгрузли у землю, Він зруйнував і розтрощив засуви їхні. Цар її і князі її — серед язичників; не стало Закону, і пророки її не знаходять видінь від Господа.

¹⁰Сидять на землі безмовно старці дочки Сіонової, посипали попелом голови свої, підперезались веретищем, опустили до землі голови свої дівчата єрусалимські.

¹¹Виснажилися від сліз очі мої, хвилюються у мені нутрощі мої, виливається на землю печінка моя від загибелі дочки народу мого, коли діти і немовлята умирають від голоду посеред вулиць міських.

¹²Вони говорять матерям своїм: «Де хліб і вино?», помираючи, подібно до поранених, на вулицях міських, виливаючи душі свої у лоно матерів своїх.

¹³Що мені сказати тобі, з чим порівняти тебе, дочко Єрусалима? До чого уподібнити тебе, щоб утішити тебе, дівчино, дочко Сіона? Бо рана твоя велика, як море. Хто може зцілити тебе?

¹⁴Пророки твої віщували для тебе пусте та неправдиве, і не розкривали твого беззаконня, щоб відвернути твій полон, і сповіщали тобі пророцтва неправдиві, які і привели тебе до вигнання.

¹⁵Руками сплескують про тебе всі, хто проходить шляхом, свистять і хитають головою своєю про дочку Єрусалима, говорячи: «Чи це місто, яке називали досконалістю краси, радістю всієї землі?»

¹⁶Розкрили на тебе пащу свою всі вороги твої, свистять і скрегочуть зубами, говорять: «Поглинули ми його, тільки цього дня і чекали ми, дочекалися, побачили!»

¹⁷Звершив Господь, що визначив, виконав слово Своє, сказане у давні дні, розорив без пощади і дав ворогові порадіти над тобою, підніс ріг ворогів твоїх.

¹⁸Серце їхнє волає до Господа: стіно дочки Сіона! Лий струмком сльози день і ніч, не давай собі спокою, не спускай зіниць очей твоїх.

¹⁹Вставай, волай уночі, на початку кожної варти, виливай, як воду, серце твоє перед лицем Господа, простягай до Нього руки твої за душу дітей твоїх, які гинуть від голоду на перехрестях усіх вулиць.

²⁰«Споглянь, Господи, і подивися: кому Ти зробив так, щоб жінки їли плід свій, немовлят, вигодуваних ними? Щоб убивали у святині Господній священника і пророка?

²¹Діти та старці лежать на землі по вулицях; дівчата мої та юнаки мої впали від меча; Ти вбивав їх у день гніву Твого, знищував без милосердя.

²²Ти скликав звідусіль, як на свято, жахи мої, і в день гніву Господнього ніхто не врятувався, ніхто не уцілів: тих, які були мною вигодувані й вирощені, ворог мій знищив».