Read Біблія, Куліш Єзекiїль 16 Bible Online

Єзекiїль 16 - Біблія, Куліш bible

Єзекiїль 16

²«Сину людський! Повідай Єрусалиму про мерзоти його

³і скажи: ”Так говорить Господь Бог дочці Єрусалима: твій корінь і твоя батьківщина у землі ханаанській, батько твій аморей, і мати твоя хіттейка.

⁴При народженні твоєму, у день, коли ти народилася, пуповину твою не відрізали, і водою ти не була обмита для очищення, і сіллю не була осолена, і пеленами не сповита.

⁵Нічиє око не зглянулось над тобою, щоб з милості до тебе зробити тобі що-небудь із цього, але ти була викинута на поле, з презирства до твого життя, у день твого народження.

⁶І проходив Я мимо тебе, і побачив тебе, покинуту на потоптання в крові твоїй, і сказав тобі: «У крові твоїй живи!» Так, Я сказав тобі: «У крові твоїй живи!»

⁷Примножив тебе, як польові рослини, і ти виросла, і стала великою, і досягла чудової краси: піднялися груди, і волосся у тебе виросло, але ти була гола та непокрита.

⁸І проходив Я мимо тебе, і побачив тебе, і ось це був час твій, час любові. І простягнув Я крила риз Моїх на тебе, і покрив наготу твою, і поклявся тобі, і вступив із тобою в союз,— говорить Господь Бог,— і ти стала Моєю.

⁹Я обмив тебе водою, і змив з тебе кров твою, і помазав тебе оливою.

¹⁰І одягнув тебе у візерунчасте плаття, і взув тебе в тахашеві сандалії, і підперезав тебе вісоном, і покрив тебе шовковим покривалом.

¹¹І вдягнув тебе в шати, і поклав на руки твої зап’ястя, і на шию твою — намисто.

¹²І дав тобі кільце на ніс твій, і сережки — на вуха твої, і на голову твою — прекрасний вінець.

¹³Так прикрашалася ти золотом та сріблом, і одяг твій був шовк та вісон, і візерунчасті тканини. Ти годувалася хлібом із кращого пшеничного борошна, медом та олією, і була надзвичайно вродлива, і досягла царської величі.

¹⁴І пронеслася між народами слава твоя про вроду твою, тому що вона була цілком досконала при тих чудових шатах, які Я поклав на тебе,— говорить Господь Бог. —

¹⁵Але ти понадіялася на вроду свою, і, користуючись славою своєю, почала чинити розпусту, і поширювала розпусту свою на кожного, хто проходив мимо, віддаючись йому.

¹⁶І взяла з одягу свого, і зробила собі різнобарвні висоти, і чинила розпусту на них, як ніколи не бувало і не буде.

¹⁷І взяла пишні шати свої з Мого золота та з Мого срібла, яке Я дав тобі, і зробила собі чоловічі зображення, і з ними чинила розпусту.

¹⁸І взяла візерунчасті плаття свої, і одягла їх ними, і ставила перед ними оливу Мою, і фіміам Мій,

¹⁹і хліб Мій, який Я давав тобі, пшеничне борошно, оливу і мед, якими Я годував тебе, ти ставила перед ними як приємні пахощі. І це було,— говорить Господь Бог. —

²⁰І брала синів своїх та дочок своїх, яких ти народила Мені, і приносила у жертву на споживання їм. Чи мало було для тебе розпусти?

²¹Але ти і синів Моїх умертвляла і віддавала їм, проводячи їх через вогонь.

²²І при всіх мерзотах твоїх та розпусті твоїй ти не згадала про дні юності твоєї, коли ти була гола, і непокрита, і покинута у крові своїй на потоптання.

²³І після всіх злочинів твоїх,— горе, горе тобі! — говорить Господь Бог. —

²⁴Ти побудувала собі доми розпусти і наробила собі підвищень на кожній площі.

²⁵На роздоріжжі влаштувала собі підвищення, ганьбила красу свою, і розхиляла ноги свої для всякого перехожого, і примножувала розпусту свою.

²⁶Чинила розпусту із синами Єгипту, сусідами своїми, людьми високими на зріст, і примножувала розпусту свою, прогнівляючи Мене.

²⁷І ось Я простягнув на тебе руку Мою, і зменшив призначене тобі, і віддав тебе на зневагу дочкам филистимським, які ненавидять тебе, які посоромилися розпусної поведінки твоєї.

²⁸Ти чинила розпусту із синами Ашшура і не наситилася, чинила розпусту з ними, але тим не задовольнилася.

²⁹І примножила розпусту свою в землі ханаанській до Халдеї, але і тим не задовольнилась.

³⁰Яким стомленим повинно бути серце твоє,— говорить Господь Бог,— коли ти все це робила, як неприборкана розпусниця!

³¹Коли ти будувала собі доми розпусти на початку кожної дороги і робила собі підвищення на кожній площі, ти не була, як розпусниця, тому що відкидала подарунки,

³²але як перелюбна дружина, яка приймає замість свого чоловіка чужих.

³³Усім розпусницям дають подарунки, а ти сама давала подарунки всім коханцям своїм і підкуповувала їх, щоб вони з усіх боків приходили до тебе на розпусту з тобою.

³⁴У тебе в розпусті твоїй було протилежне тому, що буває у жінок: не за тобою ганялися, але ти давала подарунки, а тобі не давали подарунків, і тому ти чинила на противагу іншим”.

³⁵Тому вислухай, розпуснице, слово Господнє!

³⁶Так говорить Господь Бог: ”За те, що ти так розкидала гроші твої і у розпусті твоїй відкрита була нагота твоя перед коханцями твоїми та перед усіма огидними ідолами твоїми, і за кров синів твоїх, яких ти віддавала їм,

³⁷за те Я позбираю всіх коханців твоїх, якими ти насолоджувалась і яких ти кохала, з усіма тими, яких ненавиділа, і зберу їх звідусіль проти тебе, і розкрию перед ними наготу твою, і побачать весь сором твій.

³⁸Я буду судити тебе судом перелюбниць і тих, що проливають кров,— і віддам тебе кривавій люті та ревнощам;

³⁹віддам тебе в руки їхні, і вони зруйнують твої доми розпусти, і розкидають підвищення твої, і зірвуть з тебе одяг твій, і візьмуть шати твої, і залишать тебе голою та непокритою.

⁴⁰І скличуть на тебе зібрання, і поб’ють тебе камінням, і порубають тебе мечами своїми.

⁴¹Спалять доми твої вогнем і вчинять над тобою суд перед очима багатьох жінок. І покладу кінець розпусті твоїй, і більше не будеш давати подарунків.

⁴²І вгамую на тобі гнів Мій, і відступить від тебе обурення Моє, і заспокоюся, і вже не буду гніватися.

⁴³За те, що ти не згадала про дні юності твоєї і всім цим гнівила Мене, ось і Я оберну поведінку твою на твою голову,— говорить Господь Бог,— щоб ти більше не чинила розпусти після всіх мерзот своїх.

⁴⁴Ось кожен, хто говорить притчами, може сказати про тебе: «Яка мати, така і дочка».

⁴⁵Ти — дочка матері своєї, яка покинула чоловіка свого та дітей своїх, і ти — сестра у сестер своїх, які покинули чоловіків своїх та дітей своїх. Мати ваша — хіттейка, і батько ваш — аморей.

⁴⁶Старша сестра твоя — Самарія з дочками своїми, що живе наліво від тебе, а менша сестра твоя, що живе від тебе направо,— це Содома з дочками її.

⁴⁷Але ти не їхніми дорогами ходила і не за їхніми мерзотами чинила; цього було мало: ти чинила розпусніше за них на всіх дорогах своїх.

⁴⁸Живу Я! — говорить Господь Бог. — Содома, сестра твоя, не робила того сама та дочки її, що робила ти та дочки твої.

⁴⁹Ось у чому було беззаконня сестри твоєї Содоми та дочок її: у гордості, пересиченні й лінощах, а руки вбогого та бідного вона не підтримувала.

⁵⁰І вони загордилися, і робили мерзоти перед лицем Моїм, і, побачивши це, Я відкинув їх.

⁵¹І Самарія половини гріхів твоїх не нагрішила — ти перевершила їх мерзотами твоїми, і через мерзоти твої, які ти робила, сестри твої виявилися правішими за тебе.

⁵²Неси ж ганьбу свою і ти, яка осуджувала сестер своїх; за гріхами твоїми, якими ти зганьбила себе більше за них, вони справедливіші за тебе. Червоній же від сорому і ти, і неси ганьбу свою, так виправдавши сестер своїх.

⁵³Але Я поверну їхній полон, полон Содоми та дочок її, полон Самарії та дочок її, і між ними полон твоїх полонених,

⁵⁴щоб ти несла ганьбу свою і соромилась усього того, що робила, коли служила для них утіхою.

⁵⁵І сестри твої, Содома та дочки її, повернуться у попередній свій стан, і Самарія та дочки її повернуться у попередній свій стан, і ти та дочки твої повернетеся у попередній стан ваш.

⁵⁶Про сестру твою Содому і згадки не було в устах твоїх у дні гордості твоєї,

⁵⁷доки ще не відкрита була ганьба твоя, як у час осоромлення від дочок Сирії та всіх, що оточували її, від дочок филистимських, які дивилися на тебе з презирством з усіх боків.

⁵⁸За розпусту твою і за мерзоти твої ти терпиш”,— говорить Господь.

⁵⁹Бо так говорить Господь Бог: ”Я вчиню з тобою, як учинила ти, знехтувавши клятву, щоб порушити союз.

⁶⁰Але Я згадаю союз Мій з тобою у дні юності твоєї і відновлю з тобою вічний союз.

⁶¹І ти згадаєш про дороги свої, і буде тобі соромно, коли почнеш приймати до себе сестер своїх, старших та менших від тебе, і коли Я буду давати тобі їх за дочок, але не від твого союзу.

⁶²Я відновлю союз Мій з тобою, і пізнаєш, що Я — Господь,

⁶³для того, щоб ти пам’ятала та соромилася, і щоб надалі не могла відкривати уста від сорому, коли Я прощу тобі все, що ти робила”»,— говорить Господь Бог.