Read Біблія, Куліш Єзекiїль 24 Bible Online

Єзекiїль 24 - Біблія, Куліш bible

Єзекiїль 24

¹І було до мене слово Господнє дев’ятого року, десятого місяця, десятого дня місяця:

²«Сину людський! Запиши собі ім’я цього дня, цього самого дня, бо саме цього дня цар вавилонський підійде до Єрусалима.

³І промов бунтівному дому притчу, і скажи їм: так говорить Господь Бог: ”Постав казан, постав і налий у нього води;

⁴поклади у нього шматки м’яса, всі кращі шматки, стегна та лопатку, і наповни добірними кістками;

⁵візьми їх із добірних овець, і розпали під ним кістки, і кип’яти до того, щоб і кістки розварилися в ньому”.

⁶Тому так говорить Господь Бог: ”Горе місту крові! Горе казану, в якому є накип і з якого накип його не сходить! Шматок за шматком його викидайте з нього, не вибираючи за жеребом.

⁷Бо кров його посеред нього — він залишив її на голій скелі, не на землю проливав її, де вона могла б вкритися пилом.

⁸Щоб розбудити гнів для звершення помсти, Я залишив кров його на голій скелі, щоб вона не сховалася”.

⁹Тому так говорить Господь Бог: ”Горе місту крові! Я теж розкладу велике багаття.

¹⁰Додай дров, розпали вогонь, вивари м’ясо, нехай все загусне і кістки перегорять.

¹¹І коли казан буде порожній, постав його на вугілля, щоб він розігрівся, і щоб мідь його розжарилася, і розплавилася у ньому нечистота його, і весь накип його зник.

¹²Праця буде важкою, але великий накип його не зійде з нього, й у вогні залишиться на ньому накип його.

¹³У твоїй нечистоті така мерзота, що скільки Я не чищу тебе, ти все нечистий; від нечистоти своєї ти вже не очистишся, доки Я не вгамую люті Моєї на тобі.

¹⁴Я Господь, Я говорю: це прийде, і Я зроблю; не скасую, і не пощаджу, і не помилую. За дорогами твоїми і за вчинками твоїми будуть судити тебе”»,— говорить Господь Бог.

¹⁵І було до мене слово Господнє:

¹⁶«Сину людський! Ось Я візьму в тебе несподіваним ударом утіху очей твоїх, але ти не нарікай і не плач, і сльози нехай не з’являються в тебе.

¹⁷Зітхай мовчки, не роби плачу за померлим, але обв’яжи себе пов’язкою, і взуй на ноги твої взуття твоє, і бороди не закривай, і хліба від чужих не їж».

¹⁸І після того, як я зранку говорив слово до народу, ввечері померла дружина моя, і наступного дня я зробив так, як було мені наказано.

¹⁹І сказав мені народ: «Чи не скажеш нам, яка ознака для нас у тому, що ти робиш?»

²⁰І я сказав їм: «До мене було слово Господнє:

²¹”Скажи дому Ізраїлевому: так говорить Господь Бог: «Ось Я віддам на наругу святиню Мою, опору вашої сили, утіху ваших очей і розраду вашої душі, а сини ваші і дочки ваші, яких ви залишили, попадають від меча.

²²І ви будете робити те саме, що я робив: бороди не будете закривати, і хліба від чужих не будете їсти,

²³і пов’язки ваші будуть на головах ваших, і взуття ваше на ногах ваших, не будете нарікати та плакати, але будете сохнути від гріхів ваших і зітхати один перед одним.

²⁴І буде для вас Єзекиїль ознакою: все, що він робив, і ви будете робити. І коли це збудеться, пізнаєте, що Я Господь Бог».

²⁵А що до тебе, сину людський, то у той день, коли Я візьму в них прикрасу слави їхньої, утіху очей їхніх і розраду душі їхньої, синів їхніх та дочок їхніх,—

²⁶того дня звідти прийде до тебе врятований, щоб принести звістку у вуха твої.

²⁷Того дня при цьому врятованому відкриються уста твої, і ти будеш говорити, і вже не будеш безмовним, і будеш для них ознакою, і пізнають, що Я Господь”».