Read Біблія, Куліш Вiд Матвiя 13 Bible Online

Вiд Матвiя 13 - Біблія, Куліш bible

Вiд Матвiя 13

¹Того ж дня Ісус вийшов з дому і сів біля моря.

²І зібралось до Нього багато народу, так що Він увійшов у човен і сів, а весь народ стояв на березі.

³І навчав їх багато притчами, кажучи: «Ось вийшов сіяч сіяти.

⁴І, коли він сіяв, одні зерна впали край дороги, і налетіли птахи, і повидзьобували їх.

⁵Інші ж упали на ґрунт кам’янистий, де небагато було землі, і скоро посходили, бо земля була неглибока.

⁶Коли ж зійшло сонце, зів’яли і, не маючи коріння, всохли.

⁷Інші ж упали між терен, і виріс терен, і заглушив їх.

⁸Інші ж упали на добру землю і принесли плід: одні в стократ, другі в шістдесят, інші ж в тридцять.

⁹Хто має вуха, щоб слухати, нехай слухає!»

¹⁰І підійшли учні і запитали Його: «Чому Ти говориш до них притчами?»

¹¹Тоді Він відповів їм: «Тому що вам дано знати таємниці Царства Небесного, їм же не дано.

¹²Бо хто має, тому дасться і примножиться, а хто не має, в того відніметься і те, що має.

¹³Тому говорю їм притчами, бо вони, дивлячись, не бачать, і, слухаючи, не чують, і не розуміють.

¹⁴І збувається над ними пророцтво Ісаї, яке говорить: ”Слухом почуєте, та не зрозумієте; очима дивитись будете, та не побачите.

¹⁵Бо затверділо серце народу цього, й вони вухами туго чують, і очі свої заплющили, щоб не побачити очима, і не почути вухами, і не зрозуміти серцем, і не навернутись, щоб Я зцілив їх”.

¹⁶Ваші ж очі блаженні, тому що бачать, і вуха ваші, тому що чують.

¹⁷Бо істинно кажу вам, що багато пророків та праведників бажали бачити те, що ви бачите, і не бачили, та чути те, що ви чуєте, і не чули.

¹⁸Ви ж послухайте значення притчі про сіяча.

¹⁹До кожного, хто слухає слово про Царство і не розуміє, приходить лукавий і викрадає посіяне в серці його — ось кого означає посіяне при дорозі.

²⁰А посіяне на кам’янистому ґрунті — це той, хто чує слово і негайно з радістю приймає його,

²¹але не має кореня в собі і непостійний; коли ж приходить скорбота або гоніння за слово, відразу спокушається.

²²А посіяне в тернах — це той, хто слухає слово, та клопоти світу цього і омана багатства заглушують слово, і воно залишається безплідним.

²³Посіяне ж на добрій землі — це той, хто слухає слово і розуміє, і приносить плід в стократ, інший в шістдесят, а інший в тридцять».

²⁴Ще іншу притчу Він запропонував їм, кажучи: «Царство Небесне подібне до чоловіка, котрий посіяв добре насіння на ниві своїй.

²⁵Коли ж люди спали, прийшов ворог його, посіяв між пшеницею кукіль і пішов.

²⁶Коли ж зійшло збіжжя і показався колос, появився тоді і кукіль.

²⁷Прийшли слуги господаря і сказали йому: ”Пане, чи ж не добре насіння сіяв ти на полі твоїм? Звідки ж взявся кукіль?”

²⁸Він же відповів їм: ”Це зробив чоловік-ворог”. Слуги запитали його: ”Чи хочеш, щоб ми пішли і його випололи?”

²⁹Він же відповів їм: ”Ні, щоб, виполюючи кукіль, ви не вирвали разом і пшениці.

³⁰Залиште, нехай ростуть разом до жнив. А в жнива я скажу женцям: зберіть перше кукіль і пов’яжіть у в’язки, щоб їх спалити, а пшеницю зберіть у клуню мою”».

³¹Іншу притчу запропонував Він їм, кажучи: «Царство Небесне подібне до зерна гірчичного, яке чоловік взяв і посіяв на полі своїм.

³²Хоч воно найменше з усього насіння, але, як виросте, стає більшим від усіх трав’янистих рослин і стає деревом, так що прилітає птаство небесне і гніздиться у вітті його».

³³Іншу притчу Він сказав їм: «Царство Небесне подібне до розчини, яку жінка бере і кладе на три мірки борошна, аж поки не вкисне все».

³⁴Все це Ісус говорив людям притчами і без притчі нічого не говорив їм,

³⁵щоб справдилося сказане через пророка, котрий сказав: «Відкрию в притчах уста Мої, розповім про приховане від створення світу».

³⁶Тоді Ісус відпустив народ і ввійшов у дім. І підійшли до Нього учні Його, кажучи: «Поясни нам притчу про кукіль на полі».

³⁷Він же відповів їм: «Сіяч доброго насіння — це Син Людський,

³⁸а поле — це світ; добре насіння — це сини Царства, а кукіль — сини лукавого;

³⁹ворог, який посіяв їх,— це диявол; жнива — кінець віку, а женці — це ангели.

⁴⁰Тож як збирається кукіль і палиться вогнем, так буде наприкінці віку цього:

⁴¹Син Людський пошле ангелів Своїх, і зберуть вони із Царства Його всі спокуси і тих, що чинять беззаконня,

⁴²та й вкинуть їх у піч вогненну; там буде плач і скрегіт зубів.

⁴³Тоді праведники засяють, як сонце, в Царстві Отця свого. Хто має вуха, нехай слухає.

⁴⁴Ще Царство Небесне подібне до скарбу, захованого на полі, який, знайшовши, чоловік ховає, і радіючи з того, йде і продає все, що має, та й купує те поле.

⁴⁵Ще Царство Небесне подібне до купця, який шукає добрих перлин.

⁴⁶І знайшовши одну дорогоцінну перлину, він пішов, і продав усе, що мав, і купив її.

⁴⁷Ще Царство Небесне подібне до невода, закинутого в море, який захопив риби всякого роду.

⁴⁸І як наповнився, то витягли його на берег і, сівши, вибрали добре в корзини, а погане викинули геть.

⁴⁹Так буде і при кінці віку: вийдуть ангели та й відділять злих з-поміж праведних,

⁵⁰і вкинуть їх у піч вогненну; там буде плач і скрегіт зубів».

⁵¹І запитав їх Ісус: «Чи зрозуміли все це?» Вони відповіли: «Так, Господи!»

⁵²Він же сказав їм: «Тому кожний книжник, навчений про Царство Небесне, подібний до господаря дому, який виносить зі скарбу свого нове та старе».

⁵³І, коли Ісус скінчив ці притчі, пішов звідти.

⁵⁴І, прийшовши у Свою батьківщину, навчав їх у синагозі, так що вони дивувались і казали: «Звідки в Нього така мудрість та сила?

⁵⁵Хіба Він не син тесляра? Хіба не Його мати зветься Марія? А брати Його: Яків, Йосип, Симон та Юда?

⁵⁶І сестри Його хіба не всі з нами? Звідки ж у Нього все це?»

⁵⁷І спокушались Ним. Ісус же сказав їм: «Не буває пророка без честі, хіба тільки на батьківщині своїй та в домі своїм».

⁵⁸І не вчинив там багато чудес через їхнє невір’я.