Read Біблія, Куліш Вiд Матвiя 26 Bible Online

Вiд Матвiя 26 - Біблія, Куліш bible

Вiд Матвiя 26

¹Коли Ісус скінчив усі ці слова, то сказав учням Своїм:

²«Ви знаєте, що через два дні буде Пасха, і Син Людський буде виданий на розп’яття».

³Тоді зібрались первосвященники, і книжники, і старійшини народу в дворі первосвященника на ім’я Каяфа

⁴і радилися, щоб узяти Ісуса підступом і вбити.

⁵Але говорили: «Тільки не в свято, щоб не сталось заколоту в народі».

⁶Коли ж Ісус був у Вифанії, в домі Симона прокаженого,

⁷підійшла до Нього жінка з алебастровою посудиною мира дорогоцінного і вилила миро Йому на голову, як сидів при столі.

⁸Побачивши це, учні Його обурилися і сказали: «Навіщо таке марнотратство?

⁹Бо можна було б продати це миро за велику ціну і роздати вбогим».

¹⁰Але Ісус, зрозумівши це, сказав їм: «Чого бентежите жінку? Вона добре діло зробила Мені.

¹¹Бо вбогих завжди маєте з собою, а Мене не завжди маєте.

¹²Виливши оце миро на тіло Моє, вона вчинила це на Мій похорон.

¹³Істинно кажу вам: де буде проповідуватись Євангелія ця по всьому світу, сказано буде на згадку про неї і про те, що вона зробила».

¹⁴Тоді один з дванадцятьох, званий Юда Іскаріот, пішов до первосвященників

¹⁵і сказав: «Що ви дасте мені, і я вам видам Його?» Вони виплатили йому тридцять срібняків.

¹⁶З того часу він шукав нагоди видати Його.

¹⁷У перший день Опрісноків учні підійшли до Ісуса і запитали Його: «Де бажаєш, щоб ми приготували Тобі пасху?»

¹⁸Він відповів: «Підіть у місто до такого-то і скажіть йому: ”Учитель говорить: час Мій близький, в тебе звершу пасху з учнями Моїми”».

¹⁹Учні зробили, як Ісус звелів їм, і приготували пасху.

²⁰Коли ж настав вечір, Він сів за стіл з дванадцятьма учнями;

²¹і коли вони їли, сказав: «Істинно кажу вам, що один з вас зрадить Мене».

²²Вони дуже засмутилися, і кожний з них почав говорити Йому: «Чи не я, Господи?»

²³Він же сказав у відповідь: «Хто опустить зі Мною руку в миску, той зрадить Мене.

²⁴Та Син Людський іде, як написано про Нього; але горе тій людині, котра Сина Людського зрадить. Ліпше було б такій людині не народитися».

²⁵А Юда, зрадник Його, запитав: «Чи не я, Учителю?» Ісус відповів йому: «Ти сказав».

²⁶Коли вони їли, Ісус, взявши хліб, поблагословив, поламав, дав учням і сказав: «Прийміть, споживайте, це — тіло Моє».

²⁷І взявши чашу, подякував, подав їм і сказав: «Пийте з неї всі,

²⁸бо це — кров Моя Нового Завіту, що за багатьох проливається для прощення гріхів.

²⁹Кажу вам, що відтепер не буду пити від плоду цього виноградного аж до дня, коли питиму з вами його новим в Царстві Отця Мого».

³⁰І, відспівавши, вони пішли на гору Оливну.

³¹Тоді Ісус говорить їм: «Всі ви спокуситесь через Мене ночі цієї, бо написано: ”Поражу пастиря — і розбіжаться вівці отари”.

³²А після Мого воскресіння випереджу вас у Галилеї».

³³Петро сказав Йому у відповідь: «Хоч би і всі спокусились через Тебе, я ніколи не спокушусь!»

³⁴Ісус сказав йому: «Істинно кажу тобі, що цієї ночі, перше ніж заспіває півень, ти тричі відречешся від Mенe».

³⁵Петро говорить Йому: «Хоч би я мав померти з Тобою, я не відречуся від Тебе!» Так говорили і всі учні.

³⁶Тоді Ісус приходить з ними на місце, яке називається Гефсиманією, і каже учням: «Посидьте тут, поки Я піду і помолюся там».

³⁷І, взявши з Собою Петра та обох синів Зеведеєвих, почав сумувати й тужити.

³⁸Тоді говорить їм Ісус: «Душа Моя сумує смертельно. Залишіться тут і пильнуйте зі Мною».

³⁹І відійшовши трохи, впав Він долілиць і молився, кажучи: «Отче Мій, якщо можливо, нехай обмине ця чаша Мене! Проте не як Я хочу, а як Ти».

⁴⁰І приходить до учнів, і знайшовши їх сплячими, говорить Петрові: «То не змогли ви й однієї години попильнувати зі Мною?

⁴¹Пильнуйте і моліться, щоб не впасти в спокусу, бо дух бадьорий, а тіло немічне».

⁴²Знову Він відійшов і молився вдруге, кажучи: «Отче Мій, коли не може чаша ця минути Мене, щоб Мені не пити її, нехай буде воля Твоя!»

⁴³І, прийшовши, знову знайшов їх сплячими, бо в них обважніли очі.

⁴⁴І залишивши їх, пішов знову і молився втретє, кажучи те саме слово.

⁴⁵Тоді приходить до учнів Своїх і каже їм: «Ви все ще спите і спочиваєте? Ось наблизився час, і Син Людський видається в руки грішників.

⁴⁶Вставайте, ходімо: ось наблизився зрадник Мій!»

⁴⁷І коли Він ще говорив, ось Юда, один з дванадцяти, прийшов, а з ним багато народу з мечами та киями від первосвященників і старійшин народних.

⁴⁸Зрадник же Його дав їм знак, кажучи: «Кого поцілую, то Він,— беріть Його».

⁴⁹І відразу підійшов до Ісуса, і сказав: «Радій, Учителю». І поцілував Його.

⁵⁰Ісус сказав йому: «Друже, чого ти прийшов?» Тоді вони підійшли, і наклали руки на Ісуса, і взяли Його.

⁵¹І ось один з тих, що був з Ісусом, простягши руку, вихопив меч свій і, вдаривши раба первосвященникового, відтяв йому вухо.

⁵²Тоді Ісус сказав йому: «Сховай меча свого в його місце, бо всі, хто візьме меч, від меча і загинуть!

⁵³Чи ти думаєш, що Я не можу тепер ублагати Отця Мого, і Він дасть Мені відразу більше ніж дванадцять легіонів ангелів?

⁵⁴Як же тоді збудуться Писання, що так має статися?»

⁵⁵В той час Ісус сказав до народу: «Немов на розбійника вийшли ви з мечами та киями взяти Мене; кожний день Я сидів з вами в храмі, навчаючи вас, і ви не брали Мене.

⁵⁶Це ж усе сталося, щоб збулися Писання пророків». Тоді всі учні, залишивши Його, повтікали.

⁵⁷Ті ж, що взяли Ісуса, повели Його до Каяфи, первосвященника, де зібралися книжники і старійшини.

⁵⁸Петро йшов слідом за Ним здалеку до двору первосвященника; і, ввійшовши в двір, сів зі слугами, щоб побачити кінець.

⁵⁹Первосвященники і старійшини та весь синедріон шукали лжесвідчення на Ісуса, щоб видати Його на смерть.

⁶⁰І не знаходили, хоч багато лжесвідків приходило, не знайшли. Але, нарешті, прийшли два лжесвідки

⁶¹і сказали: «Він казав: ”Я можу зруйнувати храм Божий і за три дні збудувати його”».

⁶²Первосвященник встав і сказав Йому: «Нічого не відповідаєш на те, що вони проти Тебе свідчать?»

⁶³Ісус мовчав. І первосвященник сказав Йому: «Заклинаю Тебе Богом живим, скажи нам: чи Ти Христос, Син Божий?»

⁶⁴Ісус каже йому: «Ти сказав. Навіть кажу вам: віднині ви побачите Сина Людського, що сидить по правиці Сили і гряде на хмарах небесних».

⁶⁵Тоді первосвященник роздер одежу свою і сказав: «Він сказав богозневагу! Навіщо нам ще свідків? Ось тепер ви чули богозневагу Його!

⁶⁶Як вам здається?» Вони ж сказали у відповідь: «Повинен вмерти!»

⁶⁷Тоді плювали Йому в лице і знущалися з Нього, а деякі били Його по щоках

⁶⁸і казали: «Пророкуй нам, Христе, хто вдарив Тебе?»

⁶⁹Петро ж сидів на подвір’ї. І підійшла одна служниця, і сказала: «I ти був з Ісусом Галилеянином».

⁷⁰Але він відрікся перед усіма і сказав: «Не знаю, що ти говориш».

⁷¹Коли ж він виходив за ворота, побачила його інша і каже присутнім там: «Цей був з Ісусом Назореєм».

⁷²Він знову відрікся з клятвою: «Не знаю Цього Чоловіка».

⁷³Трохи згодом підійшли ті, що стояли там, і сказали Петрові: «Справді, і ти з них, бо мова твоя виявляє тебе».

⁷⁴Тоді він став клястися та божитися, що не знає Цього Чоловіка. І раптом заспівав півень.

⁷⁵І Петро згадав слово, сказане йому Ісусом: «Перше ніж заспіває півень, ти тричі відречешся від Мене». І, вийшовши геть, гірко заплакав.