Read Біблія, Куліш Вiд Марка 14 Bible Online

Вiд Марка 14 - Біблія, Куліш bible

Вiд Марка 14

¹Через два дні наступало свято Пасхи й Опрісноків. А первосвященники та книжники шукали, як би схопити Ісуса підступом і вбити Його.

²Але казали: «Тільки не під час свята, щоб не сталось заворушення в народі».

³Коли Ісус був у Вифанії, в домі Симона прокаженого, і сидів при столі, підійшла жінка, маючи алебастрову посудину з чистим нардовим дорогоцінним миром, і, розбивши посудину, вилила Йому на голову.

⁴Деякі обурились і говорили між собою: «Навіщо таке марнотратство?

⁵Бо можна було б продати це миро більше ніж за триста динаріїв і роздати вбогим». І нарікали на неї.

⁶Але Ісус сказав: «Залиште її! Чому бентежите її? Вона добре діло зробила Мені.

⁷Бо вбогих завжди маєте з собою і, коли схочете, можете робити їм добро; Мене ж не завжди маєте.

⁸Вона зробила, що могла: заздалегідь намастила тіло Моє на похорон.

⁹Істинно кажу вам: де тільки ця Євангелія буде проповідуватися по всьому світу, буде сказано на згадку про неї і про те, що вона зробила».

¹⁰А Юда Іскаріот, один з дванадцяти, пішов до первосвященників, щоб видати Його їм.

¹¹Коли вони почули про це, то зраділи і обіцяли дати йому срібняків. І він шукав слушного часу, щоб видати Його.

¹²А першого дня Опрісноків, коли приносили пасхальну жертву, учні Ісуса спитали Його: «Де хочеш їсти пасху?» Ми підемо і приготуємо.

¹³І посилає двох учнів Своїх, і каже їм: «Ідіть у місто, і зустріне вас чоловік, котрий буде нести глечик води; ви ідіть за ним.

¹⁴І куди він увійде, скажіть господареві дому: ”Учитель питає: «Де кімната, в якій би Мені спожити пасху з учнями Моїми?»”

¹⁵І він покаже вам велику світлицю, прибрану і готову; там приготуйте нам».

¹⁶І учні Його пішли, і прийшли в місто, та й знайшли, як Він сказав їм; і приготували пасху.

¹⁷А ввечері Він прийшов з дванадцятьма.

¹⁸І коли вони сиділи при столі та їли, Ісус сказав: «Істинно кажу вам: один з вас, що їсть зі Мною, зрадить Meне».

¹⁹Вони ж засумували і говорили Йому один за одним: «Чи не я?» І другий: «Чи не я?»

²⁰Він же сказав їм у відповідь: «Один з дванадцяти, який вмочає зі Мною в миску.

²¹Та Син Людський іде, як написано про Нього, але горе тій людині, котра Сина Людського зрадить. Краще було б для людини тієї і не народжуватись».

²²Коли вони їли, Ісус узяв хліб, поблагословив, поламав і дав їм, кажучи: «Прийміть і їжте, це тіло Моє».

²³І взяв чашу, і, подякувавши, подав їм; і пили з неї всі.

²⁴І сказав їм: «Це кров Моя Нового Завіту, яка проливається за багатьох.

²⁵Істинно кажу вам: Я вже не буду пити від плоду виноградного до того дня, коли буду пити його новим в Царстві Божому».

²⁶І, відспівавши, вони пішли на гору Оливну.

²⁷Ісус говорить їм: «Усі ви спокуситеся через Мене цієї ночі, бо написано: ”Поражу пастиря, і розпорошаться вівці”.

²⁸По воскресінні Моїм Я випереджу вас у Галилеї».

²⁹А Петро говорить Йому: «Хоч і всі спокусяться, але не я!»

³⁰Ісус сказав йому: «Істинно кажу тобі, що сьогодні, цієї ночі, раніше ніж заспіває півень двічі, ти зречешся Мене тричі».

³¹Але він ще більше запевняв: «Хоч би мені і вмерти з Тобою, я не відречуся від Тебе». Так само і всі говорили.

³²І прийшли вони на місце, яке називається Гефсиманія, і Він сказав учням Своїм: «Посидьте тут, поки Я помолюся».

³³І, взявши з Собою Петра, Якова та Іоанна, Він почав сумувати й тужити.

³⁴І сказав їм: «Душа Моя огорнена сумом смертельним. Побудьте тут і пильнуйте!»

³⁵І Він відійшов трохи далі, припав до землі і молився, щоб, якщо можливо, минула Його ця година.

³⁶І говорив: «Авва, Отче! Все можливе Тобі! Пронеси чашу цю мимо Мене; та не чого Я хочу, а чого Ти».

³⁷І приходить, і знаходить їх сплячими, та й каже Петрові: «Симоне, ти спиш? Не міг ти попильнувати й однієї години?

³⁸Пильнуйте і моліться, щоб не впасти в спокусу, бо дух бадьорий, а тіло немічне».

³⁹І знову відійшов, і молився, сказавши те ж саме слово.

⁴⁰А коли повернувся, знову знайшов їх сплячими, бо обважніли очі їхні. І вони не знали, що відповісти Йому.

⁴¹І приходить утретє, і говорить їм: «Ви все ще спите і спочиваєте? Досить, ось прийшла година, коли Син Людський видається в руки грішників.

⁴²Вставайте, ходімо, ось наблизився зрадник Мій!»

⁴³І враз, як Він ще говорив, прийшов Юда, один з дванадцяти, а з ним від первосвященників, книжників і старійшин багато народу з мечами і киями.

⁴⁴А зрадник Його дав їм знак, кажучи: «Кого я поцілую, Той і є; беріть Його і ведіть обережно».

⁴⁵І, прийшовши, підійшов відразу до Ісуса, і сказав: «Учителю! Учителю!» І поцілував Його.

⁴⁶А вони наклали руки свої на Нього й схопили Його.

⁴⁷Один же з тих, що стояли тут, вихопив меч, вдарив раба первосвященникового і відтяв йому вухо.

⁴⁸Тоді Ісус сказав їм: «Вийшли ви наче на розбійника з мечами та киями, щоб взяти Мене.

⁴⁹Я щодня був з вами, навчаючи в храмі, і ви не схопили Мене. Але нехай збудуться Писання».

⁵⁰Тоді всі залишили Його і повтікали.

⁵¹Один юнак ішов за Ним, загорнений в одне лиш покривало, і воїни схопили його.

⁵²А він, залишивши покривало, втік голий.

⁵³І привели Ісуса до первосвященника; і зібрались у нього всі первосвященники, старійшини і книжники.

⁵⁴А Петро йшов здалека вслід за Ним — аж у двір первосвященника. І, сівши зі слугами, грівся біля вогню.

⁵⁵А первосвященники і весь синедріон шукали свідчення проти Ісуса, щоб засудити Його на смерть, та не знаходили.

⁵⁶Бо багато свідчили фальшиво проти Нього, але ці свідчення не сходилися.

⁵⁷І деякі встали і неправдиво свідчили проти Нього, кажучи:

⁵⁸«Ми чули, як Він казав: ”Я зруйную цей храм рукотворний і за три дні збудую інший, нерукотворний”».

⁵⁹Але й таке їхнє свідчення не було достатнім.

⁶⁰Тоді первосвященник став посередині і запитав Ісуса, кажучи: «Чому Ти нічого не відповідаєш на те, що вони проти Тебе свідчать?»

⁶¹Він же мовчав і не відповідав нічого. І знову первосвященник запитав Його, кажучи: «Чи Ти Христос, Син Благословенного?»

⁶²«Я,— відповів Ісус,— і ви побачите Сина Людського, що сидить по правиці Сили і гряде на хмарах небесних».

⁶³Тоді первосвященник роздер одежу свою і сказав: «Навіщо нам ще свідки?

⁶⁴Ви чули богозневагу? Як вам здається?» Вони ж всі присудили, що Він повинен умерти.

⁶⁵І деякі почали плювати на Нього, і закриваючи Йому лице, бити та приказувати Йому: «Пророкуй!» І слуги били Його по щоках.

⁶⁶А коли Петро був унизу на подвір’ї, прийшла одна зі служниць первосвященника

⁶⁷і, побачивши Петра, що грівся, і придивившись до нього, говорить йому: «І ти був з Ісусом Назореєм!»

⁶⁸Але він відрікся, говорячи: «Не знаю і не розумію, що ти кажеш». І вийшов на передній двір. І заспівав півень.

⁶⁹Служниця, побачивши його знову, почала говорити присутнім: «Цей із них!»

⁷⁰І він відрікся знову. Трохи згодом ті, що стояли, сказали знов Петрові: «Та й справді ти з них; бо ти галилеянин і мова твоя схожа».

⁷¹Він почав клястися та божитися: «Не знаю Цього Чоловіка, про Якого ви кажете».

⁷²Тоді вдруге заспівав півень. І Петро пригадав слова, які Ісус сказав йому: «Раніше ніж півень заспіває двічі, ти зречешся Мене тричі». І почав плакати.