Read Біблія, Куліш Вiд Марка 4 Bible Online

Вiд Марка 4 - Біблія, Куліш bible

Вiд Марка 4

¹І знову Він почав навчати біля моря; і зібралось до Нього багато людей, так що Він увійшов у човен і сидів у ньому на морі, а всі люди були на березі моря.

²І навчав їх багато притчами, і говорив їм у навчанні Своєму:

³«Слухайте: ось вийшов сіяч сіяти.

⁴І, коли сіяв, трапилося, що одне впало при дорозі, і налетіло птаство, і повидзьобувало його.

⁵Інше впало на кам’янистий ґрунт, де було небагато землі, і скоро зійшло, бо земля була неглибока,

⁶а як сонце зійшло, то зів’яло і, не маючи кореня, засохло.

⁷А інше впало між терен, і терен виріс, і заглушив його, і воно не дало плоду.

⁸Ще ж інше впало на добру землю і дало плід, як зійшло і виросло; і вродило одне в тридцять, інше в шістдесят, інше в стократ».

⁹І сказав їм: «Хто має вуха, щоб слухати, нехай слухає!»

¹⁰Коли ж залишився Він без народу, запитали Його ті, що були з Ним, разом з дванадцятьма, про притчу.

¹¹І сказав їм: «Вам дано знати таємниці Царства Божого, а стороннім усе говориться в притчах,

¹²так що вони, дивлячись очима своїми, не бачать; слухаючи вухами своїми, не розуміють та й не навернуться, щоб гріхи були прощені їм».

¹³І сказав їм: «Не розумієте притчі цієї? Як же вам зрозуміти всі притчі?

¹⁴Сіяч сіє слово.

¹⁵Посіяне при дорозі означає тих, у котрих сіється слово, але коли почують, приходить негайно сатана і викрадає слово, посіяне в серцях їхніх.

¹⁶Подібно і те, що посіяне на кам’янистому ґрунті, означає тих, котрі, коли почують слово, відразу з радістю приймають його,

¹⁷але не мають в собі кореня і непостійні; потім, коли настане скорбота або гоніння за слово, відразу спокушаються.

¹⁸Посіяне між терен означає тих, що слухають слово,

¹⁹але турботи віку цього і омана багатства та інші бажання входять в них і заглушують слово, і воно буває без плоду.

²⁰А посіяне на добрій землі означає тих, котрі слухають слово і приймають його,— і приносять плід, один в тридцять, інший в шістдесят, інший в стократ».

²¹І сказав їм: «Чи свічку приносять на те, щоб поставити її під посудину або під ліжко? Чи на те, щоб поставити її на свічнику?

²²Немає нічого таємного, що не стало б явним, і нічого немає захованого, що не вийшло б назовні.

²³Коли хто має вуха, щоб слухати, нехай слухає!»

²⁴І сказав їм: «Уважайте на те, що чуєте: ”Якою мірою міряєте, такою відміряють вам і додадуть вам, що слухаєте”.

²⁵Бо хто має, тому дасться, а хто не має, в того забереться і те, що має».

²⁶І сказав: «Царство Боже подібне до того, як чоловік кидає насіння в землю,

²⁷і чи спить, чи встає, вночі чи вдень, а насіння сходить і зростає, хоч він не знає як.

²⁸Бо земля родить плід сама собою: спершу стебло, потім колос, потім повне зерно в колосі.

²⁹А коли плід дозріє, негайно посилає серп, бо настали жнива».

³⁰І сказав: «До чого уподібнимо Царство Боже? Або якою притчею пояснимо його?

³¹Воно — як зерно гірчичне, яке, коли сіється в землю, дрібніше від усякого насіння на землі.

³²А коли посіяне, сходить, і стає більше за всі трав’янисті рослини, і пускає велике віття, так що в тіні його може гніздитися птаство небесне».

³³І багатьма такими притчами Він проповідував їм слово, скільки вони могли слухати.

³⁴І не говорив їм без притчі, а учням Своїм на самоті пояснював усе.

³⁵Увечері того ж дня сказав їм: «Перепливімо на той бік».

³⁶І, відпустивши народ, вони взяли Його з собою, як Він був у човні; з Ним були й інші човни.

³⁷І зірвалась велика буря; хвилі заливали човен, так що він уже наповнювався водою.

³⁸А Він спав на кормі на узголів’ї. Вони розбудили Його і говорять Йому: «Учителю, невже Тобі байдуже, що ми гинемо?»

³⁹Він устав і заборонив вітрові, а морю сказав: «Замовкни, перестань!» І вітер ущух, і настала велика тиша.

⁴⁰І сказав їм: «Чого ви такі боязкі? Чому у вас немає віри?»

⁴¹А вони дуже налякались і говорили між собою: «Хто ж Він, що вітер і море підкоряються Йому?»