Read Біблія, Куліш Вiд Марка 5 Bible Online

Вiд Марка 5 - Біблія, Куліш bible

Вiд Марка 5

¹І перепливли на другий берег моря, в країну Гадаринську.

²І коли Він вийшов з човна, зразу зустрів Його чоловік з могильних печер, одержимий нечистим духом.

³Він мешкав у гробницях, і ніхто не міг зв’язати його навіть ланцюгами,

⁴бо часто він був скований кайданами та ланцюгами, але розривав ланцюги і розбивав кайдани, і ніхто не міг угамувати його.

⁵Завжди, вночі і вдень, в горах і в гробницях, кричав він і бився об каміння.

⁶Побачивши ж Ісуса здалека, прибіг, і поклонився Йому,

⁷і закричав гучним голосом, кажучи: «Що Тобі до мене, Ісусе, Сину Бога Всевишнього? Заклинаю Тебе Богом, не муч мене!»

⁸Бо Ісус сказав йому: «Вийди, духу нечистий, з цього чоловіка!»

⁹І спитав його: «Яке ім’я твоє?» А той відповів: «Легіон ім’я моє, бо нас багато».

¹⁰І дуже благав Його, щоб не висилав їх геть з тієї країни.

¹¹Паслося ж на горі велике стадо свиней.

¹²І просили Його демони, кажучи: «Пошли нас у свиней, щоб нам увійти в них».

¹³Ісус дозволив їм. І нечисті духи, вийшовши, ввійшли в свиней; і стадо кинулося з кручі в море,— а було їх близько двох тисяч,— і вони потопилися в морі.

¹⁴А ті, хто пасли свиней побігли і розповіли про це в місті та по селах. І повиходили жителі подивитися, що сталося.

¹⁵І, прийшовши до Ісуса, побачили, що одержимий демонами, в котрому був легіон, сидить одягнений і при здоровому розумі; і налякалися.

¹⁶Ті ж, що бачили, розповіли їм, що сталося з одержимим демонами, і про свиней.

¹⁷І почали просити Його, щоб пішов з їхнього краю.

¹⁸І коли Він увійшов у човен, то той, що був одержимий демонами, просив Його, щоб бути з Ним.

¹⁹Та Ісус не дозволив йому, а сказав: «Іди додому, до своїх, і розкажи їм, що Господь вчинив тобі і як Він змилувався над тобою!»

²⁰І пішов, і почав проповідувати в Десятимісті про те, що вчинив з ним Ісус. І всі дивувались.

²¹Коли Ісус переплив човном знову на другий берег, зібралося до Нього багато народу. Він був біля моря.

²²І ось приходить один з начальників синагоги, на ім’я Яір, і, побачивши Його, падає до ніг Його,

²³і ревно благає Його, кажучи: «Дочка моя при смерті; прийди і поклади на неї руки, щоб вона одужала та жила!»

²⁴Ісус пішов з ним. За Ним ішло багато народу, і тиснулись до Нього.

²⁵Одна жінка, котра дванадцять років страждала кровотечею,

²⁶чимало перетерпіла від багатьох лікарів, і витратила все, що було в неї, і не одержала ніякого полегшення, але стало їй ще гірше,

²⁷почувши про Ісуса, підійшла ззаду серед народу і доторкнулася до одежі Його,

²⁸бо говорила: «Якщо хоч до одежі Його доторкнусь, то одужаю».

²⁹І тієї ж хвилини зупинилась в неї кровотеча, і вона відчула в тілі, що видужала від недуги.

³⁰У ту ж мить Ісус відчув Сам у Собі, що вийшла з Нього сила, і, обернувшись до народу, запитав: «Хто доторкнувся до одежі Моєї?»

³¹Учні сказали Йому: «Ти бачиш, що народ тисне Тебе, і запитуєш: ”Хто доторкнувся до Мене?”»

³²Але Він поглянув навколо, щоб побачити ту, що зробила це.

³³Жінка зі страхом та тремтінням, знаючи, що сталось з нею, підійшла, впала перед Ним і сказала Йому всю правду.

³⁴Він же сказав їй: «Дочко, віра твоя спасла тебе! Іди з миром і будь здоровою від недуги твоєї!»

³⁵Коли Він ще говорив це, приходять від начальника синагоги і кажуть: «Дочка твоя померла. Чому ще турбуєш Учителя?»

³⁶Але Ісус, почувши ці слова, відразу говорить начальнику синагоги: «Не бійся, тільки віруй!»

³⁷І не дозволив нікому йти за Собою, крім Петра, Якова та Іоанна, брата Якова.

³⁸Приходить в дім начальника синагоги, і бачить метушню та тих, що плакали і голосили.

³⁹І, увійшовши, сказав: «Чого ви бентежитесь та плачете? Дівчинка не померла, а спить!»

⁴⁰І вони насміхалися з Нього. А Він вислав усіх, взяв з Собою батька, і матір дівчинки, і тих, що були з Ним, і увійшов туди, де лежала дівчинка.

⁴¹І взяв дівчинку за руку, й сказав їй: «Таліта, кумі!» Що значить: «Дівчинко, кажу тобі, встань!»

⁴²І дівчинка в ту ж мить встала і почала ходити; бо була років дванадцяти. І всі були вкрай здивовані.

⁴³І Він суворо наказав їм, щоб ніхто про це не довідався, і звелів, щоб дали їй їсти.