Read Біблія, Куліш Вiд Луки 1 Bible Online

Вiд Луки 1 - Біблія, Куліш bible

Вiд Луки 1

¹Оскільки багато хто брався складати оповідь про добре відомі нам події,

²як передали нам ті, які були від самого початку очевидцями і служителями Слова,

³то спало на думку й мені, дослідивши пильно від початку, описати тобі все за порядком, високодостойний Теофіле,

⁴щоб ти пізнав тверду основу того вчення, в якому був наставлений.

⁵Був за днів Ірода, царя юдейського, священник, на ім’я Захарій, з черги Авієвої, та дружина його з роду Ааронового, на ім’я Єлисавета.

⁶Обоє вони були праведні перед Богом, виконуючи всі заповіді та постанови Господні бездоганно.

⁷Вони були бездітні, бо Єлисавета була неплідна, і обоє були вже похилого віку.

⁸Одного разу, коли він служив перед Богом за порядком своєї черги,

⁹за звичаєм священства, за жеребом випало йому ввійти в храм Господній для кадіння.

¹⁰А вся безліч народу молилась надворі під час кадіння.

¹¹І тоді з’явився йому ангел Господній, ставши праворуч від жертовника кадильного.

¹²Коли Захарій побачив його, то стривожився, і страх напав на нього.

¹³Але ангел сказав йому: «Не бійся, Захарію, бо молитва твоя почута, і дружина твоя Єлисавета народить тобі сина, і назвеш його Іоанн.

¹⁴І буде тобі радість та втіха, і багато хто народженню його зрадіє.

¹⁵Бо він буде великий перед Господом; не буде пити ні вина, ні п’янкого напою; і сповниться Духом Святим вже від утроби матері своєї.

¹⁶І багатьох синів Ізраїлевих він наверне до Господа Бога їхнього.

¹⁷І він буде йти перед Ним в дусі та силі Іллі, щоб ”привернути серця батьків до дітей” і непокірних — до мудрості праведних, щоб приготовити народ для Господа».

¹⁸А Захарій сказав ангелові: «З чого я знатиму це? Адже я старий, і дружина моя похилого віку».

¹⁹Ангел сказав йому у відповідь: «Я Гавриїл, що стою перед Богом; і посланий говорити з тобою і звістити тобі це.

²⁰І ось ти будеш мовчати і не зможеш говорити аж до дня, коли це станеться, бо ти не повірив словам моїм, які збудуться свого часу».

²¹Тим часом люди чекали Захарія і дивувались, що він забарився в храмі.

²²Він же, вийшовши, не міг говорити до них, і вони зрозуміли, що він бачив видіння у храмі; і він пояснював їм знаками і залишався німим.

²³А коли дні його служіння закінчились, він повернувся до свого дому.

²⁴Після тих днів його дружина Єлисавета зачала, і вона таїлася п’ять місяців, і говорила:

²⁵«Так Господь вчинив мені в ці дні, коли Він зглянувся на мене, щоб зняти з мене сором перед людьми».

²⁶А шостого місяця ангел Гавриїл був посланий від Бога в місто Галилеї, яке називається Назаретом,

²⁷до діви, зарученої з чоловіком, на ім’я Йосип, з дому Давидового; а ім’я діви — Марія.

²⁸Ангел увійшов до неї і сказав: «Радій, благодатна, Господь з тобою! Благословенна ти між жінками».

²⁹Вона ж, побачивши його, збентежилась від слів його і думала, що мало б означати це привітання?

³⁰А ангел сказав їй: «Не бійся, Маріє, бо ти знайшла благодать у Бога.

³¹І ось зачнеш в утробі, і народиш Сина, і даси ім’я Йому Ісус.

³²Він буде великий і назветься Сином Всевишнього, і Господь Бог дасть Йому престол Давида, батька Його;

³³і буде царювати над домом Якова повіки, і Царству Його не буде кінця».

³⁴Марія ж сказала ангелові: «Як же станеться це, коли я чоловіка не знаю?»

³⁵Ангел сказав їй у відповідь: «Дух Святий зійде на тебе, і сила Всевишнього огорне тебе, тому і народжене Святе назветься Сином Божим.

³⁶Ось і Єлисавета, родичка твоя, яку називають неплідною, і вона зачала сина в старості своїй, і їй уже шостий місяць.

³⁷Бо у Бога не залишиться безсилим жодне слово».

³⁸Тоді Марія промовила: «Я раба Господня. Нехай буде мені за словом твоїм». І ангел відійшов від неї.

³⁹Тими днями зібралась Марія і пішла поспішно в гірську околицю, в місто Юдине;

⁴⁰і увійшла в дім Захарія, і привітала Єлисавету.

⁴¹Коли Єлисавета почула привітання Марії, затріпотіла дитина в утробі її; і Єлисавета сповнилась Духом Святим,

⁴²і вигукнула вона гучним голосом, кажучи: «Благословенна ти між жінками, і благословенний Плід утроби твоєї!

⁴³І звідки мені це, що мати Господа мого прийшла до мене?

⁴⁴Бо як тільки голос привітання твого забринів у вухах моїх, з радості затріпотіла дитина в утробі моїй.

⁴⁵І блаженна та, що повірила, бо збудеться сказане їй від Господа».

⁴⁶А Марія сказала: «Величає душа моя Господа,

⁴⁷і радіє дух мій у Бозі, Спасителі моїм,

⁴⁸що Він зглянувся на покору раби Своєї, бо віднині всі покоління будуть називати мене блаженною,

⁴⁹бо велике вчинив мені Всемогутній! І святе Ім’я Його,

⁵⁰і милість Його з покоління в покоління тим, хто боїться Його!

⁵¹Він явив могутність руки Своєї, розпорошивши гордих в помислах сердець їхніх,

⁵²поскидав могутніх з престолів і підніс смиренних,

⁵³наситив голодних добром, а тих, що багатіють, відіслав ні з чим.

⁵⁴Він пригорнув Ізраїля, слугу Свого, згадавши милість Свою,

⁵⁵як обіцяв батькам нашим — Авраамові та потомству його навіки».

⁵⁶Марія ж пробула з нею близько трьох місяців і повернулась до дому свого.

⁵⁷Єлисаветі настав час родити, і вона народила сина.

⁵⁸І почули сусіди та родина її, що звеличив Господь милість Свою над нею, і раділи з нею.

⁵⁹І восьмого дня прийшли обрізати дитя, і хотіли назвати його Захарієм, іменем батька його.

⁶⁰Але мати його сказала: «Ні, хай буде названий Іоанном».

⁶¹І сказали їй: «Нікого ж нема в родині твоїй, щоб називався цим ім’ям».

⁶²І питали знаками батька його, як він хотів би назвати його.

⁶³Він попросив дощечку і написав: «Ім’я йому Іоанн». І всі здивувались.

⁶⁴І відразу уста його відкрились, і язик його, і він заговорив, благословляючи Бога.

⁶⁵І був страх у всіх навколишніх жителів; і розповідали про все це по всій гірській околиці Юдеї.

⁶⁶Усі, що чули це, розважали в серці своєму і говорили: «Ким буде дитина ця?» І рука Господня була з нею.

⁶⁷І батько його Захарій сповнився Духом Святим і пророкував, промовляючи:

⁶⁸«Благословенний Господь, Бог Ізраїля, що відвідав, і визволив народ Свій,

⁶⁹і підніс ріг спасіння нам у домі Давида, слуги Свого,

⁷⁰як Він звістив устами Своїх святих пророків, що були відвіку,

⁷¹що спасе нас від ворогів наших і від руки всіх ненависників наших;

⁷²проявить милість батькам нашим і спом’яне святий завіт Свій,

⁷³дотримає клятву, якою Він клявся батькові нашому Аврааму,

⁷⁴щоб ми визволились від руки ворогів наших і безбоязно служили Йому

⁷⁵в святості та праведності перед Ним усі дні життя нашого.

⁷⁶Ти ж, дитино, назвешся пророком Всевишнього, бо йтимеш перед лицем Господа, щоб приготувати дорогу Йому,

⁷⁷щоб дати пізнати спасіння народові Його у прощенні гріхів їхніх;

⁷⁸через велике милосердя нашого Бога, котрим відвідав нас Схід з висоти,

⁷⁹щоб просвітити тих, що перебувають у темряві і в тіні смертній, щоб спрямувати ноги наші на дорогу миру».

⁸⁰Дитя ж зростало, і зміцнювалось духом, і перебувало в пустинях до дня з’явлення свого Ізраїлеві.