Read Біблія, Куліш Вiд Луки 10 Bible Online

Вiд Луки 10 - Біблія, Куліш bible

Вiд Луки 10

¹Після того Господь вибрав і інших сімдесят учнів і послав їх по двох перед Собою в кожне місто та місця, куди Сам мав іти.

²І сказав їм: «Жниво велике, а робітників мало. Тож благайте Господаря жнив, щоб вислав працівників на жниво Своє!

³Ідіть! Я посилаю вас, як ягнят серед вовків.

⁴Не беріть ні калитки, ні торбини, ні взуття і нікого в дорозі не вітайте.

⁵І в який дім ви ввійдете, спочатку скажіть: ”Мир дому цьому!”

⁶Якщо син миру буде там, то ваш мир спочине на ньому; коли ж ні, то до вас повернеться.

⁷Залишайтесь в домі цьому, споживайте та пийте, що дадуть вам, бо робітник вартий платні своєї. Не переходьте з дому в дім.

⁸І якщо в яке місто ви прийдете, і приймуть вас, то споживайте все, що поставлять перед вами.

⁹Зціляйте в ньому недужих і кажіть їм: ”Наблизилось до вас Царство Боже!”

¹⁰Коли ж прийдете в якесь місто і не приймуть вас, то, вийшовши на вулицю, скажіть:

¹¹”Ми обтрушуємо порох вашого міста з ніг наших; а проте знайте, що наблизилось до вас Царство Боже”.

¹²Кажу вам, що Содому легше буде того дня, ніж місту тому.

¹³Горе тобі, Хоразине, горе тобі, Витсаїдо! Бо коли б у Тирі та Сидоні сталися ті чудеса, які були у вас, то давно б вони, сидячи у веретищі та попелі, покаялися!

¹⁴Але Тиру та Сидону легше буде на суді, ніж вам.

¹⁵І ти, Капернауме, що аж до неба піднісся, до пекла впадеш.

¹⁶Хто слухає вас, той Мене слухає, а хто нехтує вами, той Мною нехтує; а хто зневажає Мене, той зневажає Того, Хто послав Мене».

¹⁷Сімдесят учнів повернулися з радістю, кажучи: «Господи, навіть демони підкоряються нам в Ім’я Твоє!»

¹⁸А Він сказав їм: «Я бачив сатану, що впав з неба, як блискавка.

¹⁹Ось даю вам владу наступати на зміїв та скорпіонів і на всю силу ворожу,— і ніщо не пошкодить вам.

²⁰Однак не радійте тому, що духи підкоряються вам, а радійте тому, що імена ваші записані на небесах!»

²¹У той час Ісус зрадів духом і сказав: «Славлю Тебе, Отче, Господи неба і землі, що Ти втаїв це від мудрих і розумних, а відкрив те немовлятам. Так, Отче, бо таке було Твоє благовоління!

²²І, звернувшись до учнів, сказав: «Все передав Мені Отець Мій! І ніхто не знає, хто є Син, тільки Отець; і ніхто не знає, хто є Отець, тільки Син, і кому Син захоче відкрити!»

²³І, звернувшись до учнів окремо, сказав їм: «Блаженні очі, які бачать те, що ви бачите!

²⁴Бо кажу вам, що багато пророків і царів бажали бачити те, що ви бачите, та й не бачили, і почути те, що ви чуєте, та й не чули».

²⁵І ось один законник встав і, спокушаючи Його, сказав: «Учителю, що робити мені, щоб успадкувати життя вічне?»

²⁶Він же сказав йому: «Що написано в Законі? Як читаєш?»

²⁷Він сказав у відповідь: «Люби Господа, Бога твого, всім серцем твоїм, і всією душею твоєю, і всією силою твоєю, і всім розумінням твоїм; і ближнього твого, як себе самого».

²⁸Ісус же сказав йому: «Правильно ти відповів. Роби так, і будеш жити!»

²⁹Але він, бажаючи виправдати себе, запитав Ісуса: «А хто ж мій ближній?»

³⁰Ісус відповів: «Один чоловік спускався з Єрусалима в Єрихон і попався розбійникам, котрі роздягли його, поранили і пішли, залишивши його ледве живим.

³¹Трапилося, що ішов тією дорогою один священник і, побачивши його, пройшов мимо.

³²Також і левит, як прийшов на те місце, підійшов, подивився і пройшов мимо.

³³Але один самарянин, проїжджаючи, натрапив на нього, і, побачивши його, змилосердився,

³⁴і підійшов, і обв’язав йому рани, змастивши їх оливою і вином, посадив його на свого осла, і привіз його в заїжджий двір, і потурбувався про нього.

³⁵А на другий день, від’їжджаючи, вийняв два динарії і дав господареві, кажучи: ”Доглядай його, а як більше що витратиш, то я віддам тобі, як повернуся”.

³⁶Хто з цих трьох, на твою думку, був ближній тому, що попався розбійникам?»

³⁷Він сказав: «Той, що змилосердився над ним». Тоді Ісус сказав йому: «Іди і ти роби так само».

³⁸Коли вони подорожували, Він увійшов до одного села. Одна жінка, на ім’я Марта, прийняла Його в дім свій.

³⁹Була у неї сестра, що звалась Марія, котра сіла біля ніг Ісуса і слухала слово Його.

⁴⁰Марта клопоталась про велике пригощання і, підійшовши, сказала: «Господи, чи Тобі байдуже, що сестра моя залишила мене одну служити? Скажи їй, щоб допомогла мені!»

⁴¹Ісус сказав їй у відповідь: «Марто, Марто, ти турбуєшся і клопочешся про багато що,

⁴²а одне тільки потрібне. Марія вибрала кращу частку, яка не відніметься від неї».