Read Біблія, Куліш Вiд Луки 18 Bible Online

Вiд Луки 18 - Біблія, Куліш bible

Вiд Луки 18

¹Сказав також їм і притчу про те, що треба завжди молитись і не занепадати духом,

²говорячи: «В одному місті був суддя, котрий Бога не боявся і людей не соромився.

³Була у тому ж місті вдова одна, що приходила до нього і просила: ”Захисти мене від супротивника мого!”

⁴Але він довгий час не хотів. А потім сказав сам у собі: ”Хоч я і Бога не боюсь, і людей не соромлюсь,

⁵але тому, що ця вдова не дає мені спокою, захищу її, щоб вона не приходила більше докучати мені”».

⁶І Господь сказав: «Чуєте, що говорить суддя неправедний?

⁷Хіба Бог не захистить вибраних Своїх, що волають до Нього день і ніч, хоч і бариться захищати їх?

⁸Кажу вам, що Він захистить їх скоро. Та Син Людський, коли прийде, чи знайде віру на землі?»

⁹Також для тих, котрі були впевнені в собі, що вони праведні, а інших принижували, розповів цю притчу:

¹⁰«Два чоловіки ввійшли в храм помолитися: один був фарисей, а другий — митник.

¹¹Фарисей, ставши, так молився в собі: ”Боже, дякую Тобі, що я не такий, як інші люди: здирники, неправедні, перелюбники або як цей митник.

¹²Пощу двічі на тиждень, даю десятину з усього, що придбаю”.

¹³А митник, ставши віддалік, не смів і очей звести до неба, а бив себе в груди і казав: ”Боже, будь милостивий до мене, грішного!”

¹⁴Кажу вам, що цей пішов до дому свого виправданий більше, ніж той. Бо кожен, хто підносить сам себе, той буде принижений, а хто принижує себе, піднесеться.

¹⁵Приносили до Нього і дітей, щоб Він доторкнувся до них, а учні, бачачи це, забороняли їм.

¹⁶Але Ісус, покликавши їх, сказав: «Пустіть дітей приходити до Мене, не забороняйте їм, бо таких є Царство Боже.

¹⁷Істинно кажу вам: хто не прийме Царства Божого, як дитя, той не увійде в нього!»

¹⁸Один з начальників запитав Його, кажучи: «Учителю добрий, що робити мені, щоб успадкувати життя вічне?»

¹⁹А Ісус відповів йому: «Чому називаєш Мене добрим? Ніхто не добрий, тільки один Бог.

²⁰Знаєш заповіді: ”Не чини перелюбу, не вбивай, не кради, не свідчи неправдиво, шануй батька твого і матір твою”».

²¹Та він сказав: «Все це зберіг я від юності моєї».

²²Почувши це, Ісус сказав йому: «Одного ще бракує тобі: все, що маєш, продай і роздай убогим, і будеш мати скарб на небесах; і приходь та йди слідом за Мною!»

²³Він же, коли почув це, засмутився, бо був дуже багатий.

²⁴Коли Ісус побачив, що він засмутився, то сказав: «Як важко багатим увійти в Царство Боже!

²⁵Легше верблюдові пройти крізь вушко голки, ніж багатому ввійти в Царство Боже».

²⁶Ті, що чули це, запитали: «Хто ж може спастися?»

²⁷Він же відповів: «Неможливе людям — можливе для Бога!»

²⁸Тоді Петро сказав: «Ось ми, залишивши все, пішли за Тобою».

²⁹А Він відповів їм: «Істинно кажу вам: немає такого, хто б залишив дім, чи дружину, чи братів, чи батьків, чи дітей заради Царства Божого

³⁰і не одержав би значно більше цього часу, а у віці майбутньому — життя вічне».

³¹Відізвавши дванадцятьох, Ісус сказав їм: «Ось ми входимо в Єрусалим, і все, що писали пророки про Сина Людського, здійсниться.

³²Бо видадуть Його язичникам, і осміють Його, і зневажать, і оплюють Його;

³³будуть бити і вб’ють Його, але третього дня Він воскресне».

³⁴Та вони не зрозуміли нічого з того; і були слова ці закриті для них, і вони не розуміли сказаного.

³⁵І як Він наближався до Єрихона, один сліпий сидів при дорозі і просив милостиню.

³⁶Почувши, що народ проходить мимо нього, запитав: «Що це таке?»

³⁷І сказали йому, що Ісус Назорей проходить.

³⁸Тоді він закричав: «Ісусе, Сину Давидів, помилуй мене!»

³⁹Ті, що йшли попереду, примушували його мовчати, але він ще голосніше кричав: «Сину Давидів, змилуйся наді мною!»

⁴⁰Ісус зупинився і звелів привести його до Себе. Коли той підійшов до Нього, запитав його:

⁴¹«Чого ти хочеш від Мене?» Він відповів: «Господи, щоб мені прозріти!»

⁴²Ісус сказав йому: «Прозри! Віра твоя спасла тебе!»

⁴³Він зразу ж прозрів і пішов за Ним, славлячи Бога. І весь народ, бачивши це, віддав хвалу Богові.