Read Біблія, Куліш Вiд Луки 22 Bible Online

Вiд Луки 22 - Біблія, Куліш bible

Вiд Луки 22

¹Наближалося свято Опрісноків, яке називалось Пасхою.

²І шукали первосвященники та книжники, як би погубити Його, але боялись народу.

³Сатана ж увійшов в Юду, званого Іскаріотом, одного з дванадцятьох.

⁴І він пішов і говорив з первосвященниками та начальниками, як Його видати їм.

⁵Вони зраділи і погодилися дати йому гроші.

⁶І він обіцяв, і шукав нагоди, щоб видати Його їм не при народі.

⁷Настав день Опрісноків, коли належало приносити пасхальну жертву.

⁸І послав Ісус Петра та Іоанна, і сказав: «Ідіть і приготуйте нам пасху, щоб ми спожили».

⁹Вони ж запитали Його: «Де хочеш, щоб ми приготували?»

¹⁰Він відповів їм: «Ось, як будете входити в місто, зустріне вас чоловік, що нестиме глек води; йдіть за ним у дім, в який він увійде,

¹¹та й скажіть господареві дому: ”Учитель питає тебе: де кімната, в якій Мені їсти пасху з учнями Моїми?”

¹²І він покаже вам велику прибрану світлицю, і там приготуйте».

¹³Вони пішли, і знайшли, як Він сказав їм, і приготували пасху.

¹⁴А коли настав час, Він сів при столі, і дванадцять апостолів з Ним.

¹⁵І сказав їм: «Дуже бажав Я їсти цю пасху з вами перед Моїм стражданням,

¹⁶бо кажу вам, що вже не буду їсти її, поки вона не звершиться в Царстві Божому».

¹⁷І взяв чашу, подякувавши, сказав: «Прийміть її і поділіть між собою,

¹⁸бо кажу вам, що не буду пити від плоду виноградного, доки не прийде Царство Боже».

¹⁹І взяв хліб, і подякувавши, розламав і дав їм, кажучи: «Це тіло Моє, яке за вас віддається. Це чиніть на спомин про Мене».

²⁰Так само взяв чашу після вечері, промовляючи: «Ця чаша — Новий Завіт у Моїй крові, яка за вас проливається.

²¹І ось рука зрадника Мого зі Мною за столом.

²²Проте Син Людський іде, як призначено, але горе тій людині, яка Його видає!»

²³І вони почали запитувати один одного, хто з них має намір це зробити?

²⁴Сталася між ними також суперечка, хто з них має вважатися більшим.

²⁵Він же сказав їм: «Царі панують над народами, і ті, що володіють ними, доброчинцями звуться.

²⁶Але не так ви: хто більший між вами, будь як менший, а хто начальник — як слуга.

²⁷Бо хто більший: чи той, хто сидить при столі, чи той, хто прислуговує? Чи не той, хто сидить при столі? А Я серед вас, як слуга.

²⁸Ви ж перебували зі Мною у напастях Моїх,

²⁹і Я заповідаю вам Царство, як Отець Мій заповів Мені,

³⁰щоб ви їли і пили за столом у Царстві Моїм і сіли на престолах судити дванадцять колін Ізраїля».

³¹І Господь сказав: «Симоне, Симоне, ось сатана домагався, щоб пересіяти вас, як пшеницю,

³²але Я молився за тебе, щоб не поменшала віра твоя, а ти, коли навернешся, утверди братів твоїх».

³³Він відповів Йому: «Господи, я готовий іти з Тобою у в’язницю і на смерть!»

³⁴Але Він сказав: «Кажу тобі, Петре, півень не заспіває сьогодні, як ти тричі відречешся, що не знаєш Мене».

³⁵І сказав їм: «Як Я посилав вас без гаманця, і без торби, і без взуття, чи бракувало вам чого?» Вони ж відповіли: «Нічого!»

³⁶Тоді Він сказав їм: «Але тепер, хто має гаманець, візьми з собою, також і торбу, а хто не має, продай одяг свій і купи меч.

³⁷Бо кажу вам, що повинно здійснитися на Мені і це написане: ”До злочинців Його зараховано”. Бо те, що сказане про Мене, приходить до кінця».

³⁸Вони ж сказали: «Господи, ось тут два мечі». І Він відповів їм: «Досить!»

³⁹І вийшовши, пішов за звичаєм на гору Оливну. Слідом за Ним пішли і учні Його.

⁴⁰Прийшовши на місце, сказав їм: «Моліться, щоб не впасти у спокусу».

⁴¹А Сам відійшов від них на віддаль, як кинути каменем, упав на коліна й молився,

⁴²говорячи: «Отче, якщо хочеш, пронеси чашу цю мимо Мене! Проте не Моя воля, а Твоя нехай буде!»

⁴³І з’явився Йому ангел з небес, і укріпляв Його.

⁴⁴І перебуваючи в борінні, Він ще старанніше молився, і став піт Його як краплі крові, що падали на землю.

⁴⁵Вставши з молитви, Він прийшов до учнів Своїх і знайшов, що вони спали з журби.

⁴⁶І сказав їм: «Чому ви спите? Вставайте і моліться, щоб не впасти в спокусу!»

⁴⁷Коли Він ще говорив це, з’явився народ, а попереду нього ішов один з дванадцяти, що називався Юдою, і він підійшов до Ісуса, щоб поцілувати Його. Бо такий знак він дав їм: Кого я поцілую, Той і є.

⁴⁸Але Ісус сказав йому: «Юдо, чи поцілунком видаєш Сина Людського?»

⁴⁹А ті, що були з Ним, як побачили, до чого йдеться, сказали Йому: «Господи, чи не вдарити нам мечем?»

⁵⁰І один з них вдарив раба первосвященникового й відтяв йому праве вухо.

⁵¹Та Ісус сказав: «Облиште, досить!» І, доторкнувшись до вуха його, зцілив його.

⁵²А до первосвященників і начальників храму та старійшин, що зібрались проти Нього, промовив Ісус: «Немов на розбійника, вийшли ви з мечами та киями, щоб взяти Мене...

⁵³Щоденно Я з вами у храмі бував, і ви не піднімали на Мене рук. Та тепер ваш час і влада темряви».

⁵⁴Схопивши Його, повели і привели в дім первосвященника. Петро ж здалека йшов слідом.

⁵⁵Як розклали ж вогонь серед двору та посідали разом, сів і Петро поміж ними.

⁵⁶А служниця одна його побачила, як сидів коло вогню, і, придивившись до нього, сказала: «І цей був з Ним!»

⁵⁷Але він відрікся від Нього, сказавши жінці: «Я не знаю Його!»

⁵⁸Незабаром же другий побачив його та й сказав: «І ти з них». А Петро відказав цьому чоловікові: «Ні!»

⁵⁹І як часу минуло з годину, хтось інший твердив і казав: «Справді, і цей був з Ним, бо він галилеянин».

⁶⁰А Петро відказав цьому чоловікові: «Не знаю, що ти говориш». І враз, як ще говорив він, заспівав півень.

⁶¹І Господь обернувся, й подививсь на Петра. А Петро згадав слово Господнє, як сказав Він йому: «Перше ніж заспіває півень, ти тричі відречешся від Мене».

⁶²І, вийшовши звідти, гірко заплакав!

⁶³А люди, які тримали Ісуса, насміхалися з Нього та били Його.

⁶⁴І, зав’язавши Йому очі, вони били Його по обличчю і питали Його, приказуючи: «Пророкуй, хто вдарив Тебе?»

⁶⁵І багато іншого зневажливого говорили проти Нього.

⁶⁶А коли настав день, зібралися старійшини народу, первосвященники й книжники, і повели Його в синедріон свій,

⁶⁷і питали: «Чи Ти Христос? Скажи нам». А Він відповів їм: «Якщо Я скажу вам, ви не повірите.

⁶⁸А коли Я запитаю вас, ви не відповісте Мені і не відпустите Мене.

⁶⁹Та віднині Син Людський сидітиме по правиці сили Божої».

⁷⁰І всі запитали: «То Ти Син Божий?» А Він відповів їм: «Ви кажете, що Я».

⁷¹Вони ж сказали: «Якого ще свідчення нам треба? Адже ми самі чули з уст Його!»