Read Біблія, Куліш Вiд Луки 23 Bible Online

Вiд Луки 23 - Біблія, Куліш bible

Вiд Луки 23

¹І всі вони встали і повели Його до Пилата.

²І почали звинувачувати Його, кажучи: «Ми знайшли, що Він підбурює народ наш і забороняє давати податок кесареві, називаючи Себе Христом — Царем».

³А Пилат запитав Його: «Ти Цар юдейський?» А Він сказав йому у відповідь: «Ти говориш!»

⁴Пилат сказав первосвященникам і народові: «Я не знаходжу ніякої провини в Цьому Чоловікові».

⁵А вони наполягали, говорячи: «Він бунтує народ, навчаючи по всій Юдеї, почавши від Галилеї і до цього місця».

⁶Коли ж Пилат почув про Галилею, запитав: «Хіба Він галилеянин?»

⁷І довідавшись, що Він з області Іродової, відіслав Його до Ірода, який в ці дні також був у Єрусалимі.

⁸Коли Ірод побачив Ісуса, то дуже зрадів, бо давно бажав бачити Його, тому що багато чув про Нього і сподівався побачити від Нього якесь чудо.

⁹І ставив Йому багато питань, але Він нічого не відповідав йому.

¹⁰А первосвященники і книжники стояли і завзято звинувачували Його.

¹¹А Ірод з воїнами своїми, зневаживши Його і насміявшись з Нього, одягнув Його в світлу одежу і відіслав назад до Пилата.

¹²І стали в той день Пилат та Ірод приятелями, бо раніше була між ними ворожнеча.

¹³Пилат, скликавши первосвященників, начальників і народ,

¹⁴сказав їм: «Ви привели до мене Цього Чоловіка, як такого, що бунтує народ. І ось я розслідував перед вами, і не знайшов у Цьому Чоловікові ніякої провини в тому, в чому ви звинувачуєте Його.

¹⁵І Ірод також, бо я посилав Його до нього. І нічого не знайдено в Ньому, вартого смерті.

¹⁶Отже, покаравши Його, відпущу».

¹⁷А йому і треба було на свято відпустити їм одного в’язня.

¹⁸Та весь народ став кричати: «Смерть Йому, а відпусти нам Варавву!»

¹⁹Варавва був посаджений у в’язницю за заколот у місті та вбивство.

²⁰Пилат знову підвищив голос, бажаючи відпустити Ісуса.

²¹Та вони кричали: «Розіпни, розіпни Його!»

²²І він промовив до них утретє: «Яке ж зло вчинив Він? Я не знайшов у Ньому нічого гідного смерті. Отже, покаравши Його, відпущу!»

²³Вони ж наполягали і сильним криком домагалися, щоб Він був розп’ятий. І переміг крик їхній та первосвященників.

²⁴І Пилат присудив, щоб було, як просили вони:

²⁵відпустив їм ув’язненого за повстання та вбивство, якого вони вимагали, а Ісуса віддав на їхню волю.

²⁶І коли повели Його, то, затримавши якогось Симона з Киринеї, який повертався з поля, поклали на нього хреста, щоб ніс за Ісусом.

²⁷І йшло за Ним дуже багато народу і жінок, які плакали та голосили за Ним.

²⁸А Ісус обернувся до них і сказав: «Дочки єрусалимські, не плачте за Мною, а плачте за собою і за дітьми вашими.

²⁹Бо надходять дні, коли скажуть: ”Блаженні неплідні, і утроби, які не родили, і груди, які не годували”.

³⁰Тоді стануть говорити горам: ”Упадіть на нас!” А пагорбкам: ”Покрийте нас!”

³¹Бо коли із зеленим деревом таке роблять, то що ж буде з сухим?»

³²Вели також з Ним двох злочинців на смерть.

³³І коли прийшли на місце, яке звалося Череповище, там розп’яли Його і злочинців: одного праворуч, а другого ліворуч.

³⁴А Ісус сказав: «Отче, прости їм, бо вони не знають, що чинять!» І ділили одежу Його, кидаючи жереб.

³⁵І стояв народ, і дивився. І насміхалися разом з ними і начальники, кажучи: «Він спасав інших, нехай спасе Себе Самого, якщо Він Христос, Обранець Божий».

³⁶І воїни також глузували з Нього, підходячи та підносячи Йому оцет,

³⁷і казали: «Якщо Ти Цар юдейський, спаси Себе Самого!»

³⁸Був також і напис над Ним, написаний письмом грецьким, латинським та єврейським: «Це — Цар юдейський».

³⁹Один з розп’ятих злочинців зневажав Його, кажучи: «Якщо Ти Христос, спаси Себе і нас!»

⁴⁰А другий злочинець докоряв йому, кажучи: «Чи ти не боїшся Бога, коли й сам на те саме засуджений?

⁴¹Бо ж ми засуджені справедливо і прийняли кару за вчинки свої, а Він не вчинив нічого злого!»

⁴²І сказав Ісусові: «Господи, згадай мене, коли прийдеш в Царство Твоє!»

⁴³І сказав Ісус йому: «Істинно кажу тобі: сьогодні ти будеш зі Мною в раю!»

⁴⁴Було близько шостої години, і темрява настала по всій землі аж до дев’ятої години:

⁴⁵сонце затьмарилось, і завіса в храмі роздерлась надвоє.

⁴⁶Ісус, скрикнувши гучним голосом, сказав: «Отче, в руки Твої віддаю дух Мій!» І промовивши це, віддав дух.

⁴⁷Коли сотник побачив, що сталося, то прославив Бога, говорячи: «Дійсно Цей Чоловік був праведник!»

⁴⁸І всі люди, які зійшлися на це видовище, як побачили те, що сталось, верталися, б’ючи себе в груди.

⁴⁹Всі ж, хто знав Його, і жінки, які прийшли з Ним з Галилеї, стояли здалека і дивились на це.

⁵⁰І ось чоловік, на ім’я Йосип, радник синедріону, чоловік добрий та праведний,

⁵¹не причетний до ради їхньої і до вчинків їхніх, з Ариматеї, міста юдейського, котрий також очікував Царства Божого,

⁵²прийшовши до Пилата, просив тіло Ісусове.

⁵³І знявши його, обгорнув полотном і поклав його в гробниці, висіченій у скелі, в якій ще ніхто не був покладений.

⁵⁴День той був п’ятниця, і наставала субота.

⁵⁵Жінки ж, які прийшли з Ісусом з Галилеї, ідучи слідом, бачили гробницю і як було покладено тіло Його.

⁵⁶І повернувшись, вони приготували пахощі та миро. А в суботу спочивали за заповіддю.