Read Біблія, Куліш Вiд Луки 7 Bible Online

Вiд Луки 7 - Біблія, Куліш bible

Вiд Луки 7

¹Коли Він скінчив усі слова Свої до народу, який слухав Його, то увійшов у Капернаум.

²В одного сотника слуга, який був йому дорогий, захворів і був при смерті.

³Коли він почув про Ісуса, то послав до Нього старійшин юдейських просити Його, щоб прийшов і зцілив слугу його.

⁴І як вони прийшли до Ісуса, то ревно благали Його, кажучи: «Він достойний, щоб Ти вчинив йому це,

⁵бо він любить народ наш і побудував нам синагогу».

⁶Ісус пішов з ними. І коли Він був уже недалеко від дому, сотник послав до Нього друзів сказати Йому: «Господи, не турбуйся, бо я недостойний, щоб Ти увійшов під дах мій,

⁷тому і себе самого не вважаю я гідним, щоб прийти до Тебе; але скажи слово, і видужає слуга мій.

⁸Бо і я людина підвладна, і також маю воїнів підлеглих мені; і скажу одному: ”Йди”, і він іде; а другому: ”Прийди”, і він приходить; а слузі: ”Зроби”, і він робить».

⁹Коли Ісус почув ці слова, то здивувався йому і, обернувшись до народу, який слідував за Ним, сказав: «Кажу вам, що навіть в Ізраїлі не знайшов Я такої віри».

¹⁰А коли посланці вернулись додому, то знайшли, що хворий слуга видужав.

¹¹Після цього Ісус пішов у місто, яке називається Наїн; і з Ним йшли учні Його і багато народу.

¹²Коли ж Він наблизився до міських воріт, якраз виносили померлого, єдиного сина в матері, котра була вдовою; і багато людей з міста йшли з нею.

¹³І коли Господь побачив її, то змилосердився над нею і сказав їй: «Не плач!»

¹⁴І Він підійшов, і доторкнувся до мар; ті ж, що несли, зупинились. А Він сказав: «Юначе, кажу тобі: встань!»

¹⁵Мертвий підвівся, сів і почав говорити. І Ісус віддав його матері.

¹⁶Страх обняв усіх, і вони славили Бога, кажучи: «Великий Пророк з’явився між нами, і Бог зглянувся над народом Своїм».

¹⁷І чутка про Нього розійшлася по всій Юдеї і по всій тій околиці.

¹⁸І розповіли Іоанну учні його про все це.

¹⁹Іоанн покликав двох з учнів своїх, і послав до Ісуса запитати: «Чи Ти Той, Хто має прийти, чи чекати нам іншого?»

²⁰Вони, прийшовши до Ісуса, сказали: «Іоанн Хреститель послав нас до Тебе запитати: ”Чи Ти Той, Хто має прийти, чи чекати нам іншого?”»

²¹А в той саме час Він зцілив багатьох від недугів, і хвороб, і від злих духів та багатьом сліпим дав зір.

²²Тож Ісус сказав їм у відповідь: «Ідіть і перекажіть Іоаннові, що ви бачили і чули: сліпі прозрівають, криві ходять, прокажені очищуються, глухі чують, мертві воскресають, убогим проповідується Євангелія.

²³І блаженний той, хто не спокуситься через Мене».

²⁴Коли ж посланці Іоаннові відійшли, Він почав говорити до народу про Іоанна: «На що ви ходили в пустиню дивитись? На очеретину, яку вітер колише?

²⁵Та на кого ж ви ходили дивитись? На чоловіка, одягненого в м’яку одежу? Адже ті, що в пишній одежі і живуть в розкошах,— сидять в царських палацах.

²⁶Тоді на кого ж ви ходили дивитись? На пророка? Так, кажу вам, навіть більше, ніж на пророка.

²⁷Це той, про кого написано: ”Ось Я посилаю ангела Мого перед лицем Твоїм, котрий приготує дорогу Твою перед Тобою”.

²⁸Кажу вам: між народженими від жінок нема більшого пророка від Іоанна Хрестителя, але найменший в Царстві Божому більший від нього».

²⁹І весь народ, що слухав Його, і митники віддали славу Богові, охрестившись хрещенням Іоанновим.

³⁰А фарисеї та законники відкинули волю Божу щодо них і не хрестились від нього.

³¹Тоді Господь сказав: «До кого ж уподібню людей роду цього? І на кого вони схожі?

³²Вони подібні до дітей, котрі сидять на вулиці, і кличуть один одного, і кажуть: ”Ми грали вам на сопілці, а ви не танцювали; ми співали вам жалібну пісню, а ви не плакали”.

³³Бо прийшов Іоанн Хреститель, який ні хліба не їсть, ні вина не п’є, і кажете: ”Він має демона”.

³⁴Прийшов Син Людський, їсть і п’є, і кажете: ”Цей чоловік любить їсти та пити вино, друг митникам та грішникам”.

³⁵І виправдалася премудрість усіма своїми дітьми».

³⁶Один з фарисеїв запросив Його, щоб спожив з ним їжу. І Він увійшов у дім фарисея і сів при столі.

³⁷І ось одна жінка в місті, яка була грішниця, довідавшись, що Він сидить при столі в домі фарисея, принесла алебастрову посудину з миром

³⁸і, припавши до ніг Його ззаду, плачучи, стала обмивати слізьми ноги Його і витирати волоссям своїм, цілувала ноги Його і мастила миром.

³⁹А фарисей, який запросив Його, як побачив це, казав сам в собі: «Коли б Він був пророк, то знав би, хто і яка жінка доторкається до Нього: вона ж грішниця».

⁴⁰А Ісус звернувся до нього і сказав: «Симоне, маю щось сказати тобі». Він каже: «Кажи, Вчителю».

⁴¹Ісус сказав: «В одного лихваря було два боржники; один був винен п’ятсот динаріїв, а другий — п’ятдесят.

⁴²І як вони не мали чим сплатити, він простив обом. Скажи ж, котрий з них більше полюбить його?»

⁴³Симон відповів: «Думаю, що той, кому більше простив». Він сказав йому: «Правильно ти розсудив».

⁴⁴І, обернувшись до жінки, каже Симонові: «Бачиш ти цю жінку? Я увійшов у дім твій, і ти не дав Мені води на ноги, а вона слізьми обмила ноги Мої і волоссям своїм обтерла.

⁴⁵Поцілунку не дав ти Мені, а вона, відколи Я прийшов, не перестає цілувати ноги Мої.

⁴⁶Ти голови Моєї не намастив оливою, а вона миром намастила ноги Мої.

⁴⁷Тому кажу тобі: багато гріхів її прощаються, бо вона полюбила багато; а кому мало прощається, той мало любить».

⁴⁸І Він сказав їй: «Гріхи твої прощаються тобі!»

⁴⁹А ті, що сиділи з Ним, почали говорити в собі: «Хто Він, що і гріхи прощає?»

⁵⁰А Ісус сказав жінці: «Віра твоя спасла тебе, йди з миром!»