Read Біблія, Куліш Повторення Закону 32 Bible Online

Повторення Закону 32 - Біблія, Куліш bible

Повторення Закону 32

¹«Слухай, небо, я буду говорити, і слухай, земле, слова уст моїх.

²Поллється наука моя, як дощ, потече мова моя, як роса, як дрібний дощ на зелень, як злива на траву.

³Ім’я Господа прославляю; віддайте славу Богові нашому.

⁴Він твердиня, досконалі діла Його, і всі дороги Його праведні. Бог вірний, і немає неправди в Ньому; Він праведний та істинний.

⁵Але вони зіпсувалися, вони не діти Його за своїми пороками, покоління непокірне і розбещене.

⁶Чи цим віддячуєте ви Господу, народе нікчемний і нерозумний? Чи не Він Отець твій, Який придбав тебе, створив тебе і влаштував тебе?

⁷Згадай дні давні, подумай про роки минулих поколінь; запитай батька твого, і він розповість тобі, старців твоїх, і вони скажуть тобі.

⁸Коли Всевишній давав наділи народам і розселяв синів людських, тоді встановив межі народів за числом синів Ізраїлевих.

⁹Бо частка Господа — народ Його, Яків — наділ Його спадщини.

¹⁰Він знайшов його в пустелі, у степу безлюдному і дикому, охороняв його, дивився за ним, оберігав його, як зіницю ока Свого.

¹¹Як орел стереже гніздо своє, ширяє над пташенятами своїми, простягає крила свої, бере їх і носить на крилах своїх,

¹²так один Господь водив його, і не було з Ним чужого бога.

¹³Він підніс його на висоту землі, годував плодами полів і поїв його медом з каменю та оливою з твердої скелі,

¹⁴маслом коров’ячим і молоком овечим, жиром ягнят, і баранів башанських, і козлів і повною пшеницею, і ти пив вино, кров виноградних ягід.

¹⁵І потовстів Ізраїль, і став упертим; потовстів, погрубів і став гладким; і залишив він Бога, Який створив його, і знехтував твердиню спасіння свого.

¹⁶Богами чужими вони роздратували Його і гидотами розгнівали Його:

¹⁷приносили жертви демонам, а не Богові, богам, яких вони не знали, новим, які прийшли недавно і про яких не думали батьки ваші.

¹⁸А Заступника, Який родив тебе, ти забув, і не пам’ятав Бога, Який створив тебе.

¹⁹Господь побачив, і в гніві зневажив синів Своїх та дочок Своїх,

²⁰і сказав: ”Сховаю лице Моє від них і побачу, який буде кінець їхній; бо вони — покоління розбещене, діти, у яких немає вірності.

²¹Вони роздратували Мене тим, хто не Бог, марнотами своїми розгнівили Мене: і Я роздратую їх тим, хто не народ, народом нерозумним розгніваю їх.

²²Бо вогонь запалав у гніві Моєму, палить до пекла глибинного, і поглинає землю та плоди її, і спалює основи гір;

²³нашлю Я на них біди і випущу на них стріли Мої:

²⁴будуть виснажені голодом, знищені гарячкою та лютою моровицею; і пошлю на них зуби звірів та отруту плазунів, що на землі.

²⁵Ззовні буде губити їх меч, а в домах — жах, і юнака, і дівчину, і немовля, і вкритого сивиною старця.

²⁶Я сказав би: «Розсію їх і зітру в людей пам’ять про них»;

²⁷але відклав це заради озлоблення ворогів, щоб вороги його не загордилися і не сказали: «Наша рука висока, і не Господь зробив усе це».

²⁸Тому що вони народ, який втратив розсудливість, і немає в них розуму.

²⁹О, якби вони були мудрі, подумали про це і зрозуміли, що з ними буде!

³⁰Як би міг один переслідувати тисячу і двоє проганяти десять тисяч, коли б Заступник їхній не зрадив їх, і Господь не покинув їх!

³¹Бо заступник їхній не такий, як наш Заступник, самі вороги наші судді в тім.

³²Бо виноград їхній від виноградної лози содомської і з полів гоморрських; ягоди їхні — ягоди отруйні, грона їхні гіркі;

³³вино їхнє — зміїна отрута, згубна отрута змій.

³⁴Хіба це не зібране в Мене і не запечатане в сховищах Моїх?

³⁵У Мене помста і відплата, коли похитнеться нога їхня, бо близько день загибелі їхньої, скоро настане приготоване для них.

³⁶Але Господь буде судити народ Свій і над рабами Своїми змилосердиться, коли Він побачить, що рука їхня ослабла, і не стало ні невільника, ні вільного.

³⁷Тоді скаже Господь: «Де боги їхні, твердиня, на яку вони надіялися,

³⁸які їли жир жертв їхніх і пили вино жертв їхніх литих? Нехай вони повстануть і допоможуть вам, нехай будуть для вас охороною!

³⁹Бачите нині, що це Я, Я — і немає Бога, крім Мене. Я умертвляю й оживляю, Я завдаю ран і Я зціляю, і ніхто не визволить від руки Моєї».

⁴⁰Я піднімаю до небес руку Мою і говорю: «Живу Я навіки!»

⁴¹Коли нагострю блискучий меч Мій, і рука Моя підніметься на суд, то помщуся ворогам Моїм і ненависникам Моїм відплачу.

⁴²Напою стріли Мої кров’ю, і меч Мій насититься тілом, кров’ю убитих та полонених, головами начальників ворога”.

⁴³Веселіться, язичники, з народом Його! Бо Він помститься за кров рабів Своїх, і відплатить ворогам Своїм, і очистить землю Свою і народ Свій!»

⁴⁴І прийшов Мойсей до народу й промовив усі слова пісні цієї народу, він та Ісус, син Навинів.

⁴⁵Коли Мойсей закінчив промовляти усі слова ці всьому Ізраїлю,

⁴⁶тоді сказав їм: «Візьміть собі до серця всі слова, які я говорю вам сьогодні, і заповідайте їх дітям своїм, щоб вони старалися виконувати всі слова закону цього.

⁴⁷Бо це не пусте слово для вас, але це життя ваше, і через це ви довгий час пробудете на тій землі, в яку ви йдете через Йордан, щоб оволодіти нею».

⁴⁸І говорив Господь Мойсеєві того ж дня і сказав:

⁴⁹«Піднімися на цю гору Аварім, на гору Нево, що в землі моавській, навпроти Єрихона, і подивися на землю ханаанську, яку Я даю у володіння синам Ізраїлевим.

⁵⁰І ти помреш на горі, на яку піднімешся, і прилучишся до народу твого, як помер Аарон, брат твій, на горі Ор, і прилучився до народу свого,

⁵¹за те, що ви згрішили проти Мене серед синів Ізраїлевих при водах Меріви в Кадеші, у пустелі Син, за те, що не явили святості Моєї серед синів Ізраїлевих.

⁵²Здалеку ти побачиш землю, але не ввійдеш туди, в землю, яку Я даю синам Ізраїлевим».