Read Біблія, Куліш Вiд Iвана 11 Bible Online

Вiд Iвана 11 - Біблія, Куліш bible

Вiд Iвана 11

¹Був один хворий, Лазар з Вифанії, із села Марії і сестри її Марти.

²Марія ж, брат якої Лазар був хворий, була та, котра намастила Господа миром і волоссям своїм обтерла ноги Йому.

³Сестри послали сказати Йому: «Господи, той, кого Ти любиш, хворий».

⁴Ісус, почувши це, сказав: «Ця хвороба не на смерть, а на славу Божу, щоб Син Божий прославився через неї».

⁵Ісус же любив Марту, і сестру її, і Лазаря.

⁶Коли ж почув, що той хворий, то залишився два дні на тім місці, де перебував.

⁷Після цього сказав учням Своїм: «Ходімо знову в Юдею!»

⁸Учні сказали Йому: «Учителю, чи давно юдеї шукали побити Тебе камінням, а Ти знову йдеш туди?»

⁹Ісус відповів: «Чи не дванадцять годин має день? Хто ходить удень, той не спотикається, бо він бачить світло світу цього.

¹⁰А хто ходить уночі, той спотикається, бо немає світла з ним».

¹¹Це сказав Він, а потім говорить їм: «Наш друг Лазар заснув, але Я йду розбудити його».

¹²Учні сказали Йому: «Господи, якщо він заснув, то одужає».

¹³Ісус говорив про смерть його, а вони думали, що Він говорить про звичайний сон.

¹⁴Тоді Ісус сказав їм прямо: «Лазар помер.

¹⁵І радію за вас, що Я не був там, щоб ви увірували. Та ходімо до нього!»

¹⁶Тоді Хома, названий Близнюком, сказав до учнів: «Ходімо й ми помремо з ним».

¹⁷Прийшовши, Ісус знайшов, що він уже чотири дні в гробниці.

¹⁸Вифанія ж була близько Єрусалима, стадій з п’ятнадцять.

¹⁹І багато юдеїв прийшло до Марти та Марії, щоб утішити їх у скорботі за братом їхнім.

²⁰Марта, почувши, що Ісус іде, вийшла назустріч Йому, Марія ж сиділа вдома.

²¹І Марта сказала Ісусові: «Господи, коли б Ти був тут, то не вмер би брат мій!

²²Та й тепер я знаю, що чого тільки Ти попросиш у Бога, то Бог дасть Тобі!»

²³Ісус сказав їй: «Твій брат воскресне!»

²⁴Марта сказала Йому: «Знаю, що воскресне у воскресіння, в останній день».

²⁵Ісус сказав їй: «Я є воскресіння і життя. Хто вірує в Мене, хоч і вмре, оживе.

²⁶І кожен, хто живе і вірує в Мене,— не вмре повіки. Чи ти віриш цьому?»

²⁷Вона каже Йому: «Так, Господи, я вірю, що Ти Христос, Син Божий, що гряде у світ».

²⁸І, сказавши це, пішла і покликала нишком Марію, сестру свою, сказавши: «Учитель тут і кличе тебе».

²⁹Вона ж, почувши, поспішно встала і пішла до Нього.

³⁰Ісус ще не ввійшов у село, але був на тому місці, де зустріла Його Марта.

³¹Юдеї, котрі були з нею в домі і втішали її, побачивши, що Марія поспішно встала і вийшла, пішли за нею, думаючи, що вона пішла до гробниці, плакати там.

³²Коли ж Марія прийшла туди, де був Ісус, і побачила Його, то впала до ніг Його і сказала Йому: «Господи, коли б Ти був тут, то брат мій не вмер би!»

³³Коли ж Ісус побачив, що вона плаче і юдеї, котрі прийшли з нею, також плачуть, то засмутився духом й зворушився Сам.

³⁴І запитав: «Де ви поклали його?» Відповіли Йому: «Господи, піди і подивись!»

³⁵Ісус заплакав.

³⁶А юдеї казали: «Дивись, як Він любив його!»

³⁷А деякі з них казали: «Чи не міг Цей, що відкрив очі сліпому, вчинити так, щоб і цей не вмер?»

³⁸Ісус, пройнятий жалем, прийшов до гробниці. Була це печера, і камінь лежав на ній.

³⁹Ісус сказав: «Відваліть камінь!» Марта, сестра померлого, каже Йому: «Господи, вже смердить, бо чотири дні, як він у гробниці».

⁴⁰Ісус говорить їй: «Чи Я не сказав тобі, що коли будеш вірувати, то побачиш славу Божу?»

⁴¹І відвалили камінь від печери, де лежав померлий. А Ісус звів очі до неба і сказав: «Отче, дякую Тобі, що Ти почув Мене.

⁴²Я й знав, що Ти завжди почуєш Мене, але сказав для народу, який стоїть тут, щоб увірували, що Ти послав Мене».

⁴³Сказавши це, Він голосно промовив: «Лазарю, вийди сюди!»

⁴⁴І померлий вийшов, обвитий по руках і ногах полотном, а обличчя його було зав’язане хусткою. Ісус сказав їм: «Розв’яжіть його, нехай іде».

⁴⁵І багато з юдеїв, котрі поприходили до Марії і побачили, що Ісус вчинив, увірували в Нього.

⁴⁶А декотрі з них пішли до фарисеїв і розповіли їм про те, що Ісус зробив.

⁴⁷Тоді первосвященники та фарисеї скликали раду і казали: «Що нам робити? Цей Чоловік чинить багато чудес.

⁴⁸Якщо ми залишимо Його так, то всі увірують в Нього,— і прийдуть римляни, і заволодіють краєм нашим і народом».

⁴⁹А один з них, Каяфа, що був первосвященником того року, сказав їм: «Ви не знаєте нічого

⁵⁰і не подумаєте, що краще для вас, щоб одна людина умерла за народ, аніж щоб увесь народ загинув».

⁵¹Це ж він сказав не від себе, але, бувши в цім році первосвященником, пророкував, що Ісус помре за народ,

⁵²і не тільки за народ, але щоб і розсіяних дітей Божих зібрати воєдино.

⁵³З того дня вони змовилися убити Його.

⁵⁴Тому Ісус уже не ходив між юдеями відкрито, а пішов звідти в околиці поблизу пустині, в місто, яке називається Єфраїм, і там перебував з учнями Своїми.

⁵⁵Наближалась же Пасха юдейська, і багато людей ішли перед Пасхою з усього краю в Єрусалим, щоб очиститись.

⁵⁶Тоді шукали Ісуса і, стоячи в храмі, говорили один одному: «Як ви думаєте? Чи не прийде Він на свято?»

⁵⁷А первосвященники та фарисеї дали наказ: коли хто дізнається, де Він буде, нехай повідомить, щоб схопити Його.