Read Біблія, Куліш Вiд Iвана 12 Bible Online

Вiд Iвана 12 - Біблія, Куліш bible

Вiд Iвана 12

¹За шість днів до Пасхи прийшов Ісус у Вифанію, де був Лазар, померлий, якого Він воскресив з мертвих.

²Там приготували Йому вечерю, а Марта прислуговувала. Був і Лазар одним з тих, що до столу з Ним сіли.

³Марія ж взяла літру нардового чистого дорогоцінного мира, помазала ноги Ісусові і витерла їх волоссям своїм. І дім наповнився пахощами мира.

⁴А Юда Симонів Іскаріот, один з учнів Його, котрий хотів видати Його, сказав:

⁵«Чому б не продати це миро за триста динаріїв та не роздати вбогим?»

⁶Але він сказав це не тому, що дбав про вбогих, а тому, що був злодій. Він мав скриньку на гроші і носив, що туди вкидали.

⁷Ісус же сказав: «Облиште її. Вона зберегла це на день Мого похорону.

⁸Бо вбогих ви завжди маєте з собою, а Мене — не завжди».

⁹Багато з юдеїв дізнались, що Він там, і прийшли не лише заради Ісуса, а щоб бачити й Лазаря, котрого Він воскресив з мертвих.

¹⁰А первосвященники змовились убити і Лазаря.

¹¹Бо через нього багато від юдеїв приходило і вірувало в Ісуса.

¹²Наступного дня багато народу, що прийшов на свято, коли почули, що Ісус іде в Єрусалим,

¹³взяли віття пальмове і вийшли назустріч Йому, вигукуючи: «Осанна! Благословенний Той, Хто йде в Ім’я Господнє, Цар Ізраїлів!»

¹⁴А Ісус, знайшовши молодого осла, сів на нього, як написано:

¹⁵«Не бійся, дочко Сіона! Ось Цар твій іде, сидячи на молодому ослі!»

¹⁶Учні Його спочатку не зрозуміли цього, але коли Ісус прославився, тоді згадали, що так було написано про Нього і що це зробили Йому.

¹⁷А народ, що був з Ним раніше, свідчив, що Він викликав Лазаря з гробниці і воскресив його з мертвих.

¹⁸Тому-то народ і зустрів Його, бо почув, що Він зробив таке чудо.

¹⁹Фарисеї ж говорили між собою: «Бачите, що вже нічого не вдієте, бо весь світ іде за Ним!»

²⁰Серед тих, що прийшли поклонитися на свято, були деякі елліни.

²¹Вони підійшли до Пилипа, котрий був з Витсаїди Галилейської, і просили його, кажучи: «Пане, ми хочемо бачити Ісуса».

²²Пилип іде і говорить Андрієві, а потім Андрій і Пилип розповідають про це Ісусові.

²³А Ісус відповідає їм, кажучи: «Настав час прославитись Сину Людському.

²⁴Істинно, істинно кажу вам: якщо зерно пшеничне, впавши в землю, не вмре, то залишиться одне. Коли ж умре, то принесе багато плоду.

²⁵Хто любить життя своє, той погубить його, а хто ненавидить життя своє в цім світі, той збереже його для життя вічного.

²⁶Хто служить Мені, нехай іде вслід за Мною, і де Я, там і слуга Мій буде. І хто служить Мені, того вшанує Отець Мій.

²⁷Тепер душа Моя стривожилась. І що Мені сказати? Отче, спаси Мене від години цієї! Та на цю годину Я і прийшов.

²⁸Отче, прослав Ім’я Своє!» Тоді пролунав голос з неба: «І прославив, і ще прославлю!»

²⁹Народ, котрий стояв і почув те, говорив: «Це грім». А інші казали: «Ангел говорив Йому».

³⁰Ісус сказав на це: «Не для Мене був голос цей, а для народу.

³¹Нині суд світові цьому; нині князь світу цього буде вигнаний геть.

³²І коли Я буду піднесений від землі, всіх приваблю до Себе».

³³Це Він сказав, щоб дати зрозуміти, якою смертю Він помре.

³⁴Народ відповів Йому: «Ми чули з Закону, що Христос перебуває повік. Як же Ти кажеш, що Сину Людському потрібно бути піднесеному? Хто Цей Син Людський?»

³⁵Ісус тоді сказав їм: «Ще короткий час світло з вами. Ходіть, поки ще світло, щоб темрява не обгорнула вас. Бо хто ходить в темряві, не знає, куди йде.

³⁶Доки маєте світло, віруйте в світло, щоб бути синами світла». Сказавши це, Ісус відійшов і сховався від них.

³⁷Стільки чудес Ісус учинив перед ними, та вони не увірували в Нього,

³⁸щоб збулося слово пророка Ісаї, який сказав: «Господи, хто повірив тому, що чув від нас? І кому рука Господня відкрилась?»

³⁹Тому вони не могли вірити, що, як ще сказав Ісая:

⁴⁰«Засліпив цей народ очі свої і закам’янив серце своє, щоб не бачити очима, і не розуміти серцем, і не навернутись, щоб Я зцілив їх».

⁴¹Це сказав Ісая, коли бачив славу Його і говорив про Нього.

⁴²Проте багато хто з начальників увірував в Нього, та через фарисеїв не признавались, щоб не відлучили їх від синагоги.

⁴³Бо полюбили славу людську більше, ніж славу Божу.

⁴⁴А Ісус проголосив, кажучи: «Хто вірує в Мене, не в Мене вірує, а в Того, Хто послав Мене!

⁴⁵І хто бачить Мене, бачить Того, Хто послав Мене!

⁴⁶Я, Світло, прийшов у світ, щоб кожен, хто вірує в Мене, не залишався в темряві.

⁴⁷Коли хто почує слова Мої і не повірить, Я не суджу його, бо Я прийшов не судити світ, а спасти світ!

⁴⁸Хто відкидає Мене і не приймає слів Моїх, той має суддю собі: слово, яке Я говорив, воно буде судити його останнього дня.

⁴⁹Бо Я говорив не від Себе, але Отець, Який послав Мене, Він дав Мені заповідь, що сказати і що говорити!

⁵⁰І Я знаю, що заповідь Його — то життя вічне. Отже, що Я говорю, говорю, як сказав Мені Отець».