Read Біблія, Куліш Вiд Iвана 5 Bible Online

Вiд Iвана 5 - Біблія, Куліш bible

Вiд Iвана 5

¹Після цього було свято юдейське, й Ісус прийшов у Єрусалим.

²А в Єрусалимі, біля Овечих брам, є купальня, яка зветься по-єврейськи Вифезда і яка має п’ять критих ґанків.

³Там лежало багато хворих, сліпих, кривих, сухих, що чекали руху води.

⁴Бо ангел Господній сходив час від часу в купальню і збурював воду, і хто перший входив після збурення води, той одужував, яку б він не мав хворобу.

⁵І був там чоловік, котрий тридцять вісім років був хворий.

⁶Коли Ісус побачив його лежачого, і знаючи, що він уже довгий час лежить, говорить йому: «Хочеш бути здоровим?»

⁷Хворий відповів Йому: «Пане, я не маю чоловіка, котрий опустив би мене в купальню, як вода збуриться. А коли я приходжу, то вже інший входить раніше від мене».

⁸Ісус говорить йому: «Встань, візьми постіль твою і ходи!»

⁹І він одразу одужав, взяв постіль свою і почав ходити. Того дня була субота.

¹⁰Тому юдеї говорили зціленому: «Сьогодні субота, і не слід тобі брати постелі твоєї».

¹¹А він відповів їм: «Хто зцілив мене, Той і сказав мені: ”Візьми постіль твою і ходи”».

¹²Його спитали: «Хто Той Чоловік, що сказав тобі: ”Візьми постіль твою і ходи”?»

¹³Але зцілений не знав, Хто Він, бо Ісус зник у народі, що був на тому місці.

¹⁴Потім Ісус знайшов його у храмі і сказав йому: «Ось ти одужав. Не гріши більше, щоб щось гірше не сталося з тобою».

¹⁵Чоловік цей пішов і розповів юдеям, що Той, Хто зцілив його, є Ісус.

¹⁶Тому юдеї почали переслідувати Ісуса і шукали вбити Його за те, що таке Він чинив у суботу.

¹⁷А Ісус відповів їм: «Отець Мій донині творить, і Я творю».

¹⁸Тому юдеї ще більше намагалися вбити Його за те, що Він не тільки порушував суботу, але й Отцем Своїм називав Бога, роблячи Себе рівним Богові.

¹⁹На це Ісус сказав: «Істинно, істинно кажу вам: Син нічого не може творити Сам від Себе, якщо не бачить, що Отець творить; бо що Він творить, те так само творить і Син.

²⁰Бо Отець любить Сина і показує Йому все, що Сам творить, і покаже Йому діла більші від цих, щоб ви дивувалися.

²¹Бо як Отець воскрешає мертвих та оживляє, так і Син оживляє, кого хоче.

²²Бо Отець не судить нікого, а передав весь суд Синові,

²³щоб усі шанували Сина, як шанують Отця. Хто не шанує Сина, той не шанує Отця, Який послав Його.

²⁴Істинно, істинно кажу вам: хто слухає слово Моє і вірує в Того, Хто послав Мене, має життя вічне і на суд не приходить, а перейшов від смерті в життя.

²⁵Істинно, істинно кажу вам, що настає час, і настав уже, коли мертві почують голос Сина Божого і, почувши, оживуть.

²⁶Бо як Отець має життя в Самому Собі, так і Синові дав мати життя в Самому Собі.

²⁷І дав Йому владу суд творити, бо Він Син Людський.

²⁸Не дивуйтесь цьому, бо настає час, коли всі, які в могилах, почують голос Сина Божого,

²⁹і повиходять ті, що чинили добро, у воскресіння життя, а ті, що чинили зло, у воскресіння суду.

³⁰Я нічого не можу творити Сам від Себе. Як Я чую, так і суджу, і суд Мій справедливий, бо не шукаю Моєї волі, а волі Отця, Який послав Мене.

³¹Коли Я свідчу Сам про Себе, то свідчення Моє неправдиве.

³²Є Інший, Хто свідчить про Мене, і Я знаю, що свідчення, яким Він свідчить про Мене, істинне.

³³Ви послали до Іоанна, і він засвідчив про істину.

³⁴А втім, Я не від людини приймаю свідчення, але говорю це для того, щоб ви спаслися.

³⁵Він був світильником, який горів і світив, а ви хотіли тільки короткий час порадіти при світлі його.

³⁶Я ж маю свідчення більше від Іоаннового, бо справи, які Отець доручив Мені виконати, ті самі справи, які Я чиню, свідчать про Мене, що Отець послав Мене.

³⁷І Сам Отець, що послав Мене, засвідчив про Мене. Ви ж ніколи не чули ні голосу Його, ні лиця Його не бачили.

³⁸І не маєте слова Його, що перебувало б у вас, бо не вірите Тому, Кого Він послав.

³⁹Дослідіть Писання, бо через них ви думаєте мати вічне життя,— вони ж свідчать про Мене.

⁴⁰Та ви не хочете прийти до Мене, щоб мати життя.

⁴¹Я не приймаю слави від людей,

⁴²але знаю вас, що ви не маєте в собі любові до Бога.

⁴³Я прийшов в Ім’я Отця Мого, і не приймаєте Мене. Коли ж інший прийде в ім’я своє, його приймете.

⁴⁴Як можете ви увірувати, коли приймаєте славу один від одного, а слави, яка від Бога Єдиного, не шукаєте?

⁴⁵Не думайте, що Я буду звинувачувати вас перед Отцем, вас звинувачуватиме Мойсей, на якого ви надієтесь.

⁴⁶Коли б ви вірили Мойсеєві, повірили б і Мені, бо він писав про Мене.

⁴⁷Якщо ви не вірите Писанням його, то як повірите Моїм словам?»