Read Біблія, Куліш Дiї 16 Bible Online

Дiї 16 - Біблія, Куліш bible

Дiї 16

¹І прийшов він у Дербію та Лістру. Там був один учень, на ім’я Тимофій, якого мати була юдеянка, що увірувала, а батько еллін.

²Про нього добре свідчили брати, які були в Лістрі та Іконії.

³Павло захотів взяти його з собою; і, взявши, обрізав його заради юдеїв, які були в тих місцях, бо всі знали, що батько його еллін.

⁴Проходячи по містах, вони передавали вірним додержуватися постанов, які ухвалили апостоли та пресвітери в Єрусалимі.

⁵А церкви зміцнювалися у вірі і зростали числом щодня.

⁶І вони пройшли Фригію та Галатію, бо Дух Святий не дозволив їм проповідувати слово в Азії.

⁷Дійшовши ж до Місії, поривалися йти у Витинію, але Дух не допустив їх.

⁸І проминувши Місію, вони прийшли в Троаду.

⁹І було Павлові вночі видіння: якийсь чоловік з Македонії стояв перед ним і благав його, кажучи: «Прийди в Македонію і допоможи нам».

¹⁰Після цього видіння ми вирішили іти в Македонію, зрозумівши, що це Господь кличе нас благовістити їм.

¹¹Тож відпливши з Троади, ми прибули прямо в Самотракію, а другого дня в Неаполь,

¹²а звідти в Филипи: це перше місто в тій частині Македонії. Ми пробули в цьому місті декілька днів.

¹³А суботнього дня ми вийшли за місто над річку, де за звичаєм було місце молитви, і сівши, розмовляли з зібраними там жінками.

¹⁴І одна жінка, на ім’я Лідія, що торгувала кармазином, з міста Тиатир, яка шанувала Бога, слухала, а Господь відкрив їй серце сприймати те, що говорив Павло.

¹⁵І коли охрестилась вона та родина її, то просила нас, кажучи: «Якщо ви визнали мене вірною Господу, то зайдіть в дім мій і живіть у мене». І переконала нас.

¹⁶Сталося ж, як ми йшли на місце молитви, нас зустріла одна служниця, що мала духа віщування і ворожбитством давала великий прибуток господарям своїм.

¹⁷Вона, йдучи слідом за Павлом і за нами, кричала, кажучи: «Ці люди — раби Бога Всевишнього, які звіщають нам дорогу спасіння!»

¹⁸І це вона робила багато днів. Тоді Павло обурився і, обернувшись, сказав духові: «Наказую тобі в Ім’я Ісуса Христа — вийди з неї!» І в ту ж мить дух вийшов.

¹⁹Коли господарі її побачили, що надія на їх прибуток пропала, схопили Павла та Силу і потягли їх на майдан до старійшин.

²⁰І коли привели їх до старійшин, то сказали: «Ці люди, юдеї, бунтують наше місто

²¹і навчають звичаїв, які не годиться нам, римлянам, ні приймати, ані виконувати».

²²Народ же повстав проти них, а начальники здерли одяг з них і наказали бити їх різками.

²³І, завдавши їм багато ударів, вкинули їх у в’язницю, наказавши в’язничному сторожеві пильно стерегти їх.

²⁴Він же, одержавши такий наказ, вкинув їх у внутрішню в’язницю, а ноги їхні забив у колоду.

²⁵Опівночі Павло та Сила молились і співали хвалу Богові, а в’язні слухали їх.

²⁶ Раптом стався великий землетрус, що основа в’язниці захиталась, повідчинялись всі двері в’язничні, і кайдани з усіх поспадали.

²⁷А коли в’язничний сторож прокинувся і побачив, що двері в’язниці відчинені, то вихопив меч і хотів убити себе, бо думав, що в’язні повтікали.

²⁸Але Павло скрикнув гучним голосом, кажучи: «Не роби собі ніякого зла, бо всі ми тут!»

²⁹Він же, попросивши світла, вбіг у в’язницю і в тремтінні припав до Павла та Сили.

³⁰І вивів їх звідти, і сказав: «Добродії, що робити мені, щоб спастися?»

³¹Вони ж сказали: «Віруй у Господа Ісуса Христа і спасешся ти і весь дім твій!»

³²І проповідували йому слово Господнє і всім, хто був у домі його.

³³І взявши їх тієї ж години ночі, обмив рани їхні і негайно охрестився він сам та всі домашні його.

³⁴І привів їх у дім свій, запропонував їм їжу і дуже радів з усім домом своїм, що увірував у Бога.

³⁵Коли ж настав день, то начальники прислали слуг сказати: «Відпусти тих людей».

³⁶В’язничний сторож сказав це Павлові: «Начальники прислали, щоб відпустити вас. Отже, зараз виходьте і йдіть з миром!»

³⁷Але Павло сказав їм: «Нас, римських громадян, без суду прилюдно били і вкинули у в’язницю, а тепер таємно випускають? Ні! Нехай самі прийдуть і виведуть нас!»

³⁸Слуги донесли ці слова начальникам, а ті налякалися, коли почули, що вони римляни.

³⁹І прийшли, перепросили їх та, вивівши, благали йти з міста.

⁴⁰Вони ж, вийшовши з в’язниці, повернулися до Лідії, і побачившись з братами, потішили їх та й пішли.