Read Біблія, Куліш Дiї 19 Bible Online

Дiї 19 - Біблія, Куліш bible

Дiї 19

¹Під час перебування Аполлоса в Коринті Павло, пройшовши через верхні країни, прийшов в Ефес і, знайшовши там деяких учнів,

²спитав їх: «Чи ви прийняли Духа Святого, як увірували?» А ті відповіли йому: «Ми навіть і не чули про Духа Святого!»

³А він спитав: «У що ж ви хрестилися?» Вони відповіли: «В Іоаннове хрещення».

⁴А Павло сказав: «Іоанн хрестив хрещенням покаяння, кажучи людям, щоб вірили в Того, Хто гряде після нього, тобто в Ісуса Христа».

⁵Почувши це, вони охрестились в Ім’я Господа Ісуса.

⁶Коли ж Павло поклав руки на них, Дух Святий зійшов на них, і вони стали говорити мовами та пророкувати.

⁷А було їх усіх біля дванадцяти чоловік.

⁸Увійшовши в синагогу, Павло відважно проповідував три місяці, говорячи та переконуючи про Царство Боже.

⁹Коли ж деякі розлютилися і не вірили, принародно злословлячи дорогу Господню, то він залишив їх. І, відділивши учнів, він навчав щоденно в школі одного Тирана.

¹⁰Це продовжувалось майже два роки, так що всі мешканці Азії чули слово про Господа Ісуса, юдеї та елліни.

¹¹І Бог творив немало чудес руками Павла.

¹²Так що на хворих клали хустки і пояси з тіла його, і вони зцілялися від хвороби, а нечисті духи виходили з них.

¹³Навіть деякі з мандрівних юдейських ворожбитів почали заклинати Ім’ям Господа Ісуса тих, що мали нечистих духів, кажучи: «Заклинаємо вас Ісусом, Якого Павло проповідує!»

¹⁴Це робили сім синів якогось Скеви, юдейського первосвященника.

¹⁵Та злий дух відповів їм, кажучи: «Ісуса я знаю, і Павло мені відомий, а ви хто?»

¹⁶І чоловік, в якому був злий дух, накинувся на них, так що вони втекли з того дому голі та поранені.

¹⁷Це стало відоме всім юдеям та еллінам, які жили в Ефесі, і страх напав на всіх них, а Ім’я Господа Ісуса славилося.

¹⁸Багато з тих, що увірували, приходили, визнаючи та відкриваючи вчинки свої.

¹⁹А багато з тих, що займалися чарами, позносили свої книги і спалили перед усіма; і підраховано ціну їхню, і виявилося їх на п’ятдесят тисяч драхм.

²⁰Так могутньо росло та укріплялося Слово Господнє.

²¹Коли ж це звершилося, Павло задумав, пройшовши Македонію та Ахаю, йти до Єрусалима, сказавши: «Як побуду там, то потрібно мені побачити і Рим».

²²І послав у Македонію двох з тих, що служили йому, Тимофія та Ераста, а сам залишився в Азії на деякий час.

²³У той час стався чималий заколот проти дороги Господньої.

²⁴Бо один срібляр, на ім’я Дмитро, який робив срібні храми Артеміди і давав чималий заробіток ремісникам,

²⁵яких він зібрав разом з іншими подібними працівниками і сказав: «Мужі, ви знаєте, що з цього ремесла ми маємо наш добробут;

²⁶проте ви бачите і чуєте, що не тільки в Ефесі, але майже по всій Азії, цей Павло переконав і відвернув багато народу, кажучи, що то не боги, які зроблені людськими руками.

²⁷Це загрожує нам тим, що не тільки наше ремесло прийде в занепад, але й храм великої богині Артеміди зневажиться, і буде позбавлена величі та, яку шанує вся Азія і цілий світ».

²⁸Вислухавши це і сповнившись люттю, вони почали кричати, кажучи: «Велика Артеміда ефеська!»

²⁹У всьому місті зчинився заколот. І всі вони кинулися до місця для видовищ, схопивши Гая та Аристарха, македонців, супутників Павлових.

³⁰Коли ж Павло хотів появитися перед народом, то учні не пустили його.

³¹Також деякі з азійських начальників, бувши його приятелями, послали до нього і просили не з’являтися на місці для видовищ.

³²А тим часом одні кричали одне, а інші — друге, бо зборище було бурхливе, а більшість навіть не знала, для чого вони зібралися.

³³І взяли з народу Олександра, бо юдеї висунули його наперед. Подавши знак рукою, Олександр хотів говорити до народу.

³⁴Довідавшись, що він юдей, всі в один голос близько двох годин кричали: «Велика Артеміда ефеська!»

³⁵Міський писар, втихомиривши народ, сказав: «Мужі ефеські! Який чоловік не знає, що місто Ефес — служитель великої богині Артеміди та її образу, що впав з неба?

³⁶Якщо цього не можна заперечувати, то вам треба бути спокійними і не робити нічого необачно.

³⁷Ви привели цих людей, які ні храму не обікрали, ані вашої богині не зневажили.

³⁸Якщо ж Дмитро та ремісники його мають скаргу на когось, то є суди і є проконсули, нехай оскаржують один одного.

³⁹Але коли ви домагаєтесь чогось іншого, то це вирішиться на законних зборах.

⁴⁰Бо нам грозить небезпека бути звинуваченими за сьогоднішнє заворушення; оскільки нема ніякої причини, якою ми могли б виправдати це зборище». І, сказавши це, він розпустив збори.