Read Біблія, Куліш Дiї 21 Bible Online

Дiї 21 - Біблія, Куліш bible

Дiї 21

¹Коли ми розлучилися з ними і відпливли, то прибули прямо в Кос, а на другий день в Родос, а звідти в Патару.

²І, знайшовши корабель, який плив у Фінікію, ми сіли на нього і попливли.

³Побачивши Кіпр, ми повернули на південь і попливли в Сирію та й причалили в Тирі, бо там корабель треба було розвантажити.

⁴І, знайшовши учнів, пробули там сім днів. Вони, натхнені Духом, говорили Павлові, щоб він не йшов до Єрусалима.

⁵І як дні перебування скінчилися, ми вийшли і пішли, а вони всі з жінками та дітьми проводжали нас аж за місто; і, ставши на коліна на березі, ми помолилися.

⁶Попрощавшись один з одним, ми сіли на корабель, а вони повернулись додому.

⁷Ми продовжували нашу морську подорож і з Тира прибули в Птолемаїду, де, привітавши братів, перебули з ними один день.

⁸Наступного дня Павло і ми, що були з ним, вибрались в дорогу і прибули в Кесарію. І тут перебували в домі євангеліста Пилипа, одного з сімох дияконів.

⁹Він мав чотирьох дочок-дівчат, які пророкували.

¹⁰І коли ми перебували там багато днів, прийшов з Юдеї один пророк, на ім’я Агав,

¹¹і, прийшовши до нас, узяв пояс Павлів, зв’язав собі руки та ноги і сказав: «Так говорить Дух Святий: отак юдеї в Єрусалимі зв’яжуть того, чий це пояс, і видадуть його в руки язичників».

¹²Коли ми почули це, то ми і тамтешні почали просити, щоб він не йшов у Єрусалим.

¹³Тоді Павло відповів: «Що ви робите? Чого ви плачем своїм розриваєте серце моє? Бо я готовий не тільки бути ув’язненим, але й померти в Єрусалимі за Ім’я Господа Ісуса!»

¹⁴Коли ми не змогли переконати його, то замовкли і сказали: «Нехай буде воля Господня!»

¹⁵Після цих днів, приготувавшись, ми пішли в Єрусалим.

¹⁶З нами пішли деякі учні з Кесарії і привели нас до одного Мнасона з Кіпру, давнього учня, в якого ми мали зупинитися.

¹⁷А коли ми прийшли в Єрусалим, брати привітно прийняли нас.

¹⁸На другий день Павло прийшов з нами до Якова; прийшли і всі пресвітери.

¹⁹Привітавши їх, він розповів їм докладно все, що Бог створив між язичниками через його служіння.

²⁰Як вони почули про це, то славили Бога і сказали йому: «Бачиш, брате, скільки тисяч юдеїв увірували, а вони всі ревнителі Закону.

²¹І вони чули про тебе, що ти навчаєш усіх юдеїв, які живуть поміж язичниками, відступництва від Мойсея, говорячи, щоб вони не обрізували дітей своїх та не тримались звичаїв.

²²Що ж тепер? Люди зберуться напевно, бо почують, що ти прийшов.

²³Зроби тоді те, що ми тобі кажемо. Є в нас чотири чоловіки, які зв’язані обітницею.

²⁴Візьми їх і очисться з ними, і прийми на себе витрати на жертву за них, щоб остригли собі голови; і всі дізнаються, що неправда про тебе їм сказана, та що сам ти продовжуєш триматися Закону.

²⁵А відносно язичників, які увірували, ми писали, розсудивши, щоб вони нічого такого не дотримувалися, а лише берегли себе від ідоложертовного, від крові, від задушеного та від блуду».

²⁶Тоді Павло взяв тих мужів, і очистився з ними, і наступного дня ввійшов у храм, і звістив про закінчення днів очищення, коли мала бути принесена жертва за кожного з них.

²⁷А коли кінчалися сім днів, тоді юдеї з Азії, побачивши його в храмі, підбурили весь народ і, схопивши його,

²⁸кричали: «Мужі ізраїльські, допоможіть! Цей чоловік навчає всіх і всюди проти народу, Закону і проти цього місця! Крім того, він увів еллінів у храм і осквернив це святе місце!»

²⁹Бо вони перед тим бачили з ним у місті Трохима, ефесянина, і думали, що Павло ввів його в храм.

³⁰І все місто зворушилося, і зібрався народ; і, схопивши Павла, витягли його з храму, а двері негайно зачинили.

³¹І коли вони хотіли вбити його, то звістка дійшла до тисячника полку, що весь Єрусалим збунтувався.

³²І негайно він взяв воїнів та сотників і подався до них. А вони, побачивши тисячника та воїнів, перестали бити Павла.

³³Тоді тисячник підійшов, узяв його і звелів закувати його двома ланцюгами. І запитав, хто він і що зробив.

³⁴А в народі одні кричали одне, а інші — друге; і коли він нічого певного не міг довідатися через заколот, то звелів вести його до фортеці.

³⁵А коли він дійшов до сходів, то воїни змушені були нести його з-за шаленості натовпу людського.

³⁶Багато народу йшло слідом і кричали: «Смерть йому!»

³⁷Входячи до фортеці, Павло звернувся до тисячника: «Чи можна мені щось сказати?» А той сказав: «Ти говориш по-грецьки?

³⁸Чи не той ти єгиптянин, який перед цими днями зчинив бунт і вивів у пустиню чотири тисячі розбійників?»

³⁹Але Павло сказав: «Я юдей з Тарса в Кілікії, громадянин відомого міста; прошу тебе, дозволь мені говорити до народу».

⁴⁰Коли ж той дозволив, Павло став на сходах і дав знак рукою народові. І, як настала велика тиша, він почав говорити єврейською мовою, кажучи: