Read Біблія, Куліш Дiї 23 Bible Online

Дiї 23 - Біблія, Куліш bible

Дiї 23

¹Павло, звівши погляд на синедріон, сказав: «Мужі-брати! Я всім добрим сумлінням жив перед Богом до цього дня».

²Але первосвященник Ананій звелів тим, що стояли біля нього, бити його по устах.

³Тоді Павло сказав йому: «Бог буде бити тебе, стіно побілена! Ти сидиш, щоб судити за Законом, а проти Закону наказуєш мене бити».

⁴А ті, що стояли тут, сказали: «Ображаєш ти Божого первосвященника?»

⁵Павло сказав: «Я не знав, брати, що він первосвященник, бо написано: ”Не злослов правителя народу твого”».

⁶Павло, зрозумівши, що тут одна частина саддукеї, а друга — фарисеї, вигукнув у синедріоні: «Мужі-брати! Я фарисей, син фарисея; за надію на воскресіння мертвих мене судять!»

⁷Коли він це сказав, виникла незгода між саддукеями та фарисеями, і збори розділилися.

⁸Бо саддукеї говорять, що нема ні воскресіння, ні ангела, ні духа, а фарисеї визнають і те і друге.

⁹І зчинився великий галас. А книжники з фарисейської сторони встали і сперечалися, кажучи: «Ми не знайшли нічого лихого в чоловікові цьому. А коли дух чи ангел говорив йому, то не будемо противитись Богові».

¹⁰А коли розлад збільшувався, то тисячник, боячись, щоб Павла не роздерли, наказав воїнам зійти та взяти його від них і відвести в фортецю.

¹¹Наступної ночі Господь став перед ним і сказав: «Бадьорись, Павле! Бо як ти свідчив про Мене в Єрусалимі, так належить тобі свідчити і в Римі».

¹²Як настав день, деякі з юдеїв зібрались і дали клятву, що не будуть ні їсти, ні пити, поки не вб’ють Павла.

¹³А тих, що дали клятву, було понад сорок.

¹⁴Вони прийшли до первосвященників та старійшин і сказали: «Ми клятвою заприсяглися нічого не їсти, поки не вб’ємо Павла.

¹⁵Отже, нині ви з синедріоном передайте тисячникові, щоб він вивів його до вас завтра, начебто ви хочете докладніше довідатись про нього, а ми, перш ніж він наблизиться, готові вбити його».

¹⁶Почувши про цю змову, син Павлової сестри пішов у фортецю, і повідомив Павла.

¹⁷Павло ж покликав одного з сотників і сказав: «Проведи цього юнака до тисячника, бо він має щось сказати йому».

¹⁸Він узяв його, привів до тисячника і сказав: «Павло, в’язень, покликав мене до себе і просив привести цього юнака до тебе, бо він має щось сказати тобі».

¹⁹Тисячник узяв його за руку, відвів набік і спитав: «Що ти маєш сказати мені?»

²⁰А він сказав: «Юдеї змовились просити тебе, щоб ти привів Павла завтра до синедріону, ніби хочуть докладніше розпитати його;

²¹ти ж не слухай їх, бо підстерігають його понад сорок чоловік, які поклялися не їсти і не пити, доки не вб’ють його; і вони тепер готові, чекають твого розпорядження».

²²Тоді тисячник відпустив юнака і сказав: «Нікому не кажи, що ти повідомив про це мене».

²³І, покликавши до себе двох сотників, сказав: «Приготуйте двісті воїнів, сімдесят вершників і двісті стрільців, щоб о третій годині ночі йти в Кесарію.

²⁴Приготуйте також ослів, щоб посадити Павла і перепровадити його до намісника Фелікса».

²⁵І написав він листа такого змісту:

²⁶«Клавдій Лисій вельмишановному намісникові Феліксові: радіти!

²⁷Цього чоловіка, якого юдеї схопили і хотіли вбити, я, прийшовши з воїнами, врятував його, довідавшись, що він римський громадянин.

²⁸Бажаючи дізнатися про провину, за яку звинувачують його, я привів його до їхнього синедріону

²⁹і знайшов, що його звинувачують в спірних питаннях їхнього Закону і що він не має ніякої провини, вартої смерті або кайданів.

³⁰Тому, коли донесли мені про змову проти цього чоловіка, я негайно відіслав його до тебе і розпорядився, щоб обвинувачі говорили проти нього перед тобою. Будь здоров!»

³¹Отже, воїни, як наказано їм, взяли Павла і повели вночі в Антипатриду.

³²Наступного дня вершники продовжували йти з ним, а воїни повернулись до фортеці.

³³А ті, прийшовши в Кесарію і віддавши листа намісникові, поставили і Павла перед ним.

³⁴Коли намісник прочитав листа, то запитав, з якої він провінції, і довідавшись, що з Кілікії, сказав:

³⁵«Я вислухаю тебе, як прийдуть твої обвинувачі». І звелів стерегти його в преторії Ірода.