Read Біблія, Куліш Дiї 27 Bible Online

Дiї 27 - Біблія, Куліш bible

Дiї 27

¹Коли ж було вирішено, щоб відпливти нам в Італію, то віддали Павла й інших в’язнів сотникові з полку Августа, на ім’я Юлій.

²І сівши на корабель адрамитський, який мав пливти вздовж азійського узбережжя, ми відпливли. Аристарх, македонець з Солуня, був з нами.

³На другий день ми пристали в Сидоні. Юлій обходився з Павлом доброзичливо і дозволив йому піти до друзів і скористатися їхньою опікою.

⁴А відчаливши звідти, ми припливли до Кіпру, бо вітри були супротивні.

⁵І, перепливши море проти Кілікії та Памфилії, припливли до Лікійської Міри.

⁶Там сотник знайшов корабель з Олександрії, який плив в Італію, і посадив нас на нього.

⁷Повільно плаваючи багато днів і ледве порівнявшись з Кнідом, через несприятливий нам вітер, ми підпливли до Криту при Салмоні.

⁸І коли ми ледве минули його, припливли до одного місця, яке зветься Добра Пристань, близько міста Ласея.

⁹Як проминуло багато часу і плавання стало небезпечне, бо минув уже і піст, то Павло радив,

¹⁰кажучи їм: «Мужі, я бачу, що плавання буде з перешкодами і з великою втратою не тільки для вантажу і корабля, але і для нашого життя».

¹¹Але сотник більше довіряв керманичеві та начальнику корабля, ніж словам Павла.

¹²А як пристань не була придатна до зимівлі, то більшість радила відпливти звідти, щоб, якщо можливо, дістатися до Фініка і перезимувати в пристані критській, неприступній західним вітрам з півдня та з півночі.

¹³Коли ж повіяв південний вітер, то вони подумали, що одержали бажане, вирушили і попливли поблизу Криту.

¹⁴Але незабаром зірвався бурхливий вітер, званий евроклідоном.

¹⁵Корабель схопило так, що він не міг чинити опір вітрові, і ми носилися, віддавшись хвилям.

¹⁶І натрапивши на якийсь острівець, званий Клавдою, ми ледве могли втримати човен.

¹⁷Коли ж витягли його, почали всіма засобами обв’язувати корабель. А, боячись, щоб не попасти на мілину, поспускали вітрила, і так нас носило вітром.

¹⁸А як нас кидала сильна буря, то на другий день ми почали викидати вантаж.

¹⁹А на третій викидали своїми руками корабельне знаряддя.

²⁰Та як багато днів не було видно ні сонця, ні зірок, і чимала буря налягала, то наостанку ми втратили всяку надію на наше врятування.

²¹І як довго не їли, то Павло став посеред них і сказав: «Мужі, треба було послухати мене і не відпливати від Криту,— і не зазнали б таких труднощів та шкоди.

²²А тепер благаю вас, будьте бадьорі, бо ні одна душа з вас не загине, крім корабля.

²³Бо явився мені цієї ночі ангел Бога, Якому я належу й Якому служу,

²⁴і сказав: ”Не бійся, Павле, ти мусиш стати перед кесарем, і ось Бог дарував тобі всіх, що пливуть з тобою”.

²⁵Тому, мужі, будьте бадьорі, бо я вірю Богові, що буде так, як сказано мені.

²⁶Нам належить бути викинутими на якийсь острів».

²⁷Коли прийшла чотирнадцята ніч, як ми носилися по Адріатичному морю, десь опівночі моряки стали здогадуватися, що наближаються до якоїсь землі.

²⁸І, вимірявши глибину, виявили, що було двадцять сажнів. Потім на невеликій відстані вимірявши знову, з’ясували, що було п’ятнадцять сажнів.

²⁹І, побоюючись, щоб не натрапити на скелясті місця, закинули з корми чотири якорі і очікували дня.

³⁰А коли моряки хотіли втекти з корабля і опускали човен у море, вдаючи, що хочуть закинути якорі з носа,

³¹Павло сказав сотникові та воїнам: «Якщо моряки не залишаться на кораблі, то ви не зможете врятуватися».

³²Тоді воїни перерізали канати човна, і він упав.

³³Коли почало розвиднятись, Павло благав усіх спожити їжу, кажучи: «Сьогодні вже чотирнадцятий день, як ви залишаєтесь без їжі, очікуєте, нічого не споживаючи.

³⁴Тому прошу вас спожити їжу, бо це для вашого рятунку, бо ніхто з вас ані волосини з голови не втратить».

³⁵Сказавши це, він узяв хліб, подякував Богові перед усіма, розламав і почав їсти.

³⁶Тоді всі підбадьорились і також їли.

³⁷А всіх нас було на кораблі двісті сімдесят шість душ.

³⁸Коли всі наситились, почали полегшувати корабель, викидаючи пшеницю в море.

³⁹А як настав день, то вони не могли розпізнати землі, та побачили якусь затоку, яка мала пологий берег, до якого вирішили, якщо можна, причалити з кораблем.

⁴⁰І піднявши якорі, попливли по морю, розв’язали канати з керма і, поставивши мале вітрило за вітром, попрямували до берега.

⁴¹Але корабель натрапив на піщану мілину між двома течіями; ніс загруз і став нерухомим, а корма розбивалася силою хвиль.

⁴²Воїни ж змовилися повбивати в’язнів, щоб ніхто, випливши, не втік.

⁴³Та сотник, бажаючи врятувати Павла, утримав їх від цього наміру і звелів, щоб ті, хто вміє плавати, першими кидались у воду і виходили на берег.

⁴⁴А решта — хто на дошках, а хто на уламках корабля. І таким чином усі врятувалися на землю.