Read Біблія, Куліш Дiї 4 Bible Online

Дiї 4 - Біблія, Куліш bible

Дiї 4

¹Коли вони промовляли до народу, священники, начальники охорони храму і саддукеї підійшли до них,

²обурені тим, що вони навчають народ та звіщають в Ісусі воскресіння з мертвих.

³І наклали руки на них, та й віддали їх під варту до ранку, бо вже був вечір.

⁴Але багато з тих, що слухали слово,— увірували, і число таких людей було близько п’яти тисяч.

⁵Наступного дня зібрались в Єрусалимі начальники їхні, старійшини, і книжники,

⁶і первосвященник Анна, і Каяфа, і Іоанн, і Олександр, і інші з роду первосвященницького.

⁷Поставивши їх посередині, запитали: «Якою силою чи яким ім’ям ви зробили це?»

⁸Тоді Петро, сповнившись Духом Святим, сказав їм: «Правителі народу та старійшини Ізраїлеві!

⁹Якщо від нас сьогодні вимагають відповіді за добрий вчинок немічному чоловікові, як він зцілився,

¹⁰то нехай буде відомо вам усім і всьому народові ізраїльському, що Ім’ям Ісуса Христа Назорея, Якого ви розп’яли і Якого Бог воскресив з мертвих,— Ним поставлений він перед вами здоровим.

¹¹Він — камінь, який ви, будівничі, відкинули, але став наріжним каменем, і нема ні в кому іншому спасіння,

¹²бо нема іншого Імені під небом, даного людям, яким належало б нам спастися».

¹³Побачивши сміливість Петра та Іоанна і примітивши, що вони люди невчені та прості, дивувались і впізнавали їх, що вони були з Ісусом.

¹⁴І бачачи зціленого чоловіка, що стояв з ними, не могли нічого сказати проти.

¹⁵І, звелівши їм вийти з синедріону, вони радились між собою,

¹⁶говорячи: «Що нам робити з цими людьми? Бо ж усім мешканцям Єрусалима відомо, що через них сталося явне чудо, і заперечити цього ми не можемо.

¹⁷Але, щоб не поширювалося більше в народі, з погрозою заборонимо їм, щоб нікому з людей не говорили про це Ім’я!»

¹⁸І, покликавши їх, заборонили їм зовсім говорити і навчати про Ім’я Ісуса.

¹⁹Але Петро та Іоанн сказали їм у відповідь: «Розсудіть, чи справедливо перед Богом слухати вас більше, ніж Бога?

²⁰Ми не можемо не говорити про те, що бачили і чули».

²¹А вони, пригрозивши, відпустили їх, не маючи можливості покарати їх, через народ, бо всі прославляли Бога за те, що сталося.

²²Бо було понад сорок років тому чоловікові, з яким сталося це чудо зцілення.

²³А коли відпустили їх, вони прийшли до своїх і сповістили про те, що говорили їм первосвященники та старійшини.

²⁴Ті ж, вислухавши, однодушно піднесли голос до Бога і сказали: «Владико Боже, Який створив небо, і землю, і море, і все, що в них!

²⁵Ти сказав Духом Святим через уста Давида, раба Твого, батька нашого: ”Чого заметушилися язичники, і народи задумують марне?

²⁶Царі земні повстали, і князі зібрались разом проти Господа і проти Христа Його”.

²⁷Бо справді зібралися в місті цьому проти святого Сина Твого Ісуса, Якого Ти помазав, Ірод і Понтій Пилат з язичниками та народом ізраїльським,

²⁸щоб зробити те, що рука Твоя та рада Твоя наперед призначила статися.

²⁹І нині, Господи, поглянь на погрози їхні, і дай рабам Твоїм говорити слово Твоє з усією сміливістю,

³⁰тоді як Ти простягаєш руку Твою на зцілення, і щоб знамення і чуда творились Ім’ям святого Сина Твого Ісуса».

³¹І за молитвою їхньою місце, де вони були зібрані, захиталось, і всі сповнились Духом Святим, і говорили слово Боже зі сміливістю.

³²Ті, що увірували, мали одне серце і одну душу, і ніхто нічого з майна не називав своїм, а все у них було спільне.

³³Апостоли з великою силою свідчили про воскресіння Господа Ісуса Христа, і велика благодать була на них усіх.

³⁴Не було між ними жодного, хто б терпів недостаток, бо всі, хто мав поле чи дім, продавали, і приносили гроші за продане,

³⁵і клали до ніг апостолів, і давалося кожному за потребами його.

³⁶Так Йосип, прозваний апостолами Варнавою, що значить «син утіхи», левит, родом з Кіпру,

³⁷у якого була своя земля, продавши її, приніс гроші і поклав до ніг апостолів.