Read Біблія, Куліш Дiї 7 Bible Online

Дiї 7 - Біблія, Куліш bible

Дiї 7

¹Тоді первосвященник запитав: «Чи це так?»

²А він сказав: «Мужі-брати та батьки! Послухайте! Бог слави з’явився батькові нашому Авраамові в Месопотамії, до переселення його в Харан.

³І сказав йому: ”Вийди з землі твоєї та від роду твого і йди в землю, яку покажу тобі”.

⁴Тоді він вийшов з землі халдейської і оселився в Харані. А звідти, по смерті батька його, Бог переселив його в цю землю, в якій ви тепер живете.

⁵І не дав йому на ній спадщини ані на стопу ноги, але обіцяв дати її у володіння йому і після нього потомству його, хоч він був ще бездітним.

⁶І Бог сказав йому, що нащадки його будуть перебувати в чужій землі і будуть поневолені та гноблені чотириста років.

⁷”Але народ, яким вони будуть поневолені, Я буду судити,— сказав Бог,— і після того вони вийдуть і будуть служити Мені на цьому місці”.

⁸І Він дав йому завіт обрізання. І коли породив Ісаака, то обрізав його восьмого дня; а Ісаак — Якова, а Яків — дванадцятьох патріархів.

⁹А патріархи через заздрість продали Йосипа в Єгипет; але Бог був з ним,

¹⁰і визволив його від усіх страждань його, і дав йому ласку та мудрість перед фараоном, царем єгипетським, а той зробив його правителем над Єгиптом і над усім домом своїм.

¹¹А як прийшов голод на всю землю єгипетську та ханаанську і велика скорбота, то батьки наші не знаходили поживи.

¹²Коли ж Яків почув, що є зерно в Єгипті, послав туди вперше батьків наших.

¹³А коли вони прийшли вдруге, Йосип відкрився братам своїм, і Йосипів рід став відомим фараонові.

¹⁴І Йосип послав, і покликав батька свого Якова та всю родину свою,— сімдесят п’ять душ.

¹⁵І Яків прийшов у Єгипет, і помер він сам та батьки наші.

¹⁶І перенесли їх у Сихем, і поклали в гробницю, яку Авраам купив ціною срібла у синів Еммора Сихемового.

¹⁷А коли наближався час здійснення обітниці, якою Бог поклявся Авраамові, народ розрісся і намножився в Єгипті,

¹⁸аж поки настав інший цар в Єгипті, який не знав Йосипа.

¹⁹Він, хитруючи проти народу нашого, пригноблював батьків наших, примушуючи викидати дітей своїх, щоб не лишались живими.

²⁰У цей час народився Мойсей, і гарний він був перед Богом. Годували його три місяці в домі батька його,

²¹а коли він був залишений, фараонова дочка взяла його і виховала його собі за сина.

²²І Мойсей був навчений усієї мудрості єгипетської, і був сильний у словах та в ділах.

²³Коли ж йому сповнилося сорок років, прийшло йому на серце відвідати братів своїх, синів Ізраїлевих.

²⁴І, побачивши, що одному з них чинили кривду, заступився і відомстив за скривдженого, вбивши єгиптянина.

²⁵Він думав, що брати його зрозуміють, що Бог рукою його дає їм визволення, але вони не зрозуміли.

²⁶А наступного дня, як двоє з них сварились, він з’явився і хотів помирити їх, кажучи: ”Мужі, ви ж брати, навіщо кривдите один одного?”

²⁷Але той, що кривдив ближнього, відіпхнув його, кажучи: ”Хто поставив тебе начальником і суддею над нами?

²⁸Чи хочеш убити й мене, як учора ти вбив єгиптянина?”

²⁹І втік Мойсей, почувши це, і став приходьком у землі мадіамській, де в нього народились два сини.

³⁰Коли ж проминуло сорок років, ангел Господній з’явився йому в пустині біля гори Синайської у вогні палаючого тернового куща.

³¹Мойсей, побачивши, здивувався видінню, а коли підійшов розглянути, то був до нього голос Господній:

³²”Я Бог батьків твоїх, Бог Авраама, Бог Ісаака і Бог Якова!” Мойсей затремтів і не відважився поглянути.

³³І Господь сказав йому: ”Скинь взуття з ніг твоїх, бо місце, на якому ти стоїш,— земля свята!

³⁴Я бачу пригноблення народу Мого в Єгипті, і чую стогін його, і зійшов визволити його. Отже, йди, Я пошлю тебе в Єгипет”.

³⁵Цього Мойсея, якого вони відцурались, кажучи: ”Хто зробив тебе начальником і суддею?” — його Бог послав начальником та визволителем через ангела, який з’явився йому в терновому кущі.

³⁶Він вивів їх, учинивши чудеса та знамення в Єгипті, і на Червоному морі, і в пустині, протягом сорока років.

³⁷Це той Мойсей, який сказав синам Ізраїлевим: ”Господь, Бог ваш, дасть вам Пророка з братів ваших, як мене: Його слухайте”.

³⁸Це той, що був у пустині в єднанні з ангелом, який промовляв до нього на горі Синай, та з батьками нашими, і який прийняв живі слова, щоб передати нам,

³⁹якому батьки наші не хотіли коритися, але відкинули його і обернулись серцями своїми до Єгипту,

⁴⁰сказавши Ааронові: ”Зроби нам богів, які б ішли перед нами, бо не знаємо, що сталося з Мойсеєм, який вивів нас з Єгипту”.

⁴¹І в ті дні вони зробили теля, і принесли жертву ідолові, і веселились перед витвором рук своїх.

⁴²Але Бог відвернувся від них і попустив їх кланятися воїнству небесному, як написано в книзі Пророків: ”Доме Ізраїлів! Чи Мені ви приносили заколене і жертви в пустині сорок років?

⁴³Ви прийняли намет Молоха і зорю бога вашого Ромфана, зображення, які ви зробили, щоб поклонятися їм; і Я переселю вас далеко за Вавилон”.

⁴⁴Батьки наші мали скинію свідчення в пустині, як повелів Той, Хто говорив Мойсеєві, щоб зробив її за зразком, який він бачив.

⁴⁵Батьки наші з Ісусом, взявши її, внесли у володіння народів, яких Бог прогнав від батьків наших, аж до днів Давида,

⁴⁶який знайшов благодать у Бога і просив, щоб оселю знайти для Бога Якова.

⁴⁷А Соломон збудував Йому дім.

⁴⁸Та Всевишній живе не в рукотворних храмах, як говорить пророк:

⁴⁹”Небо — престол Мій, і земля — підніжок для ніг Моїх. Який же дім збудуєте Мені,— говорить Господь,— або яке місце для відпочинку Мого?

⁵⁰Хіба ж не Моя рука створила все це?”

⁵¹О ви, твердошиї, люди з необрізаним серцем та вухами! Ви завжди противитесь Духові Святому, як батьки ваші, так і ви!

⁵²Кого з пророків не переслідували батьки ваші? Вони ж повбивали тих, які звіщали прихід Праведного, Якого ви тепер стали зрадниками та вбивцями.

⁵³Ви, що отримали Закон через настанови ангелів і не дотримувались його!»

⁵⁴Почувши це, вони запалились гнівом у серцях своїх і скреготали зубами на нього.

⁵⁵А Степан, сповнений Духа Святого, поглянув на небо, і побачив славу Божу й Ісуса, що стояв по правиці Бога,

⁵⁶і сказав: «Ось я бачу небо відкрите і Сина Людського, що стоїть по правиці Бога».

⁵⁷Та вони закричали гучним голосом, затуливши вуха свої, і кинулись однодушно на нього,

⁵⁸вивели його за місто і почали побивати його камінням, а свідки поклали одяг свій біля ніг юнака, званого Савлом.

⁵⁹І побивали камінням Степана, який молився, кажучи: «Господи Ісусе, прийми дух мій!»

⁶⁰Упавши ж на коліна, він вигукнув голосно: «Господи, не порахуй їм гріха цього». І, сказавши це, він спочив.