Read Біблія, Куліш Iсус Навин 2 Bible Online

Iсус Навин 2 - Біблія, Куліш bible

Iсус Навин 2

¹І послав Ісус, син Навинів, з Шіттіма двох вивідачів таємно, і сказав: «Підіть, огляньте землю та Єрихон». І пішли вони і прийшли у дім блудниці, ім’я якої Рахав, і залишилися ночувати там».

²І донесли цареві єрихонському: «Ось якісь люди із синів Ізраїлевих прийшли сюди цієї ночі, щоб видивитися землю».

³Цар єрихонський послав сказати до Рахав: «Видай людей, які прийшли до тебе, й увійшли у твій дім, тому що вони прийшли видивитись цю землю».

⁴Але жінка взяла двох людей тих, і сховала їх, і сказала: «Дійсно, приходили до мене люди, але я не знала, звідки вони.

⁵А коли в сутінках зачинялися ворота, тоді вони вийшли; не знаю, куди вони пішли. Біжіть швидше за ними, ви наздоженете їх».

⁶А сама відвела їх на покрівлю і сховала їх у снопах льону, розкладених у неї на покрівлі.

⁷Послані погналися за ними дорогою до Йордану аж до переправи; як тільки вийшла погоня за ними, ворота зачинили.

⁸Перш ніж вони лягли спати, вона піднялася до них на покрівлю

⁹і сказала їм: «Я знаю, що Господь віддав землю цю вам, тому що ви навели на нас жах, і всі жителі землі цієї знемагають від страху перед вами.

¹⁰Бо ми чули, як Господь висушив перед вами воду Червоного моря, коли вийшли з Єгипту, і що ви вчинили з двома царями аморейськими за Йорданом, з Сигоном та Оґом, яких ви знищили.

¹¹Коли ми почули про це, ослабло серце наше, і ні в кому з нас не стало духу перед вами, бо Господь, Бог ваш,— Бог на небі вгорі і на землі внизу.

¹²Отже, покляніться мені Господом, що як я зробила вам милість, так і ви зробите милість дому батька мого, і дайте мені вірний знак,

¹³що ви залишите живими батька мого, і матір мою, і братів моїх, і сестер моїх, і всіх, хто є в них, і визволите душі наші від смерті».

¹⁴Ці люди сказали їй: «Душа наша замість вас нехай буде віддана на смерть, якщо ви не відкриєте цієї справи нашої. Коли ж Господь віддасть нам землю, ми зробимо тобі милість та правду».

¹⁵І спустила вона їх на мотузці через вікно, бо дім її був у міській стіні, і вона жила в стіні.

¹⁶І сказала їм: «Ідіть на гору, щоб не зустріли ті, що переслідують вас, і ховайтеся там три дні, доки не повернеться погоня, а потім підете дорогою своєю».

¹⁷І сказали їй ті люди: «Ми вільні будемо від твоєї клятви, якою ти нас закляла, якщо не зробиш так:

¹⁸ось коли ми прийдемо в цю землю, ти прив’яжи червону мотузку до вікна, через яке ти нас спустила, а батька твого, і матір твою, і братів твоїх, усю родину батька твого збери до себе в дім.

¹⁹І якщо хто-небудь вийде з дверей твого дому назовні, кров того на голові його, а ми вільні будемо від цієї клятви твоєї; а хто буде з тобою в твоєму домі — кров того на голові нашій, якщо чиясь рука торкнеться його.

²⁰А якщо ти відкриєш цю нашу справу, то ми також будемо вільні від клятви твоєї, якою ти закляла нас».

²¹Вона сказала: «Нехай буде за словами вашими!» І відпустила їх, і вони пішли, а вона прив’язала до вікна червону мотузку.

²²Вони пішли, і піднялися на гору, і пробули там три дні, доки не повернулася погоня. Погоня шукала їх по всій дорозі і не знайшла.

²³А двоє цих людей повернулися, зійшли з гори, перейшли Йордан і прийшли до Ісуса, сина Навинового, і переказали йому все, що з ними трапилося.

²⁴І сказали Ісусові: «Господь віддав усю землю цю в руки наші, і всі жителі землі знемагають від страху перед нами».