Read Біблія, Куліш До євреїв 10 Bible Online

До євреїв 10 - Біблія, Куліш bible

До євреїв 10

¹Закон, маючи тінь майбутніх благ, а не сам образ речей, одними й тими жертвами, які приносяться щороку, ніколи не може зробити досконалими тих, що приходять з ними.

²Бо інакше перестали б приносити їх, бо ті, що приносять жертву, один раз очистившись, не мали б уже ніякої свідомості гріхів.

³Але жертвами щороку нагадується про гріхи.

⁴Бо неможливо, щоб кров телят і козлів знищувала гріхи.

⁵Тому-то, входячи в світ, Христос говорить: «Жертви і приношення Ти не схотів, але тіло приготував Мені.

⁶Всепалення й жертви за гріх неугодні Тобі.

⁷Тоді Я сказав: ”Ось іду, як на початку книги написано про Мене, виконати волю Твою, Боже!”»

⁸Сказавши перше, що «ні жертви, ні приношення, ні всепалення, ні жертви за гріх, які приносяться за законом, Ти не схотів і не вподобав»,

⁹тоді сказав: «Ось Я йду виконати волю Твою, Боже». Він скасовує перше, щоб установити друге.

¹⁰За цією-то волею ми освячені одноразовим принесенням тіла Ісуса Христа.

¹¹Кожен священник стоїть щодня, служачи і приносячи часто ті самі жертви, які не можуть ніколи знищити гріхів.

¹²Він же, принісши одну жертву за гріхи, назавжди сів по правиці Божій,

¹³очікуючи далі, аж поки вороги Його не будуть покладені, як підніжок, під ноги Йому.

¹⁴Одним принесенням жертви Він назавжди удосконалив тих, що освячуються.

¹⁵І Дух Святий свідчить нам, бо сказано:

¹⁶«Ось завіт, який Я укладу з ними після тих днів,— говорить Господь,— укладу Закони Мої в серця їхні і в думках їхніх напишу їх».

¹⁷«А гріхів їхніх і беззаконь їхніх не згадаю більше».

¹⁸А де прощення гріхів, там не потрібне приношення за них.

¹⁹Отож, брати, маючи дерзання входити в святиню, через кров Ісуса Христа,

²⁰дорогою новою та живою, яку Він знову відкрив нам через завісу, тобто через тіло Своє,

²¹і маючи великого Священника над домом Божим,

²²приступаймо з щирим серцем, з повною вірою, кропленням очистивши серця наші від порочного сумління та обмивши тіла чистою водою.

²³Тримаймось непохитно визнання надії, бо Той, Хто обіцяв,— вірний!

²⁴Будемо уважними один до одного, заохочуючи до любові та добрих діл.

²⁵І не залишаймо зібрання свого, як є в деяких звичай, а заохочуймо один одного, і тим більше, чим більше бачите, що день той наближається.

²⁶Якщо ми, пізнавши істину, грішимо свавільно, то не залишається більше жертви за гріхи,

²⁷а якесь страшне очікування суду і лютості вогню, готового пожерти противників.

²⁸Якщо той, хто зрікся Закону Мойсеєвого, без милосердя при двох або трьох свідках карається смертю,

²⁹то, подумайте, наскільки тяжчого покарання заслуговує той, хто потоптав Сина Божого, і не шанує кров завіту, якою був освячений, і Духа благодаті зневажає?

³⁰Бо ми знаємо Того, Хто сказав: «У Мене помста, Я відплачу,— говорить Господь». І знов: «Господь буде судити народ Свій».

³¹Страшно впасти в руки Бога живого!

³²Згадайте перші дні ваші, коли ви, як тільки просвітилися, витерпіли великий подвиг страждань,

³³то самі серед ганьби й скорбот бувши видовищем для інших, то поділяючи участь інших, які переживали те саме.

³⁴Ви співчували і мені в моїх кайданах, і ви прийняли з радістю розграбування майна вашого, знаючи, що ви маєте в небі майно краще і неминуще.

³⁵Тому не втрачайте надії вашої, бо вона має велику нагороду.

³⁶Бо вам потрібне терпіння, щоб виконати волю Божу й одержати обітницю.

³⁷Бо ще небагато, зовсім небагато, і Той, Хто гряде, прийде і не забариться.

³⁸А праведний житиме вірою, а коли хто захитається, не вподобає того душа Моя.

³⁹Але ми не з тих, що хитаються на погибель, але стоїмо у вірі на спасіння душі.