Read Біблія, Куліш Якова 1 Bible Online

Якова 1 - Біблія, Куліш bible

Якова 1

¹Яків, раб Бога і Господа Ісуса Христа, дванадцятьом колінам, що в розсіянні,— радіти!

²Уважайте за велику радість, брати мої, коли ви впадаєте в різні спокуси,

³знаючи, що випробовування вашої віри породжує терпіння.

⁴А терпіння нехай має досконалу дію, щоб ви були досконалі та бездоганні і без жодного недоліку.

⁵Коли ж кому з вас не вистачає мудрості, то нехай просить у Бога, Який дає всім щедро і без докорів,— і вона буде йому дана.

⁶Але хай просить з вірою, без жодного сумніву. Бо хто сумнівається, той подібний до хвилі морської, яку вітер підіймає і розвіває.

⁷Нехай така людина не думає, що одержить щось від Господа.

⁸Людина двоєдушна не постійна на всіх дорогах своїх.

⁹Нехай принижений брат хвалиться висотою своєю,

¹⁰а багатий — пониженням своїм, бо він, як цвіт на траві, промине.

¹¹Бо сонце сходить, і спека висушує траву,— цвіт її опадає, і краса її зникає; так і багатий зів’яне в дорогах своїх.

¹²Блаженна людина, яка витримає спокусу, бо, будучи випробуваною, одержить вінець життя, який обіцяв Господь тим, які люблять Його.

¹³Нехай ніхто не каже в спокусах: «Мене спокушує Бог!» Бо Бог не може бути спокушуваний злом, і Він нікого не спокушує,

¹⁴але кожний спокушується, захоплюючись і зваблюючись власною пожадливістю.

¹⁵Тоді пожадливість, зачавши, породжує гріх, а вчинений гріх породжує смерть.

¹⁶Не обманюйте себе, брати мої любі!

¹⁷Всяке добре давання та всякий досконалий дар сходить згори, від Отця світів, у Кого немає переміни і ні тіні зміни.

¹⁸Захотівши, Він породив нас словом істини, щоб нам бути якимось початком Його створінь.

¹⁹Тому, брати мої любі, нехай кожна людина буде скорою на слухання, повільною на слова, повільною на гнів,

²⁰бо гнів людини не творить правди Божої.

²¹Тому, відкинувши всяку нечистоту та залишок злоби, з лагідністю прийміть насаджене слово, яке може спасти душі ваші.

²²Будьте виконавцями слова, а не тільки слухачами, які обманюють самих себе.

²³Бо коли хто слухає слово і не виконує, той подібний до людини, яка розглядає природні риси лиця свого в дзеркалі:

²⁴вона подивилась на себе, відійшла і відразу ж забула, яка вона є.

²⁵А хто вникає в досконалий закон, закон свободи, і перебуває в ньому, той, будучи не слухачем, який забуває, а виконавцем діла, блаженний буде у своїй діяльності.

²⁶Коли хтось з вас думає, що він побожний, і не стримує язика свого, але обманює серце своє, в такого пуста побожність.

²⁷Чиста й непорочна побожність перед Богом і Отцем в тому, щоб піклуватися сиротами та вдовами в їхніх скорботах і берегти себе неоскверненим від світу.